Єдиний унікальний номер справи: 760/29920/18 Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.
Номер провадження: 22-ц/824/10874/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
02 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі - Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
В Солом'янський районний суд міста Києва звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі-позивачі) із вказаним позовом у якому просили суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі-відповідачі) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України.
Свої вимоги обґрунтували тим, що 01 червня 1973 року Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_5 було видано ордер № Г 211886 на квартиру АДРЕСА_1 . До ордеру були включені син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 . Зазначена квартира неприватизована, відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 .
В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінили прізвища на « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_8 » відповідно.
У 1991 році, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, від якого народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У спірній квартирі, з 1992 році зареєстрована відповідач - ОСОБА_3 , проте у квартиру остання не вселялась, її особистих речей в ній немає, участі в утриманні спірного житлового приміщення ОСОБА_3 не приймає.
Відповідач ОСОБА_4 був зареєстрований у спірній квартирі у 2010 році, який також у квартиру не вселявся, його особистих речей в квартирі немає, участі в її утриманні не приймає.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 червня 2009 року було розірвано.
Позивачі зазначають, що реєстрація відповідачів у спірній квартирі утворює перешкоди в реалізації ними свого права на приватизацію житла. Крім того, вони вимушені вносити кошти за утримання будинку та прибудинкової території за відповідачів.
Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.ст. 71, 72 ЖК України.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просили рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - адвокат Журавльов М.М. проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, так як вважає його законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - адвокат Лагода В.В. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити з підстав викладених в ній.
Представник відповідачів - адвокат Журавльов М.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що відсутні підстави для визнання осіб такими ,що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, за відсутності доказів щодо наявності іншого житла у відповідачів.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 01 червня 1973 року Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_5 було видано ордер № Г 211886 на квартиру АДРЕСА_1 . До ордеру були включені її син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 (а.с. 8).
В позові зазначено, що вказана квартира неприватизована, відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 .
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінили прізвища на « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_8 » відповідно (а.с. 9, 10).
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 1991 році було укладено шлюб, від якого народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 16 червня 2009 року (а.с. 11).
Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва за період з 01 січня 1992 року по 29 жовтня 2019 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 120).
З наявної в матеріалах справи відповіді Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 грудня 2020 року, наданої на запит суду, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані:
- ОСОБА_1 - з 10 липня 1973 року по 27 квітня 2017 року, з 18 липня 2017 року по теперішній час;
- ОСОБА_2 - з 21 серпня 1990 року по теперішній час;
- ОСОБА_3 - з 27 лютого 1992 року по теперішній час;
- ОСОБА_4 - з 01 травня 1994 року по теперішній час;
- ОСОБА_11 - з 30 серпня 2001 року по 27 квітня 2017 року;
- ОСОБА_12 - з 22 квітня 2008 року по 27 квітня 2017 року (а.с. 178).
У спірну квартиру відповідачі не вселялись, їх особистих речей в квартирі немає, участі в її утриманні останні не приймають.
У матеріалах справи містяться акти про не проживання особи від 12 жовтня 2018 року, з яких вбачається, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 протягом 26 років, а ОСОБА_4 - протягом 8 років (а.с. 12, 13).
Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За змістом ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст. 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги пояснення учасників справи, враховуючи вищенаведені вимоги закону, колегія суддів вважає, що відповідачі без поважних причин понад шість місяців не проживають за місцем реєстрації.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що відповідачі не робили спроби вселитися у спірну квартиру, до відповідних органів не звертались з приводу відмови позивачів у їх вселенні, не надали доказів того, що не проживання у квартирі обумовлено неправомірними діями позивачів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи справу по суті, вказані обставини залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 рокуухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 1 762 гривні сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 1 762 гривні сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар