Запорізької області
21.06.10 Справа № 15/137/10
Суддя
за позовом Публічного акціонерного товариства “МетаБанк”, 69006, м. Запоріжжя, пр.. Металургів, 30
до відповідача 1 Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, 69106, АДРЕСА_1
до відповідача 2 Приватного підприємства “Фірма “Іллуріс МТ”, 69096, м. Запоріжжя, вул.. Штурмова, 9
про стягнення з відповідача 41 849,69 грн.
Суддя І.С. Горохов
представники сторін:
від позивача: Бєлашков О.А., дов. № 10/10-138 від 02.03.2010р.
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства “МетаБанк” до відповідачів Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Приватного підприємства “Фірма “Іллуріс МТ” про стягнення з відповідача 41 849,69 грн..
Ухвалою господарського суду від 21.04.2010 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.05.2010р.
Ухвалою від 17.05.2010р. у зв'язку з неявкою представників відповідачів 1 та 2 розгляд справи відкладено до 07.06.2010р.
В судовому засіданні 2.06.2010р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: відповідно до умов Статуту ВАТ „МетаБанк" (погоджено з Управлінням Національного Банку України в Запорізькій області 18.05.09, державну реєстрацію юридичної особи проведено 22.05.09 номер запису 11031450000025430). Відкрите акціонерне товариство "МетаБанк" створено в результаті реорганізації Акціонерного банку "Металург" шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство на підставі рішення установчих зборів засновників (протокол № 1 від 24 листопада 2008 року) та виступає правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного банку "Металург". 25.04.2008р. Акціонерним банком «Металург» та СПД ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 32-24-08/0057-К згідно з яким Відповідачеві надано короткостроковий кредит сумі 50000,00 грн. на строк по 23.04.2009р. включно зі сплатою 19,5% річних. Кредит було надано шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача 1. У забезпечення зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором 25.04.2008 року позивачем та ПП «Фірма Іллуріс МТ»укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався погасити борг у сумі наданого кредиту, сплатити відсотки за кредитом, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі відповідача 1 позивачеві відповідно до умов договору кредитного договору. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а відповідачі в порушення умов договорів зобов'язання щодо погашення кредиту не здійснили, внаслідок чого за ними склалася заборгованість за кредитом в сумі 26843,66 грн..
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2537,73 грн. заборгованості по відсоткам, 11581,09 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 887,22 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.
Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, відзив на позов суду не надали, представники відповідача в судове засідання за викликом не з'явилися, правом надати відзив на позов не скористалися. Про час та місце судового засідання відповідачів повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 25.04.2008р. Акціонерним банком «Металург» та СПД ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 32-24-08/0057-К згідно з яким Відповідачеві надано короткостроковий кредит сумі 50000,00 грн. на строк по 23.04.2009р. включно зі сплатою 19,5% річних. Кредит було надано шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача 1.
У забезпечення зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором 25.04.2008 року позивачем та ПП «Фірма Іллуріс МТ»укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався погасити борг у сумі наданого кредиту, сплатити відсотки за кредитом, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі відповідача 1 позивачеві відповідно до умов договору кредитного договору.
Згідно з п.п. 3.1.2, 3.1.3, 3.1, 4.2, та 4.5 кредитного договору відповідач 1 взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати повне погашення кредиту, а також зобов'язання щомісячно (не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця, починаючи з травня 2008р.) здійснювати погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у порядку і розмірах, встановлених кредитним договором.
Як свідчать вивчені матеріали, позивач перерахував на рахунок відповідача 1 суму в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується розпорядженням на встановлення ліміту кредитування від 25.04.2008р..
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідачі не надали суду доказів виконання зобов'язань за кредитним договором № 32-24-08/0057-К від 31.08.2008р. та за договором поруки №32-24-08/0057-К/П, внаслідок чого суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 26843,66 грн. заборгованості за тілом кредиту та заборгованості 2537,73 грн. по відсоткам.
Вимоги про стягнення з відповідача 11581,09 грн. пені по простроченому кредиту, нарахованої за період з 30.09.2008р. по 27.04.2009р. та 887,22 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованої за період з 10.11.2008р. по 27.04.2009р. позивач обґрунтовує пунктом 5.3 договору та п. 5.4. відповідно до яких за порушення строків погашення кредитної заборгованості відповідач зобов'язаний сплачувати пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми по кредиту за кожен день прострочення та за порушення строків погашення відсотків відповідач зобов'язаний сплачувати пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми відсотків за кожен день прострочення. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т. ч. неустойкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором та простроченої суми відсотків може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1522,39 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 116,65 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, внаслідок невірності розрахунку позивача.
Враховуючи вище викладене суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, (69106, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) та з Приватного підприємства “Фірма “Іллуріс МТ”, (69096, м. Запоріжжя, вул.. Штурмова, 9, ЄДРПОУ 30710101) на користь Відкритого акціонерного товариства “Мета Банк”, (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд.. 30, ЄДРПОУ 20496061) 26843,66 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 1522,39 грн. пені по простроченому кредиту, 116,65 грн. пені по простроченим відсоткам, 2537,73 грн. заборгованості по відсоткам та 485,14 грн. судових витрат. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 23.06.2010р..