04 січня 2022 року
м. Київ
справа № 160/14915/20
адміністративне провадження № К/9901/45365/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в справі №160/14915/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - ТУ ДСА в Дніпропетровській області, відповідач), за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 53283,76 грн, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року;
- зобов'язати ТУ ДСА в Дніпропетровській області провести донарахування та виплату суддівської винагороди судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року у розмірі 52839,72 грн на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 та надбавки за вислугу років у розмірі 40% до 06 серпня 2020 року і у розмірі 50%, починаючи з 07 серпня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року;
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
13 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в справі №160/14915/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди; зобов'язання провести перерахунок суддівської винагороди.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймає посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник як на підставу касаційного оскарження вказує виключно на те, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли справу до категорії справ незначної складності та розглянули за правилами спрощеного позовного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права без обґрунтування підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною четвертою статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в справі №160/14915/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська