05 січня 2022 року
м. Київ
справа № 280/786/21
адміністративне провадження № К/9901/46179/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №280/786/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізону (на правах місцевих) від 23.11.2020 №23 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора; визнання протиправним та скасування наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 24.12.2020 №2485к про звільнення з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області з 29.12.2020; поновлення в органах прокуратури Запорізької області з 30.12.2020; поновлення на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області або на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженням в органах Запорізької обласної прокуратури з 30.12.2020; стягнення із Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30.12.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 24.12.2020 №2485к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області з 29.12.2020. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури Запорізької області з 30.12.2020. Поновлено ОСОБА_1 на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженням прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в органах Запорізької обласної прокуратури з 30.12.2020. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, за період з 30.12.2020 по 15.04.2021 (74 робочих дні) в сумі 72573,28 грн (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят три гривні 28 коп). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року залишено без змін.
16 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №280/786/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування рішення про неуспішне проходження атестації; визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймала посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачкою, посада якої входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивачки до суду).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржниця посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду у справах №580/2357/21, №640/9398/20 та у справі №280/5009/20.
Скаржниця зазначає, що у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року №640/9398/20, від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20 викладеного висновок щодо відсутності нормативного врегулювання складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, у зв'язку з чим кадрова комісія зобов'язана вжити заходів щодо перевірки відповідних аргументів, викладених у заявах прокурорів, що подані після складання іспиту.
Скаржниця вказує, що у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі №580/2357/21 суд касаційної інстанції врахував те, що представником відповідача надано деталі проходження позивачем першого етапу іспиту, однак не надано матеріалів відео-фіксації, а тому аргументи позивача щодо некоректної роботи комп'ютерної техніки спростовані не були.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Водночас скаржниця, посилаючись на постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/21, від 03 червня 2021 року у справі №640/9398/20 та від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20, не наводить будь-якого обґрунтування подібності таких правовідносин із цією справою.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржниці на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржницею не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №280/786/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська