73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
11.03.2010 Справа № 4/9-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Херсон
до відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Херсонської філії м.Херсон
про стягнення 313.420грн.23коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа ОСОБА_2
від відповідача - начальник юридичного відділу Херсонської філії Байраченко О.В.
Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач по справі) звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Херсонської філії (відповідач) та просив стягнути 154.568грн.07коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2009року по 20.12.2009року, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків за договором оренди від 12.10.2007року.
Крім того, позивач при зверненні з позовом просив стягнути 3.501грн.43коп пені, 1.602грн.30коп. втрат від інфляції та 512грн.41коп. 3 % річних за несвоєчасне перерахування грошових коштів.
15.02.2010року позивач відповідно до ст. 22 ГПК України подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача всього 313.420грн.23 коп., в тому числі: 245.466грн.21коп. основного боргу (386.997грн.53коп. -141.531грн.32коп., які відповідач сплатив), 23.766грн.26коп. втрат від інфляції, 38.756грн.52коп. пені та 5.431грн.24коп. -3% річних.
Судом приймається до розгляду зазначена заява позивача, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову -313.420грн.23коп., виходячи з якої вирішується спір.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач безпідставно збільшив розмір орендної плати, так як у встановленому законом та договором порядку змін до договору оренди, щодо збільшення орендної плати, не вносилось. Орендна плата в розмірі 35.382грн. 83коп, яка узгоджена сторонами договором, ним сплачувалася щомісячно у встановлені договором строки, а правові підстави сплачувати позивачу щомісячно по 51.522грн.69коп. відсутні.
Він зазначає, що починаючи з вересня 2009року він намагався повернути об'єкт оренди позивачу, але останній безпідставно ухилявся від його прийняття за актом приймання-передачі, посилаючись на неналежний стан майна. Це змусило його звернутися до Херсонської торгово-промислової палати, якою здійснено огляд майна, зафіксовано його стан та показники приладів обліку, а також опечатано вхідні двері з зазначенням дати -30.09.2009року. З цього часу об'єкт оренди відповідач не використовував, тому вважає, що нарахування орендної плати позивач не повинен здійснювати.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 25.02.2010 року до 11.03.2010року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного.
Позивач є власником магазину загальною площею 315,7 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір оренди нежитлового приміщення від 12.10.2007 року відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 155,7 кв.м. які знаходиться в АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 2.1. договору факт передачі об'єкта оренди орендареві підтверджується актом прийому передачі який підписується сторонами у строк не пізніше трьох робочих днів від дня, укладення цього договору.
Факт передачі об'єкту оренди в користування відповідача на умовах оренди підтверджується наданим до матеріалів справи актом прийому-передачі від 15.10.2007 року.
Пунктом 9.1 договору оренди сторони узгодили, що його укладено строком на 5 років. Обчислення строку дії договору оренди для розрахунків починається з моменту підписання акту приймання-передачі майна в оренду.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що за оренду об'єкта орендар сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України у розмірі, встановленому цим договором.
Відповідно до пункту 5.2 договору оренди розмір орендної плати за 1 кв. м. на місяць узгоджено в розмірі 227грн. 28 коп. Загальна сума орендної плати на місяць становить 35.382 грн. 83 коп. , яку відповідач зобов'язаний вносити щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунків позивача, які останнім виписуються та передаються відповідачу не пізніше 5 числа поточного місяця (пункти 5.4, 5.5 договору).
Крім цього, пунктом 5.9 договору сторони визначили, що орендодавець має право в односторонньому порядку, але не частіше, ніж один раз на рік, збільшувати розмір орендної плати в зв'язку зі зміною факторів, які впливають на її формування, а саме: зміною встановлених цін, тарифів та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством України; змінами в оподаткування; збільшенням ставки орендної плати на землю; прийняттям державними органами актів, які мають безпосередній вплив на ринок оренди нерухомості; змін ринкових цін на оренду нерухомості. При цьому, орендодавець зобов'язаний попередити орендаря за 60 днів до збільшення розміру орендної плати.
