Справа № 127/4685/21
Провадження № 22-ц/801/25/2022
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.
Доповідач:Панасюк О. С.
06 січня 2022 рокуСправа № 127/4685/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,
з участю секретаря судового засідання Француза М. Г.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Гуменюка К. П. від 09 вересня 2021 року, -
встановив:
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради, за яким просив визначити йому додатковий строк для подання зави про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 на три місяці з часу набрання законної сили рішенням у цій справі.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що в 1979 році його батьки розлучились, з того часу він став проживати з матір'ю, а в 1990 році змінив прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . В дитинстві батько не проявляв до нього особливої любові та турботи. В дорослому віці він намагався налагодити стосунки з батьком, але той уникав зустрічей з ним. На початку 2021 року від двоюрідного брата довідався про смерть ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у виді квартири по АДРЕСА_1 . Через пропущення установленого законом строку на прийняття спадщини він не може отримати свідоцтво про право на спадщину. Про смерть спадкодавця йому не було відомо, а нотаріус, всупереч приписам статті 63 Закону України «Про нотаріат», не вжив заходів щодо його, як єдиного спадкоємця першої черги за законом, повідомлення про відкриття спадщини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року замінено неналежного відповідача Вінницьку міську раду на належного - ОСОБА_2 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ОСОБА_1 перешкод для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, а тому правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року скасувати і ухвалити нове - про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не врахував приписи статті 63 Закону України «Про нотаріат» щодо обов'язку нотаріуса повідомити спадкоємців про відкриття спадщини після отримання повідомлення про це, а тому прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_2
30 березня 2018 року із заявою про прийняття спадщини звернувся брат померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2
06 вересня 2018 року державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Березовською В. С. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
02 грудня 2020 року із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 .
Постановою нотаріуса 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропущення встановленого законом строку для прийняття спадщини, а також у зв'язку з тим, що на спадкове майно в повному обсязі видане свідоцтво про право на спадщину.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).
Неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України суд зобов'язаний враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже, установивши, що позивач обґрунтовував свої вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 виключно тим, що йому не було відомо про його смерть до грудня 2020 року, враховуючи відсутність обставин, які б об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 подати заяву про прийняття спадщини впродовж встановленого статтею 1270 ЦК України строку на прийняття спадщини, суд першої інстанції із урахуванням правових висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Посилання позивача на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця - відповідача (брата спадкодавця) щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини є безпідставними, тому що вказані обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.
Апеляційний суд відхиляє посилання позивача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 127/7304/18 (провадження № 61-10281св19) щодо обов'язку нотаріуса повідомляти спадкоємців про відкриття спадщини, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, тому що обставини у справі, що переглядається відрізняються від тих, які були підставою позову у справі № 127/7304/18, у якій вирішувалось питання про спадкування за заповітом. Відповідно Верховним Судом було враховано свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Натомість, у справі, що переглядається, спадкування здійснювалось за законом (тобто за життя спадкодавець не висловлював волевиявлення щодо долі належного йому майна, його прав і обов'язків після його смерті).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не є істотними, не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької від 09 вересня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
Т. М. Шемета