91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.07.10 Справа № 8/181
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,
до Закритого акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод», м. Перевальськ Луганської області,
за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Фізичної особи ОСОБА_2, місто Артемівськ Луганської області, -
про стягнення 86626 грн. 91 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_3 -адвокат, - довіреність №1823 від 18.8.09 року;
від відповідача -представник не з'явився;
від третьої особи, - представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:
матеріальної шкоди у сумі 76626,91 грн., завданої пошкодженням автомобіля «Шевролет-Каптіва», державний номерний знак (далі -д.н.з.) НОМЕР_1, який належить позивачу, при цьому розмір шкоди складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля у сумі 65930,78 грн., втрати товарної вартості автомобіля на суму 9196,13 грн., вартості послуг з його транспортування з місця ДТП у сумі 1200,00 грн. та вартості експертного автотоварознавчого дослідження розміру завданої шкоди у сумі 300,00 грн.;
завданої моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.;
судових витрат, які складаються з суми сплаченого державного мита -866,27 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -315,00 грн. та витрат на правову допомогу -10000,00 грн.
У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області 10.08.09 року порушено провадження по справі № 8/181.
На підставі ст. 79 ГПК України провадження по ній було зупинено у зв'язку з апеляційним оскарженням відповідачем ухвали про порушення провадження у справі.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.09 року відповідачу відмовлено у прийнятті апеляційної скарги.
Відповідач оскаржив її до Вищого господарського суду України, який постановою від 19.11.09 року відмовив у задоволенні касаційної скарги.
Обидві вищеназвані судові інстанції відмовили у задоволенні скарг з посиланням на те, що відповідно до чинного Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі не підлягає оскарженню.
06.01.10 року господарським судом поновлено провадження по справі.
На підставі ст. 77 ГПК України її розгляд відкладено з 26.01.10 року до 12.02.10 року.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 03.02.2010 року зупинив провадження у справі у зв'язку з касаційним оскарженням відповідачем до Верховного Суду України вищезгаданої постанови ВГСУ від 19.11.09 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.03.2010 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.11.09 у справі № 8/181.
У зв'язку з вищезазначеним та поверненням справи № 8/181 до господарського суду Луганської області провадження по ній поновлено 17.06.10 року.
До початку судового засідання 01.07.10 року від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.
У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач, будучи винним у спричиненні позивачу збитків у загальній сумі 76626,91 грн. шляхом пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) автомобіля «Шевролет-Каптіва», д.н.з. НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, а також моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., - ухиляється від їх відшкодування.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та витребуваних судом документів, а також на участь у судовому засіданні не скористався.
01.07.10 року, через канцелярію суду, від нього до суду надійшли 2 клопотання (обидва -без дати та без номера), а саме:
перше, - згідно якому відповідач просить припинити провадження у справі, оскільки цей спір є непідвідомчим господарському суду, а є підвідомчим суду загальної юрисдикції з огляду на те, що: позивач є фізичною особою-підприємцем, який не довів, що ДТП, про яку йдеться у цій справі, не має відношення до здійснення позивачем своєї підприємницької діяльності, при цьому, на думку відповідача, позивач не надав жодного доказу, який би спростував цей висновок; сам транспортний засіб зареєстрований за громадянином ОСОБА_1, а не за Фізичною особою-підприємцем (далі -ФОП) ОСОБА_1, при цьому у матеріалах перевірки за наслідками ДТП позивач іменується громадянином, а не ФОП; договір про надання правової допомоги, доданий до справи, позивач уклав як громадянин, а не ФОП;
друге, - про відкладення розгляду справи на другу половину липня 2010 року, мотивуючи його тим, що юрисконсульт підприємства перебуває у відпустці (документальні докази цього факту до клопотання не додані).
Третя особа своїм правом на надання пояснення (відзиву) на позов, подання витребуваних судом доказів, а також на участь у судовому засіданні не скористалася без будь-якого пояснення причин, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1; 97).
Представник позивача заперечив проти задоволення першого клопотання, пославшись на те, що: чинне законодавство у разі реєстрації транспортного засобу на ім'я ФОП не передбачає посилання у реєстраційному документі на те, що власник має статус фізичної особи-підприємця; на думку позивача, він надав до справи достатні докази того, що вищезгаданий ТЗ є одним із знарядь здійснення ним своєї підприємницької діяльності (здійснення перевезень обладнання; забезпечення можливостей своєчасного прибуття до контрагентів за договорами; та т.і.).