Листом №52 від 02.09.2008 року позивач повідомив відповідача про збільшення розміру орендної плати з 05.11.2008 року до 51.522 грн. 69 коп., тому позивач вважає, що починаючи з листопада 2008року відповідач зобов'язаний сплачувати йому щомісячно не по 35.382грн.83коп., а по 51.522грн.69коп.
Виходячи із щомісячних платежів в розмірі 51.522грн. 69коп. позивачем за період з 05.11.2008року до 03.02.2010року нараховано 245.466грн.21коп. основного боргу (386.997грн.53коп. -141.531грн.32коп., які відповідач сплатив), а також 23.766грн.26коп. втрат від інфляції, 38.756грн.52коп. пені та 5.431грн.24коп. -3% річних.
Матеріали справи свідчать про те, що листом №1118/2100-09-2 від 21.10.2008 року у відповідь на вищезазначений лист позивача щодо збільшення орендної плати, відповідач повідомив про згоду збільшення розміру орендної плати але не до 51.522грн.69коп., як зазначає позивач, а до 45639 грн. 47 коп., у зв'язку з чим просив позивача прибути для внесення змін до договору та їх нотаріального оформлення у встановленому законом та пунктами 5.11, 9.5 договору порядку.
Позивач в засіданнях суду наполягав на тому, що відповідно до пункту 5.9 договору оренди розмір орендної плати з 05.11.2008року збільшено і відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно по 51.522грн.69коп.
Проте, як свідчать матеріали справи, сторонами змін щодо збільшення розміру орендної плати до договору в порядку встановленому законом та умовами договору оренди не вносилось.
Так, відповідно до пункту 5.10 договору оренди сторони узгодили, що при відсутності згоди орендаря на запропонований новий розмір орендної плати, незалежно від підстав, у випадку, передбаченому п. 5.9. договору, орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати вступу в силу нової орендної плати, в цьому випадку договір припиняється з дати вступу в силу нової орендної плати і орендар повинен повернути орендодавцю об'єкт оренди не пізніше наступного дня, згідно умов договору, і в 3-денний термін здійснити повний розрахунок по орендній платі та по іншим платежам передбаченим договором.
Крім того, пунктом 5.11 договору оренди узгоджено, що при згоді орендаря із запропонованим новим розміром орендної плати, він також повідомляє про це орендодавця не пізніше 15 днів до вступу в силу нового розміру орендної плати та разом з орендодавцем забезпечує внесення відповідних змін до договору.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач погодився з запропонованим позивачем розміром орендної плати, як і відсутні докази того, що зміни до пункту 5.2 договору сторонами вносилися в порядку, встановленому пунктами 5.11, 9.5 договору оренди від 12.10.2007року.
Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Але сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, але з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З викладених норм Цивільного Кодексу України вбачається, що сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень, або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
За приписами ч.1 ст. 188 ГК України, ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 9.5 договору оренди від 20.10.2007року також передбачено внесення змін і доповнень до договору оренди за взаємною згодою сторін та оформлення їх додатковими угодами чи окремими договорами згідно з чинним законодавством.
Необхідно також зазначити, що договір оренди від 12.10.2007року укладався сторонами в нотаріальній формі, тому відповідно до ст. 654 ЦК України будь-які зміни до договору також повинні вчинятися в нотаріальній формі.
Навіть при наявності відповідної згоди орендаря на підвищення розміру орендної плати, запропонованої позивачем, сторони повинні викласти зазначені зміни додатковими угодами в нотаріальній формі, що співвідноситься також з умовами пунктів 5.11, 9.5 договору оренди. Однак зазначені дії сторонами не здійснювалися.
Із системного аналізу зазначених вище норм права та умов договору оренди вбачається, що зміни до пункту 5.2 договору оренди від 12.10.2007року щодо збільшення розміру орендної плати з 35.382грн.83коп. до 51.522грн.69коп. у встановленому законом та договором порядку сторонами не вносилися.
