Запорізької області
24.06.10 Справа № 28/106/10
Суддя
За позивом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ІНВЕСТ», м.Запоріжжя
До відповідача: Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Лобиков Д.В., довіреність №11/09 від 10.11.2009р.
від відповідача: ОСОБА_1 -особисто
Заявлено вимоги про зобов'язання відповідача підписати акти надання послуг по Субліцензійному договору №21/01-10/07СЛ від 01.10.2007р. за період з жовтня 2007р. по травень 2009р. на загальну суму 118.223грн.30коп.
Ухвалою суду від 13.04.2010р. порушено провадження у справі № 28/106/10, судове засідання призначено на 12.05.2010р.
Ухвалою В.о. голови суду від 12.05.2010р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи 28/106/10 відкладено на 08.06.2010р.
Представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 08.06.2010р. представник позивача уточнив позовні вимоги, щодо конкретизації актів які він вимагає зобов'язати відповідача підписати:
- Акт № 178/СЛ від 31.10.2007р. на суму 5050,00 грн.;
- Акт № 197/СЛ від ЗОЛ 1.2007р. на суму 5050,00 грн.;
- Акт № 216/СЛ від 31.12.2007р. на суму 5050,00 грн.;
- Акт № 22/СЛ від 30.01.2008р. на суму 5050,00 грн.;
- Акт № 43/СЛ від 29.02.2008р. на суму 5050,00 грн.;
- Акт № 66/СЛ від 31.03.2008р. на суму 5050,00 грн.;
- Акт № 83/СЛ від 30.04.2008р. на суму 5050,00 грн.;
- Акт № 107/СЛ від 31.05.2008р. на суму 4852,00 грн.;
- Акт №128/СЛ від 30.06.2008р. на суму 4848,90 грн.;
- Акт № 149/СЛ від 31.07.2008р. на суму 4845,10 грн.;
- Акт № 171/СЛ від 31.08.2008р. на суму 4845,70 грн.;
- Акт № 193/СЛ від 30.09.2008р. на суму 4861,00 грн.;
- Акт № 214/СЛ від 31.10.2008р. на суму 5760,00 грн.;
- Акт № 239/СЛ від ЗОЛ 1.2008р. на суму 6741, 80 грн.;
- Акт № 262/СЛ від 31.12.2008р. на суму 7700,00 грн.;
- Акт № 10/СЛ від 30.01.2007р. на суму 7700,00 грн.;
- Акт № 31/СЛ від 28.11.2007р. на суму 7700,00 грн.;
- Акт №48/СЛ від ЗОЛ 1.2007р. на суму 7700,00 грн.;
- Акт № 64/СЛ від 30.04.2009р. на суму 7700,00 грн.;
- Акт № 80/СЛ від 31.05.2009р. на суму 7618,80 грн.
Дане уточнення відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення на позов, в яких зазначив, що є рішення господарського суду Запорізької області у справі №4/381/09-13/33/10 від24.02.2010р. між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав. На підставі викладеного просить суд залишити позовну заяву ТОВ “АРТА ІНВЕСТ” без розгляду згідно з п.2 ст. 81 ГПК України.
Представник позивача проти залишення позовної заяви без розгляду заперечив.
Заслухавши думку представника позивача, оцінивши зазначене клопотання, суд прийшов до висновку, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ст. 81 ГПК України відсутні.
З метою встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін необхідних для вирішення даної справи документів та неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 24.06.2010р.
В судовому засіданні 24.06.2010р. представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечує.
У відповідності до норм ст. 85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Матеріалами справи установлено:
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 01 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТА ІНВЕСТ»- Ліцензіат (Позивач по справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - Субліцензіат (Відповідач по справі) був укладений Субліцензійний договір №21/01-10/07 СЛ.
Відповідно до п. 2.1 позивач надав відповідачу для здійснення ним підприємницької діяльності на території розповсюдження дії субліцензії, за винагороду й на визначений у цьому Договорі термін (до 30.09.2009 року) комплекс прав (субліцензію) (далі - права) на Торгову марку (знак для товарів і послуг) «ЄВРОХАТА»з пріоритетом для класів: 35,43 згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг на підставі Свідоцтва про реєстрацію знаку для товарів і послуг №62328 від 15 травня 2006 року.