Позивач звернув увагу суду на те, що у договорі №04/8-09 про надання адвокатом правової допомоги, укладеному між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, відсутнє посилання на те, що ОСОБА_1 уклав його як громадянин, - а кожна сторінка договору скріплена печаткою ФОП ОСОБА_4; крім того, у абз. 3 п.2.1 договору прямо сказано, що адвокат як сторона за договором зобов'язується підготувати позовну заяву саме до господарського суду (а.с.45-46).
Він також заперечив проти задоволення другого клопотання, вважаючи його нічим не обґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи, оскільки двомісячний термін судового розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 02.07.10 року, що унеможливлює для суду подальше відкладення розгляду справи. З урахуванням фактичних обставин справи та майже річного терміну тяганини, влаштованої відповідачем, позивач категорично не згоден з подальшим продовженням терміну судового вирішення спору та просить вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача та третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши перше клопотання відповідача, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По-перше, згідно пунктам 4 та 24 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 року №1388 (з наступними змінами та доповненнями) транспортні засоби реєструються на ім'я фізичних та юридичних осіб, при цьому їх реєстрація з посиланням на те, що власник є ФОП, - не передбачена.
Про це також йдеться у листі-роз'ясненні Міністерства юстиції України від 04.08.08 року за №7885-0-33-08 «Щодо реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями».
По-друге, - позивач з 10.08.04 року має статус ФОП, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП, виданим державним реєстратором виконкому Луганської міської ради 10.08.04 року, реєстрацій запис НОМЕР_2 (а.с.10).
По-третє, - позивач надав до справи документальні докази щодо того, що ДТП сталася саме в процесі здійснення ним підприємницької діяльності, що, у свою чергу, спричинило для нього негативні наслідки щодо подальшого її здійснення (втрата можливості здійснювати її належним чином; та ін.).
По-четверте, - частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п. 3. рекомендацій президії ВГСУ від 27.06.07 року №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір -господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б)наявність спору про право, що виникає з відповідних відносин.
Відповідно до частин 1-2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Договірні (господарські) правовідносини між сторонами за цим спором відсутні, але у даному випадку спірні правовідносини виникли у зв'язку зі спричиненням відповідачем як власником джерела підвищеної небезпеки збитків позивачу шляхом пошкодження належного останньому транспортного засобу, - тобто мають позадоговірний характер.
З обставин справи вбачається, що відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки заподіяв збитки позивачу саме в процесі здійснення ним своєї підприємницької діяльності, а тому цей спір є відвідомчим та підсудним господарському суду Луганської області.
Розглянувши друге клопотання відповідача, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки частиною 1 ст. 69 ГПК України термін вирішення господарського спору становить 2 місяці. Взаємно узгоджене клопотання сторін про продовження терміну вирішення спору до суду не надійшло, з огляду на що у нього відсутні підстави для застосування правила ч.4 ст. 69 ГПК України; підстав для застосування частини 3 тієї ж статті суд не вбачає.
Позивач надав до справи усі належні та допустимі докази.
З урахуванням викладеного, наявних у справі доказів, думки позивача щодо заявлених клопотань, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32-34,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності відповідача та третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 у встановленому чинним законодавством порядку з 10.08.04 року набув статусу фізичної особи-підприємця (а.с.10).
На праві власності за ним зареєстрований автомобіль «Шевролет-Каптіва», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.11).
27.05.09 року з метою збуту товару він на вказаному транспортному засобі (далі -ТЗ), особисто ним керуючи, відбув з міста Луганська до міста Донецька, що підтверджено посвідченням про відрядження (а.с.19).
Того ж дня він, керуючи тим же ТЗ, повертався з міста Донецька до міста Луганська, при цьому перевозив необхідне йому для здійснення підприємницької діяльності обладнання -1 мийку та 3 перукарські крісла, що підтверджується накладною №26 від 27.05.09 року (а.с.20).
27.05.09 року, близько 13 год. 30 хв., на 493 км автошляху «Знам'янка-Луганськ-Ізварине», водій ОСОБА_2, на законних підставах керуючи автомобілем ГАЗ-33-21, д.н.з. ВВ 3183 АО, що належить на праві власності Закритому акціонерному товариству «Перевальський м'ясопереробний завод»(далі -Завод, - відповідач), під час руху на перехресті доріг, виконуючи поворот ліворуч, на надав перевагу у русі вищезгаданому автомобілю «Шевролет-Каптіва», який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення цих ТЗ та спричинення їм технічних ушкоджень.
Факт ДТП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ №717685 від 27.05.09 року, складеним інспектором дорожньо-патрульної служби управління ДАІ ГУ МВСУ у Донецькій області Капустіним І.І., - згідно якому водій ОСОБА_2 припустився порушення вимог п.16.13 Правил дорожнього руху України.
Згідно додатків до протоколу на транспортному засобі «Шевролет-Каптіва», д.н.з. НОМЕР_1, деформовано: передній капот, ліве переднє крило, праве переднє крило, передній бампер, решітку радіатора, передній державний номер, намивачі фар; розбито: ліву передню блок-фару, ліву протитуманну фару, лобове скло; спричинено потертості лако-фарбового покриття лівих та правих передніх дверей (а.с.13-18).
Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 23.06.09 року по справі № 3-1060/09 про адміністративне правопорушення встановлено, що винним у скоєнні вищезгаданої ДТП є водій ОСОБА_2, який скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.12).
Позивач ОСОБА_1 з метою визначення розміру збитків, заподіяних автомобілю «Шевролет-Каптіва», звернувся з заявою до експерта -Приватного підприємця ОСОБА_6, який згідно висновку №294-1/05 експертного товарознавчого дослідження щодо визначення розміру спричинених збитків власнику транспортного засобу від 06.06.09 року встановив, що ринкова вартість ТЗ «Шевролет-Каптіва», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП становила 217027,20 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП складає 65930,78 грн.; розмір матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля внаслідок ДТП, становить 75126,91 грн. (без урахування витрат власника ТЗ на транспортування, зберігання ТЗ, оплату вартості експертних досліджень, поштових витрат та інших організаційних витрат) (а.с.23-43).
За здійснення експертних досліджень та складання вищезгаданого висновку позивач сплатив 300,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією серії УААА №437406 від 06.06.09 року (а.с.22).
Він також надав до справи докази сплати ним коштів у сумі 1200,00 грн. за оренду евакуатора для транспортування ТЗ з місця ДТП (квит. №003463 від 27.05.09 року) (а.с.21).
Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача з приводу добровільного відшкодування спричинених йому за наслідками ДТП збитків, але той ухилився від цього, а в подальшому -взагалі ухилився від будь-яких контактів з позивачем, - що примусило його звернутися до суду з цим позовом.
З урахуванням вищевикладеного він просить стягнути з відповідача вартість:
відновлювального ремонту у сумі 65930,78 грн.;
втрати товарної вартості автомобіля у сумі 9196,13 грн.;
послуг з транспортування автомобіля з місця ДТП у сумі 1200,00 грн.;
витрат на експертне товарознавче дослідження у сумі 300,00 грн., - а всього 76626,91 грн.
Крім того, він просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10000,00 грн, мотивуючи її тим, що внаслідок ДТП та пошкодження належного йому автомобіля позивач перебував у надзвичайно травмуючій ситуації, відчув сильний емоційний стрес; внаслідок пошкодження автомобіля був позбавлений можливості вільно пересуватися, що суттєво вплинуло на його житєвий уклад та змусило відшукувати можливість іншим чином вести свої справи, відмовитися від ділових зустрічей та поїздок; крім того, неможливість експлуатувати власний транспортний засіб вплинула на спроможність позивача здійснювати підприємницьку діяльність, яка потребує численних поїздок, що негативно позначилося на його матеріальному добробуті та добробуті його сім'ї.
Позивач, крім вищенаведених доводів, розмір моральної шкоди мотивує також тривалістю життєвих обмежень, викликаних протиправними діями третьої особи, а також міркуваннями справедливості та розумності.