Зазначені факти встановлені також і рішенням господарського суду Херсонської області по справі №10/34-ПН-99 від 24.09.2009року за позовом ПП ОСОБА_1 до ВАТ “ВТБ Банк” про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні орендованим за договором від 12.10.2007року майном та зобов'язання відповідача повернути майно і стягнення неустойки за затримку повернення приміщень. Зазначене рішення залишено в силі постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2009року. Як в рішенні суду, так і в постанові апеляційної інстанції зазначено, що сторонами зміни щодо розміру орендної плати в договір оренди від 12.10.2007року не вносилися.
Посилання позивача на те, що зазначені судові акти скасовані постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010 року не підтверджені належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України і постанови Вищого господарського Суду України від 09.03.2010року суду не надано. Відсутня вона і в програмі “Діловодство” та в реєстрі судових рішень України.
Більше того, пунктом 9.6 договору оренди зазначено, що одностороння зміна умов договору не допускається. Орендодавець та орендар лише вправі ініціювати дострокове розірвання договору в тому числі і в разі, якщо у орендаря відпала необхідність в об'єкті оренди та коли орендар не надав згоди на запропонований орендодавцем новий розмір орендної плати незалежно від підстав, передбачених п. 5.9. договору.
Зазначене спростовує посилання позивача на те, що відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату з листопада 2008року у підвищеному розмірі.
Дослідженням матеріалів справи суд встановив, що фактично відповідач по 31.01.2010року здійснив розрахунки за об'єкт оренди виходячи із узгодженого сторонами пунктом 5.2 договору щомісячного розміру орендних платежів по 35.382грн.83коп., що підтверджується і наданим платіжним дорученням від 03.02.2010року, відповідно до якого позивачу перераховано 141.531грн. 32 коп., що становить орендну плату за 4 місяці оренди.
Нарахування боргу позивачем здійснено по 03.02.2010року, коли сторонами фактично підписано акт повернення майна з оренди, тому правові підстави стягнення з відповідача 245.466грн.21коп. основного боргу, який позивач вважає заборгованістю з орендної плати за період з листопада 2008 року по 03.02.2010року відсутні, оскільки, як зазначено вище, сторонами не вносилося змін в договір оренди щодо розміру орендної плати.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Судом не встановлено порушення відповідачем умов договору по розрахунках за оренду майна, тому і підстави стягнення нарахованої позивачем пені за період з листопада 2008року по 03.02.2010року в сумі 38.756грн.52коп. відсутні.
Відсутні і підстави стягнення 23.766грн.26коп. втрат від інфляції та 5.431грн.24 коп. -3% річних, нарахованих за той же період, оскільки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України їх стягнення може мати місце у разі коли боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, а судом не встановлено такої прострочки.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивача на те, що фактично сторонами підписано акт повернення майна з оренди лише 03.02.2010року також не є підставою задоволення позовних вимог, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, приміщення не використовувалися відповідачем з 30.09.2009року у зв'язку із закриттям відділення банку, яке було розташоване в орендованих приміщеннях та припиненням договору оренди згідно з пунктами 9.6, 9.8 договору з 15.09.2009року
Із наданої до справи переписки, яка існувала між сторонами, вбачається, що відповідно до пункту 9.6 договору, відповідач 16.07.2009року листом №316/2100-09-2, який отримано позивачем 28.07.2009року, запропонував позивачу розірвати договір оренди з 15.09.2009року та розглянути питання відшкодування здійснених поліпшень орендованого майна.
Таким чином, відповідно до пунктів 9.6, 9.8 договору оренди договір від 12.10.2007року припинив свою дію з 15.09.2009року, що не заперечували і представники сторін.
Відповідач неодноразово пропонував позивачу підписати акти прийомки-передачі майна у зв'язку з припиненням договору оренди, однак останній від їх підписання ухилявся, посилаючись на неналежний стан майна.
