Справа №755/1740/21 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4714/2021 Суддя-доповідач ОСОБА_2
16 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 21 січня 2022 року включно,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, продовжено строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 21 січня 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Цією ж ухвалою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , стосовно якого судове рішення не оскаржуєтся.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177КПК України, зокрема, те, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 можуть переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому більш м'які запобіжні заходи, на даний час, не забезпечать дотримання обвинуваченими процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить ухвалу Дніпровського районного суду від 23 листопада 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги захисник вказує, що, в порушення вимог КПК України, прокурором не наведено жодного обґрунтування наявності зазначених в оскаржуваному рішенні ризиків, не надано доказів того, що ОСОБА_6 буде ухилятись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинятиме інші кримінальні правопорушення або продовжувати кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Так, ризики ухилення від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, чи продовження кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , значно зменшилися, оскільки, у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на захід, не пов'язаний з позбавленням волі, він у повному обсязі усвідомлює, що в разі порушення покладених на нього обов'язків він знову повернеться до слідчого ізолятору і не матиме в подальшому можливості клопотати про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Щодо ризику намагання незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, то враховуючи обсяг досліджених письмових доказів, те, що всі експертні дослідження вже проведені і проведені дослідження не вказують на ОСОБА_6 , як на особу, що вчинила злочин, потерпілі і свідки не вказують на нього, як на особу, що вчинила злочин, будь-яких причин впливати на даних осіб ОСОБА_6 не має, а, відповідно, і не має даних ризиків. Крім того, в ході допиту в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , останні не зазначали про намагання ОСОБА_6 спілкуватись із ними в будь-яких питань.
При цьому, на теперішній час, в даному провадженні досудове розслідування закінчено і обвинувачення висунуте, в судовому засіданні досліджено майже всі письмові докази сторони обвинувачення, допитано потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , а також досліджено частину доказів наданих стороною захисту, при цьому жодного доказу, який би свідчив на користь причетності ОСОБА_6 до інкримінованих кримінальних правопорушень, немає.
Окрім того, стороною захисту надано дані щодо особи ОСОБА_6 , його діяльності, наявність у останнього міцних соціальних зв'язків, тяжких хронічних захворювань, який є пенсіонером та особою з інвалідністю другої групи, позитивно характеризується, на даний час батько ОСОБА_6 має онкологічне захворювання, проте цим обставинам суд першої інстанції у своєму рішенні про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою не надав належної оцінки, що призвело до безпідставного продовження строку дії невиправдано жорстокого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року скасувати, змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на домашній арешт з 21.00 до 06.00 часу із покладенням на нього обов'язків: не відлучатися із міста без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги захисник вказує, що рішення суду про доцільність продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 зводиться до одного і того ж, а саме те, що він знаючи, що за одне з кримінальних правопорушень, вчинення якого йому інкримінується, передбачено покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, наявний ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, проте, починаючи з 15 квітня 2019 року і до тепер не надано жодного доказу на підтвердження зазначених ризиків.
Окрім того, у поточному клопотанні в якості аргументі на посилення зазначених ризиків, додано і посилання на показання потерпілого ОСОБА_14 , проте до цих показів, на думку апелянта, необхідно ставитись критично.
Докази про доцільність тримання ОСОБА_8 під вартою не надаються, їх переконливість не доводиться, а отже тримання ОСОБА_8 під вартою є безпідставним.
Також захисник ОСОБА_9 зазначає, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має статус учасника бойових дій, має на утриманні двох малолітніх дітей, одна дитина - інвалід дитинства, його батько має онкологічне захворювання, перебуваючи під вартою він не може оформити своє пенсійне забезпечення, щоб допомагати собі і своїм близьким, а тому підлягає негайному звільненню з під варти.
При цьому, на думку захисника, наявні у ОСОБА_8 соціальні зв'язки унеможливлюють уникнення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисників про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , суд врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Так, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні, у співучасті з раніше судимим за вчинення розбійного нападу ОСОБА_10 , особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та власності, пов'язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вчинених у складі озброєної банди, організованої з метою нападу на окремих осіб, яким передувало тривале спостереження та збір інформації про потерпілих, свідків, та за які законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, а отже вказані обставини та підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема можливість переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілих, свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 23 листопада 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 21 січня 2022 року включно, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що підстави, на яких обвинуваченим був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, дані про зменшення або зникнення ризиків, які враховувались при обранні такого запобіжного заходу, відсутні, а наявність позитивних даних про характеристику осіб обвинувачених, та бездоганну, на думку захисту, процесуальну поведінку, не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Окрім того, як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених також врахував, що під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до усіх обвинувачених та потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 було застосовано заходи безпеки, у тому числі, з метою унеможливлення їх спілкування.
Вказані заходи безпеки відносно потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на весь час судового розгляду кримінального провадження були також застосовані ухвалою суду від 04 березня 2020 року за заявою представника потерпілих, а отже ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні не зменшилися, а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як про те ставлять питання їх захисники у своїх апеляційних скаргах, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження.
Таким чином, доводи апелянтів про відсутність доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б свідчили, що обраний ОСОБА_8 та ОСОБА_6 захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, а тому колегія суддів вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним в ухвалі суду ризикам, аніж тримання під вартою і не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисників.
Доводи апелянтів про відсутність вагомих та достатніх доказів на підтвердження причетності обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачуються, не можуть бути взятими до уваги, оскільки на стадії судового розгляду до постановлення вироку суд позбавлений можливості висловлюватись з приводу обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.
Колегія суддів зазначає, що суд, вирішуючи питання про продовження строків дії запобіжного заходу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності, допустимості достатності для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Доводи апелянтів щодо можливості зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинувачених та навів мотиви, з яких прийняв таке судове рішення.
Посилання захисників на те, що суд при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених не надав належної оцінки особі обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що призвело до безпідставного продовження строку запобіжного заходу виді тримання під вартою, є неспроможними, позаяк судом було враховано вік обвинувачених, майновий стан, репутацію обвинувачених, міцність соціальних зв'язків, а також їх стан здоров'я, і, в тому числі, відсутність будь-яких належним чином підтверджених даних про погіршення стану здоров'я обвинувачених, ненадання їм необхідної медичної допомоги в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судом першої інстанції також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києвавід 23 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 21 січня 2022 року включно, без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4