ФОП ОСОБА_1 просить стягнути витрати на надання йому правової допомоги у сумі 10000,00 грн, мотивуючи їх тривалістю вирішення цього спору, влаштованою відповідачем тяганиною, необхідністю представнику брати участь у розгляді спору не тільки у суді першої інстанції, але і у судах вищестоячих інстанцій.
Відповідач не спростував позов та надані позивачем докази, не оспорив заявлені ним до стягнення суми.
ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
В частині стягнення збитків.
Суд вважає, що позивач належним чином документально довів факт ДТП, яка мала місце 27.05.09 року за вищенаведених обставин; вину водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП та факт належності керованого ним транспортного засобу відповідачу.
Згідно п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»(з наступними змінами та доповненнями) (далі -Роз'яснення), вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Частинами 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно частинам 1-3 ст. 22 ЦКУ особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1166 ЦКУ шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За приписами ч. 1 ст. 1172 Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За цим спором збитки завдані джерелом підвищеної незбезпеки -автомобілем.
Частинами 1-2 ст. 1187 ЦКУ встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічна позиція викладена у п. 2 вищезгаданого Роз'яснення, в якому сказано, що як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Наявність вини відповідача у скоєнні ДТП та прямого причинного зв'язку між його (відповідача) діями та наслідками ДТП по справі документально доведена.
Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
При вирішенні спору в частині стягнення моральної шкоди суд керується наступним.
Статтею 23 Цивільного кодексу встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, між іншим, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З урахуванням фактичних обставин цієї справи суд погоджується з розміром моральної шкоди, заявленої позивачем до стягнення з відповідача.
Таким чином, позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного позов в цілому підлягає задоволенню у повному обсязі.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх у повному обсязі на відповідача. Суд погоджується з розміром заявлених до стягнення витрат на надання позивачу правової допомоги, виходячи з обставин справи та наявних у ній доказів вважає їх виваженими, співрозмірними та документально обгрунтованими.
Судом встановлено, що позивач при зверненні з цим позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Так, позов складається з майнової (про стягнення збитків) та немайнової (про стягнення моральної шкоди) частин.
Згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господарським судом майнового спору на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з ціни майнового позову державне мито підлягало сплаті у сумі 766,27грн.
Згідно п «б»ч.2 ст. 3 вищезгаданого Декрету за розгляд господарським судом немайнового спору на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 5 (85,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ця обставина підтверджується також п 4.8. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в якому сказано, що державне мито із позовних заяв з питань захисту честі та гідності, у тому числі про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, повинно сплачуватись на підставі підпункту «б»пункту 2 статті 3 Декрету.
Отже. у даному випрадку позивачу слід було сплатити державне мито у сумі 851,27 грн. (766,27 грн. + 85,00 грн.).
Згідно наданого до справи платіжного доручення № 19 від 04.08.09 року позивач на користь Держбюджету сплатив державне мито у сумі 866,27 грн., тобто сума надмірної сплати становить 15,00 грн. (866,27 грн. -851,27 грн.), яка підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Постановою КМУ від 08.07.09 року № 693 «Про скасування постанови КМУ від 14.04.09 року № 361»витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлені на рівні 118,00 грн, - позивач же платіжним дорученням № 30 від 04.08.09 року перерахував на користь Державного бюджету 315,00 грн, тобто сума надмірної сплати склала 197,00 грн. (315,00 грн. -118,00 грн.) і підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.
На підставі викладеного, ст.ст.11,16,22,23,1166,1167, 1172,1187, 1192 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.1,4-3,12,15,22. 32-34,36,43,44,47-1,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод», ідентифікаційний код 0043186, яке знаходиться за адресою: місто Перевальськ, вул. Аляб'єва, 9 Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - збитки у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля у сумі 65930 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 78 коп., втрати товарної вартості автомобіля у сумі 9196 (дев'ять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 13 коп., вартість послуг з транспортування автомобіля з місяця дорожньо-транспортної пригоди у сумі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп., вартість експертного товарознавчого дослідження розміру завданої шкоди у сумі 300 (триста) грн. 00 коп.; моральну шкоду у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 27 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп., а також витрати на надання правової допомоги у сумі 10000 (десят тисяч) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - надмірно сплачені:
державне мито у сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 00 коп.;
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.
Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 01.07.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -05 липня 2010 року.
Суддя А.П.Середа