Не прибув він для підписання акту приймання-передачі майна і 30.09.2009року на пропозицію відповідача.
Херсонською торгово-промисловою палатою 30.09.2009року здійснено огляд майна, зафіксовано його стан та показники приладів обліку, а також опечатано вхідні двері з зазначенням дати -30.09.2009року, про що свідчить наданий до матеріалів справи висновок Херсонської торгово-промислової палати №Вє-446 від 30.09.2009року.
Належних доказів на підтвердження того, що з 30.09.2009року об'єкт оренди використовувався відповідачем, позивач суду не надав, а його припущення про те, що відповідач міг користуватися об'єктом оренди не підтверджені відповідними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, тому не приймаються, як належний доказ по справі.
Чинне законодавство України не передбачає право орендодавця відмовитися від прийняття орендованого майна, що повертається орендарем у зв'язку з припиненням договору оренди. Передача об'єкта оренди є обов'язком орендаря, а прийняття його - обов'язком орендодавця. У разі якщо майно передається не в тому стані, що передбачений законом або договором, на що посилається позивач, орендодавець має право звернутися за захистом своїх прав до суду відповідно до чинного законодавства, а не ухилятися від прийняття об'єкту оренди.
Із листа самого позивача від 25.08.2009року №60 вбачається, що він вважає припиненим договір оренди ще з 05.11.2008року, у зв'язку з незгодою банку з новим розміром орендної плати. Цим же листом позивач зазначає, що з листопада 2008року він вимагає повернення майна за актом приймання-передачі.
Однак, відповідачем було складено акт приймання-передачі орендованого майна 15.09.2009року року, але він позивачем не був підписаний, як і не були підписані наступні акти. Таким чином, дії позивача щодо відмови підписання актів та прийняття об'єкту оренди є неправомірними, а несвоєчасна передача майна відбулася не з вини відповідача.
Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини за які він не відповідає. До таких обставин відноситься і невиконання позивачем обов'язку прийняття об'єкту оренди від відповідача після припинення договору оренди та підписання акту прийомки-передачі.
Таким чином, непідписання акту приймання-передачі орендованого майна з 30.09.2009року продовжувалося виключно у зв'язку з невиконанням саме позивачем свого обов'язку прийняти майно по акту.
Заперечення позивача з посиланням на поліпшення та ремонт об'єкту оренди орендарем також не є підставою ухилення від підписання актів, так як пунктом 4.4.12 договору оренди сторони узгодили, що у випадку дострокового розірвання або припинення договору оренди, орендар зобов'язаний повернути майно в тому ж стані, що і на момент його передачі в оренду, з урахуванням перепланувань, капітальних ремонтів, реконструкцій об'єкту. Судом встановлено, що приміщення передавалися орендарем у відремонтованому стані. Незважаючи на поліпшення орендованого майна та незгоду позивача на відшкодування їх вартості ( в тому числі вартості обладнання, кондиціонерів, тощо), відповідач погодився їх передати без відповідного відшкодування, однак позивачем щоразу пред'являлися вимоги, які не відповідають принципам розумності та справедливості.
Посилання ж позивача на неналежний стан обладнання спростовуються висновками незалежної експертизи від 30.09.2009року.
Матеріалами справи спростовуються і посилання позивача на те, що відповідач сам запропонував збільшити орендну плату, оскільки така пропозиція пропонувалася на суму 45639грн.47 коп., а не на 51.522грн.69коп, але жодна із цих сум не була узгоджена сторонами відповідно до вимог закону та пунктів 5.11, 9.5 договору оренди додатковою угодою, оформленою в нотаріальній формі, тобто зміни до пункту 5.2 договору не внесені.
З урахуванням вищезазначеного, правові підстави стягнення 245.466грн.21коп. основного боргу, 23.766грн.26коп. втрат від інфляції, 38.756грн.52коп. пені та 5.431грн.24коп. -3% річних відсутні, тому в задоволені позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст.84 ГПК України і підписано 11.03.2010року.