ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
01 липня 2010 р. Справа № 3/57
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.
При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, а/с 169, м. Івано-Франківськ, 76006
до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 9 487 грн. 90 коп. заборгованості.
За участю представників сторін:
Від позивача: Бойчук Р.І. - представник, (довіреність № б/н від 22.03.10)
Від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність № 2 від 02.01.10)
Від відповідача представники не з'явилися.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ" заявило вимогу до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9 487,90 грн. заборгованості, в тому числі: 8 514 грн. 41 коп. основного боргу, 803 грн. 20 коп. пені та 170 грн. 29 коп. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд їх задоволити в повному обсязі. При цьому, подав суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 4791 від 15.06.10р.), згідно якої просить суд стягнути з відповідача 20 грн. 40 коп. коштів, витрачених на отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідача, що підтверджується квитанціями № 1339.144.6 та № 1339.144.8 від 09.06.10р. Крім того, уточнив розмір заявленого до стягнення державного мита.
Враховуючи той факт, що ст. 22 ГПК України дає право позивачу до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд задовільняє клопотання сторони та розглядає спір відповідно до змінених позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 18.05.10р., 01.06.10р.та 15.06.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, вказаною в позовній заяві та в довідці з ЄДРПОУ відповідача.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.
Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, на підставі усної домовленості з відповідачем, реалізував відповідачу продовольчі товари на загальну суму 8 514 грн. 79 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні №№ 47199, 47223 від 25.09.09р., №№ 50888, 50884 від 09.10.09р., №№ 54691, 54698 від 23.10.09р., №№ 71424, 71441 від 25.12.09р. За надані послуги відповідач зобов"язувався здійснити оплату, у відповідності до вищевказаних видаткових накладних.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Складовою частиною цивільних правовідносин є цивільно-правові зобов"язання. Виконання цивільно-правового зобов"язання передбачає, зокрема, вчинення боржником певних дій відносно предмету зобов"язання - матеріальних благ (грошей), у зв"язку з передачею яких встановлюються зобов"язання.
01.01.10р. між сторонами укладено договір поставки № 1473, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов"язався систематично постачати відповідачу (покупцю) товар, а останній зобов"язався своєчасно приймати товар та здійснювати за нього оплату на умовах і порядку передбаченому цим договором, в кількості і цінах, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують прийняття товару на є невід"ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.3 Договору, оплата проводиться по кожній партії товару на протязі 21 календарних днів із моменту отримання даної партії товару.
З наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних №№ 45602, 45632 від 02.01.10р., №№ 49829, 49830 від 22.01.10р., №№ 53607, 53621 від 05.02.10р. вбачається факт виконання позивачем взятих на себе договірних зобов"язань.
Проте, як стверджують в судовому засіданні представники позивача, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останній взяті на себе зобов"язання як згідно усної домовленості так і згідно умов укладеного договору виконав неналежним чином, за отриманий товар не розрахувався, у зв"язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить 8 514 грн. 41 коп. та підтверджується поданим актом звірки розрахунків між сторонами станом на 25.03.10р.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов"язання, а саме: зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов”язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов”язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Заявлена позивачем претензія № 05 від 22.04.10р. з вимогою погасити існуючу заборгованість залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Таким чином, на підставі норм чинного цивільного та господарського Кодексів, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.
З огляду на виконане, суд робить висновок про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, в силу яких у позивача виникло право вимагати у відповідача кошти за отриманий ним товар, а у останнього - обов"язок його оплатити.
Про виконання позивачем обов"язку щодо поставки товару свідчать документальні докази, що знаходяться в матеріалах справи.
Доказів, які б свідчили про виконання обов"язку відповідачем щодо оплати за поставлений товар суду не подано. Невиконання відповідачем вимоги про оплату порушує інтереси позивача, оскільки строк виконання зобов"язання щодо оплати товару у відповідача настав як на підставі виставленої вимоги так і на підставі укладеного між сторонами договору і сума 8 514 грн. 41 коп. є простроченою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 8 514 грн. 41 коп. основного боргу обгрунтованими.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 803 грн. 20 коп. пені та 170 грн. 29 коп. 2% штрафу, суд задовільняє таку вимогу частково, виходячи з наступного.
Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов"язання (основного зобов"язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, п. 7.4 Договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) за непроведення оплати за поставлений товар у вигляді штрафу в розмірі 2% від вартості неоплаченого товару та пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Таким чином, суд задовільняє вимогу позивача про стягнення штрафних санкцій в тій частині, де сторонами визначено в договорі таку міру відповідальності як пеня та штраф. За той період, де договір між сторонами не був укладений, суд відмовляє в задоволенні штрафних санкцій. Отже, до стягнення належать 168 грн. 53 коп. пені та 65 грн. 39 коп. 2% штрафу. В решті - стягнення штрафних санкцій слід відмовити.
Крім того, до задоволення підлягає і заява позивача щодо стягнення з відповідача 20 грн. 40 коп. коштів, витрачених на отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідача, так як такий обов"язок покладався судом на відповідача, який жодного разу в судове засідання не з"явився та витребуваних судом документів не подав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ст. 530, ст. 548, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ" до відповідача: Підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8 514 грн. 41 коп. основного боргу, 803 грн. 20 коп. пені, 170 грн. 29 коп. штрафу та 20 грн. 40 коп. коштів, витрачених на отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідача - задовольнити частково.
Стягнути з Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (реєстр. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, а/с 169, м. Івано-Франківськ, 76006 (р/р 260090154673 в ІФФ Укрексімбанк, МФО 336688, код ЄДРПОУ 32077247) - 8 514 (вісім тисяч п"ятсот чотирнадцять) грн. 41 коп. основного боргу, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 53 коп. пені, 65 (шістдесят п"ять) грн. 39 коп. 2% штрафу, 20 (двадцять) грн. 40 коп. коштів, витрачених на отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідача, 94 (дев"яносто чотири) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 11 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Фрич М.М.
рішення підписане 06.07.10
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ 06.07.10