Територія на яку розповсюджується дія субліцензії: територія Будівельного супермаркету «Нова лінія», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 9-А.
Пунктом 6.1. Договору визначено, що за надання позивачем комплексу прав, передбачених пунктом 2.1. цього договору, за стандарти, ноу-хау та іншу інформацію, за консультативне сприяння відповідач повинен сплатити позивачу винагороду в наступному порядку:
Пункт 6.1.1 Договору зазначає, поточні платежі (роялті) у розмірі 1000 (одна тисяча) умовних одиниць (1 (одна умовна одиниця дорівнює 1 (одному) долару США по курсу Національного банку України, який діє на момент розрахунку між Ліцензіаром та Ліцензіатом). Оплата проводиться на поточний рахунок Ліцензіара в національній валюті України. Сума платежу включає в себе ПДВ.
Пункт 6.1.2. Договору зазначає, що з моменту досягнення Субліцензіатом (відповідачем) обсягу реалізації продукції, виготовленої з використанням ТМ «ЄВРОХАТА»на рівні 250000 гривень у місяць Поточні платежі (роялті) сплачуються у розмірі 3% від продажної вартості продукції, виготовленої та реалізованої Субліцензіатом у такому місяці.
У пункті 6.2. Договору зазначено, що платежі сплачуються Субліцензіатом щомісячно у безготівковому порядку впродовж 5 (п'яти) банківських днів згідно виставлених рахунків. В кінці кожного місяця складається Акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Сторін.
Як зазначає позивач, передбачені у п. 6.2. Договору акти кожного місяця складалися позивачем та передавалися відповідачу, але відповідач жодного разу не повернув їх на адресу ТОВ «АртА Інвест». Позивач за весь період дії Договору, та за весь період використання відповідачем комплексу прав (субліцензії) повторно підготував та направив 29 серпня 2009 року ФОП ОСОБА_1 акти надання послуг. Але вони були повернуті ТОВ «АртА Інвест»як не отриманні, у зв'язку з закінченням строку зберігання поштового відправлення на пошті.
Таким чином, на думку позивача, відповідач користувався комплексом прав, передбачених Субліцензійним договором №21/01-10/07 СЛ від 01 жовтня 2007 року, але своєчасно не сплачував за нього платежі та не підписував акти виконаних послуг.
З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача підписати акти надання послуг по Субліцензійному договору №21/01-10/07СЛ від 01.10.2007р. за період з жовтня 2007р. по травень 2009р. на загальну суму 118.223грн.30коп.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані документи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, документально не доведеними та задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 16 цього Кодексу способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення, припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відщкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічні приписи встановлені ст.20 ГК України.
Вказаними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як примусити оформити (підписати) акти виконаних робіт.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.
Наполягаючи примусити відповідача виконати зобов'язання за п.6.2 договору, а саме: оформити (підписати) і повернути акти виконаних робіт як окремі документи, позивач не пояснює по суті порушення, невизнання або оспорювання його права, що є умовою захисту такого права. Будь-яких доказів, що дії відповідача заважають позивачу (як вказано в позовній заяві) найбільш повно обґрунтувати позов про стягнення заборгованості, суду не надано.
Крім того, згідно з ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обов'язкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Таким чином, захист цивільного права позивача полягає у виконанні захищеного судом права позивача у примусовому порядку відповідними органами. Виконання такого примусу має бути реальним. Вимога про спонукання відповідача оформити, підписати акти та повернути їх позивачеві, не є реальним способом захисту права, не призводить до поновлення порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
До того ж, субліцензійний договір №21/01-10/07 СЛ від 01 жовтня 2007 року обов'язок відповідача оплатити отриманні послуги жодним чином не пов'язує з підписанням актів наданих послуг за період з жовтня 2007р. по травень 2009р.
Враховуючи викладене, посилання позивача на інші норми права не спростовують висновків суду. Заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зазначені висновки суду збігаються з думкою викладеної у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 10.03.2009р.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 30 червня 2010р.