ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 липня 2010 р. Справа № 8/18-20/35-15/45
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.
при секретарі судового засідання Червак Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", бул. Шевченка, 18, м. Київ, 01030, в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікації мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Пекарська, 41, м. Львів, 79010,
до відповідача Військової частини А 2314, вул. Чорновола, 119"А", м. Івано-Франківськ, 76014,
про стягнення коштів в сумі 13729 грн. 55 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача Непийвода Ю.В. - юрисконсульт, довіреність б/н від 21.07.2008 року,
від відповідача Карпенко С.В. - представник, довіреність № 1012 від 30.06.2010 року,
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікації мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Військової частини А 1349 про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 13729 грн. 55 коп., у тому числі 11891 грн. 38 коп. основного боргу, 1147 грн. 91 коп. пені, 546 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 143 грн. 49коп. 3% річних.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2009 року у справі № 8/18 позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" в особі РЦТЕТТМ № 6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" до Військової частини А 1349 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11891 грн. 38 коп. основного боргу, 803 грн. 54 коп. пені, 546 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 143 грн. 49 коп. 3% річних, 137 грн. 29 коп. державного мито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні решти пені відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 18.06.2009 року в задоволенні апеляційної скарги Військової частини А-1349 за № 915 від 13.04.2009 року відмовлено. Апеляційну скаргу ВАТ "Уктелеком" в особі РЦТЕТТМ № 6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" № 1323 від 24.04.2009 року задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2009 року у справі № 8/18 скасовано в частині відмови в стягненні пені, в цій частині прийнято нове рішення, яким достягнуто пеню в розмірі 344 грн. 37 коп. В решті рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2009 року у справі № 8/18 скасувано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного суду України від 17.12.2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року у справі № 8/18.
Розпорядження голови господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2010 року справу № 8/18 за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" до відповідача Військовової частини А 1349 про стягнення заборгованості, передано на новий розгляд судді Кобецькій С.М.
Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2010 року справу № 8/18-20/35 за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" до відповідача Військовової частини А 1349 про стягнення заборгованості, передано на розгляд судді Деделюку Б.В.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2010 року відкладено розгляд справи на 22.04.2010 року.
В судовому засіданні 22.04.2010 року оголошено перерву до 23.04.2010 року, для надання можливості позивачу надати уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.04.2010 року відкладено розгляд справи на 13.05.2010 року.
Ухвалою суду від 13.05.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.06.2010 року.
Ухвалою суду від 15.06.2010 року замінено неналежного відповідача військову частину А 1349 (вул. Чорновола, 119"А", м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 08174283) на військову частину А 2314 (вул. Чорновола, 119 "А", м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 26605410) та відкладено розгляд справи на 01.07.2010 року.
В судовому засіданні 01.07.2010 року представник позивача позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 946-33 від 19.07.2007 року, в частині оплати коштів за оренду нерухомого майна, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 11891 грн. 38 коп. основного боргу, в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 1147 грн. 91 коп. пені, 546 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 143 грн. 49 коп. 3% річних та покласти на останнього судові витрати.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2010 року позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторогнами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Між філією "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (Орендодавець) та Військовою частиною А 1349 (Орендар) укладено договір № 946-33 від 19.07.2007 року (далі Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину спеціалізованого технологічного приміщення, розташованого за адресою м. Івано-Франківськ, пл. Вічевий Майдан, 2 для встановлення обладнання Орендаря (а.с. 12-16).
Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Позивачем щомісяця відповідачеві виставлялися рахунки за користування об'єктом оренди, за якими частково здійснювалася оплата.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за оренду, згідно виставлених ВАТ "Укртелеком" рахунків, належним чином не виконав, в зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість за період з 01.05.2007 року по 01.12.2008 року в сумі 11891 грн. 38 коп..
25.07.2008 року в зв'язку з тривалою затримкою оплати боржнику направлено претензію № 943, в якій вказувалось на існуючу заборгованість у розмірі 8052 грн. 64 коп. та зобов'язання погасити її шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що залишилась відповідачем без належного реагування. Станом на 31.12.2008 року відповідач заборгував ВАТ "Укртелеком" за користування приміщенням 11891 грн. 38 коп.
Позивач вказує також на порушення відповідачем п. 8.2 Договору, в якому зазначено, що у разі несвоєчасного перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором оренди сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим. Представником позивача подано суду розрахунок пені, що складає 1147 грн. 91 коп..
Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відповідач повинен сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 546 грн. 77 коп., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 143 грн. 49 коп.
В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем існуючої заборгованості.
Суд вважає позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів сплати заборгованості за договором оренди в сумі 13729 грн. 55 коп., у тому числі 11891 грн. 38 коп. основного боргу, 1147 грн. 91 коп. пені, 546 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 143 грн. 49коп. 3% річних, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.
Окрім цього судом взято до уваги те, що Військова частина А 2314 визнала заборгованість, в сумі, що становить предмет позову, перед Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікації мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".
За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості згідно умов договору № 946-33 від 19.07.2007 року, в сумі 11891 грн. 38 коп. основного боргу, за період з 01.05.2007 року по 01.12.2008 року, 1147 грн. 91 коп. пені, 546 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 143 грн. 49коп. 3% річних, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд вважає, що слід відмовити у прийнятті даної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Частина 4 вказаної статті визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Вони певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Диспозитивність - це можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Диспозитивність означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються здебільшого за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Ці процесуальні права можливо реалізувати лише до прийняття рішення, тобто в суді першої інстанції. У п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначається: передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У п. 2 інформаційного листа від 02.06.2006 року N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи можлива з огляду на приписи частини четвертої статті 22 ГПК одночасна зміна підстав і предмета позову, відповів, що за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 року N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 року N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.
В даному випадку позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог зі змісту якої вбачається, що позивач одночасно просить змінити підставу і предмет позову, оскільки заявлено до стягнення суму заборгованості за період з 01.05.2007 року по 01.01.2010 року, що не є предметом розгляду по даній справі.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 137 грн. 29 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікації мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Військової частини А 2314 про стягнення коштів в сумі 13729 грн. 55 коп. задовольнити.
Стягнути з Військової частини А 2314, вул. Чорновола, 119"А", м. Івано-Франківськ, 76014, (ідентифікаційний код 26605410), на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", бул. Шевченка, 18, м. Київ, 01030, (ідентифікаційний код 21560766) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікації мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Пекарська, 41, м. Львів, 79010, (ідентифікаційни код 16479714), 11891 (одинадцять тисяч вісімсот дев"яносто одну) грн. 38 коп. основного боргу, згідно умов договору № 946-33 від 19.07.2007 року, за період з 01.05.2007 року по 01.12.2008 року, 1147 (тисячу сто сорок сім) грн. 91 коп. пені, 546 (п"ятсот сорок шість) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 143 (сто сорок три) грн. 49коп. 3% річних, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року, 137 (сто тридцять сім) грн. 29 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У прийнятті заяви Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікації мережі № 6 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про збільшення позовних вимог вх. № 1724 від 09.03.2010 року відмовити.
Суддя Деделюк Б. В.
Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 06.07.2010 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ 06.07.10