29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" липня 2010 р.Справа № 17/890-10
За позовом Фермерського господарства «Адамкар»с. Красносілка Старокостянтинівського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія 97»смт. Базалія Теофіпольського району
про стягнення заборгованості в розмірі 11 700,00 грн. -основного боргу, 12577,50 грн. - пені
Головуючий суддя Димбовський В.В.
судді Муха М.Є., Шпак В.О.
Представники сторін:
позивача: Адамчук А.А. -голова правління
відповідача: не з'явився
За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 700,00 грн. -основного боргу, 12 577,50 грн. -пені, нарахованої за період 26.09.2009р. -29.04.2010р. В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору про виконання робіт від 09.09.2009р., не розрахувався за виконані роботи, в результаті чого утворилась заборгованість.
В судовому засіданні повноважний представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані матеріалами справи та підтверджені поданими доказами.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
09.09.2009р. між Фермерським господарством «Адамкар»с. Красносілка Старокостянтинівського району (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія 97»смт. Базалія Теофіпольського району (замовник) укладено договір про виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався здійснити дискування, а замовник зобов'язався оплатити виконані роботи в національній валюті із розрахунку 1 га -90,00 грн. Оплату виконаних робіт замовник здійснює на основі акту прийому виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору. (п. п. 1, 2).
Пунктом 3 даного договору сторони визначили, що розрахунок замовника з підрядником проводиться у строк не пізніше 10 днів з дня прийому виконаних робіт і підписання акту повноважними представниками сторін.
На виконання умов договору від 09.09.2009р. позивачем були виконані роботи -дискування поля на загальну суму 11 700,00 грн., про що свідчать складені та підписані між сторонами акти виконаних робіт від 11.09.2009р. на суму 6300,00 грн., від 16.09.2009р. на суму 5400,00 грн. У зазначених актах виконаних робіт сторонами вказано роботи, виконання яких було здійснено ФГ «Адамкар»і виконання яких було прийнято ТОВ «Мрія 97».
09.11.2009р. позивач звертався до відповідача з претензією №1 про оплату виконаних робіт та сплату пені, яка направлена відповідачу 11.11.2009р., про що свідчить поштова квитанція №3937 від 11.11.2009р. Однак, претензія залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 4 договору виконання робіт від 09.09.2009р. сторони погодили, що в разі несвоєчасного проведення розрахунку замовником за виконану роботу передбаченого в п. п. 2, 3 даного договору замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про виконання робіт від 09.09.2009р. позивач за період з 26.09.2009р. по 29.04.2010р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 12577,50 грн.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 700,00 грн. - основного боргу та 12577,50 грн. -пені.
Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини між Фермерським господарством «Адамкар»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія 97»виникли на підставі договору про виконання робіт від 09.09.2009р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язався здійснити дискування, а замовник зобов'язався оплатити виконані роботи.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт від 11.09.2009р., від 16.09.2009р. вказано перелік робіт, виконання яких було здійснено ФГ «Адамкар»і виконання яких було прийнято ТОВ «Мрія 97», а також визначена їх вартість.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач -ФГ «Адамкар»- виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору про виконання робіт від 09.09.2009р. та виконав підрядні роботи на загальну суму 11 700,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Необхідно зазначити, що в п. 3 договору про виконання робіт від 09.09.2009р. сторони визначили, що розрахунок замовника з підрядником проводиться у строк не пізніше 10 днів з дня прийому виконаних робіт і підписання акту повноважними представниками сторін.
Акт виконаних робіт на суму 6300,00 грн. містить дату 11.09.2009р., отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, визначених в даному акті, настав 20.09.2009р.
Акт виконаних робіт на суму 5400,00 грн. містить дату 16.09.2009р., отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, визначених в даному акті настав 25.09.2009р.
Згідно ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав свій обов'язок щодо здійснення оплати виконаних робіт згідно актів виконаних робіт від 11.09.2009р., від 16.09.2009р., він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 11 700,00 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт в розмірі 11 700,00 грн. є правомірною.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню. Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 12577,50 грн. за період з 26.09.2009р. по 26.04.2010р.
У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту пункту 4 договору про виконання робіт від 09.09.2009р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність в разі несвоєчасного проведення розрахунку замовником за виконану роботу, а саме: замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України, однак, при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правильність нарахування розміру пені з врахуванням положень ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1195,96 грн., а саме:
За актом виконаних робіт від 11.09.2009р. на суму 6300,00 грн. пеня нараховується за період з 21.09.2009р. по 21.03.2010р., що становить 182 дня, (ставка НБУ 10,25%) і складає 643,98 грн.
За актом виконаних робіт від 16.09.2009р. на суму 5400,00 грн. пеня нараховується за період з 26.09.2009р. по 26.03.2010р., що становить 182 дня, (ставка НБУ 10,25%) і складає 551,98 грн.
З врахуванням викладеного вище, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 11 700,00 грн. -основного боргу та 1195,96 грн. -пені.
В решті позову належить відмовити.
Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Фермерського господарства „Адамкар” с. Красносілка Старокостянтинівського району до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія 97” смт. Базалія Теофіпольського району про стягнення заборгованості в розмірі 11 700,00 грн. -основного боргу, 12577,50 грн. - пені задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія 97” (Теофіпольський район, смт. Базалія, вул. Леніна, 22, код ЄДРПОУ 23841110) на користь Фермерського господарства „Адамкар” (Старокостянтинівський район, с. Красносілка, вул. Набережна, буд. 1, код ЄДРПОУ 34342227) заборгованість в розмірі 11 700,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот гривень) -основного боргу, 1195,96 грн. (одну тисячу сто дев'яносто п'ять гривень дев'яносто шість копійок) -пені, 128,96 грн. (сто двадцять вісім гривень дев'яносто шість копійок) витрат по оплаті державного мита та 125,36 грн. (сто двадцять п'ять гривень тридцять шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Головуючий суддя
Суддя М.Є. Муха
Суддя В.О. Шпак
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 липня 2010 року.
Віддруковано 3 примірника:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу.