83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.07.10 р. Справа № 30/41
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рондо Торгівля та Фінанси”
м. Горлівка Донецької області
до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2
м. Горлівка Донецької області
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області
про стягнення 2 824 грн. 21 коп.
Суддя З.П. Азарова
Представники:
Від позивача: Крупко І.М. - представник
Від відповідача: ОСОБА_4 - представник
Від третьої особи: Логачова Ю.А. - представник
В судовому засіданні 21.06.2010р.
оголошена перерва для виготов-
лення та оголошення процесуаль-
ного документа
Товариство з обмеженою відповідальністю „Рондо Торгівля та Фінанси” звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 2 824 грн. 21 коп.
В обґрунтування вимог позивач надав: договір № 2 від 01.07.2005р., додаткові угоди від 01.10.2005р., від 23.08.2007р. від 01.09.2009р. до вказаного договору, лист № 166 від 17.11.2009р., 17 від 03.02.2010р.,бухгалтерську довідку № 5 від 20.01.2010р., акт прийому-передачі № 162 від 31.12.2009р., договір купівлі-продажу від 19.08.2008р.
Ухвалою від 22.02.2010р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність у позивача права на стягнення оплати послуг у розмірі 27% від суми використання електроенергії, оскільки він не є організацією, яка подає електроенергію. Крім того, відповідач вважає, що позовна заява підписана не уповноваженою особою.
Розгляд справи був відкладений. В наступному судовому засіданні в підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, позивач надав копію протоколу загальних зборів товариства від 28.04.2006р. та наказ від 03.05.2006р.
Ухвалою від 25.03.2010р. до розгляду справи залучена третя особа без самостійних вимог: Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго”.
06.04.2010р. фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рондо Торгівля та Фінанси” про визнання недійсним договору № 2 від 01.07.2005р. і ухвалою від 06.04.2010р. він був прийнятий до розгляду.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.04.2010р. продовжений строк розгляду справи на один місяць для розгляду спору по суті.
Розпорядженням заступника голови від 11.05.2010р. справа передана на розгляд суду в іншому складі.
В наступному судовому засіданні сторони надали додаткові докази та пояснення. Але, оскільки не було з'ясовано у попередніх засіданнях питання щодо правомірності підпису позовної заяви, то розгляд справи був відкладений. Суд зобов'язав позивача обґрунтувати правомірність підпису посадової особи.
Позивач надав пояснення, відповідно до яких позовна заява фактично підписана комерційним директором товариства Вакуленко Ю.В., яка входить до складу дирекції товариства. Заява пов'язана зі сферою фінансування та надходження коштів, що віднесено до компетенції комерційного директора, тому вона її підписала.
Для належного розгляду справи судом згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України від позивача були витребувані додаткові докази.
Позивач надав пояснення про відшкодування витрат у 2009 році, але будь-які докази в їх обґрунтування не надав.
До канцелярії суду надійшов зустрічний позов третьої особи - Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” про визнання права власності на майно. Ухвалою від 22.06.2010р. відмовлено у прийнятті вказаної позовної заяви, оскільки за приписами статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи мають право заявляти самостійні вимоги на предмет спору. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах з відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи № 30/41, предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 2 824 грн. 21 коп. по витратам на профілактичні та ремонтні роботи за договором № 2 від 01.07.2005р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рондо Торгівля та Фінанси” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2. Але, третя особа предметом спору визначила - встановлення права власності на майно, а відтак вказаний предмет є самостійними вимогами і не може розглядатися в межах справи № 30/41.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що
01.07.2005р. СП „Рондо Торгівля та Фінанси Лтд” та підприємець ОСОБА_2 підписали договір № 2, згідно з яким сторони домовилися про спільну участь у витратах на профілактичні та ремонтні роботи трансформаторної підстанції ТП № 56, розташованої за адресою: м. Горлівка -17, вул. Первомайская, 44. Згідно з пунктом 2.2 договору підприємець прийняв обов'язки щомісячно перераховувати грошові кошти на профілактику утримання ТП № 56 у розмірі 120 грн. 00 коп., відшкодовувати свою частину понесених витрат на ремонт ТП № 56 при підтвердженні витрат понесених на користь третіх осіб у відсотковому співвідношенні згідно спожитої потужності; за свій рахунок здійснити ремонт і профілактику для підключення до вільної ячейки в ТП № 56; у разі пожежі зі своєю вини відшкодувати спричинені збитки у повному обсязі.
Сплата витрат здійснюється щомісячно до 25 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, або внесенням грошових коштів до його каси.
Додатковою угодою від 23.08.2007р. сторони збільшили розмір перерахування витрат на профілактику утримання до 240 грн. 00 коп., а додатковою угодою від 01.09.2009р. сторони визначили розмір витрат за експлуатацію до 27% від суми спожитої електроенергії згідно пред'явлених рахунків.
03.02.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача акт виконаних робіт № 162 від 31.12.2009р. та рахунок № 162 від 31.12.2009р. для оплати послуг на експлуатацію обладнання ТП 56 за пропуск електроенергії за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. Відповідач підписав акт із застереженням про відсутність заборгованості та відмовився від оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою про стягнення несплаченої суми.
За приписами статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі. Позовна заява підписується повноваженою особою позивача або його представником.
Проте, в судовому засіданні з'ясовано, що у позовній заяві визначено посадове становище особи, яка підписує позовну заяву -генеральний директор товариства „Рондо Торгівля та Фінанси”, яку займає В.М. Вакуленко. Фактично позов підписано іншою особою, посадове становище якої невідомо.
Позивач пояснив, що її підписала Ю.В. Вакуленко, яка займає посаду комерційного директора.
За приписами статті 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Тобто, в разі наданих повноважень комерційному директору права підпису, на позовній заяві повинна значитися саме ця посада особи, яка її підписала. В разі визначення посади генерального директора, позовна заява підписується саме цією особою, а не іншою.
Юридична особа відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтується на установчих документах чи приписах закону.
Якщо юридичну особу очолює виконувач обов'язків керівника, він має право підпису на підставі рішення (наказу) про призначення його виконувачем обов'язків, якщо в цьому рішенні (наказі) відсутні обмеження щодо права підпису.
Позивач не надав будь-які докази повноважень комерційного директора Ю.В. Вакуленко на право підпису від імені генерального директора на час пред'явлення позову. Крім того, не надані будь-які докази відсутності у цей період генерального директора на посаді та виконання його обов'язків комерційним директором.
Посилання позивача на право підпису комерційного директора не приймається до уваги, оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування цих посилань, незважаючи на витребування судом згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України таких доказів. Наказ № 23-квід 03.05.2006р. та протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „Рондо Торгівля та Фінанси” від 28.04.2006р., які надані позивачем, свідчать про призначення Вакуленко Ю.В. комерційним директором. Проте, вказані докази не містять право вказаної особи підписувати будь-які документи за генерального директора.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду згідно пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Розглянувши зустрічний позов, господарським судом встановлено, що предметом спору за цим позовом є недійсність договору № 2 від 01.07.2005р., укладеного між СП „Рондо Торгівля та Фінанси ЛТД” (правонаступником якого є позивач) та підприємцем ОСОБА_2 на суспільну участь у витратах на профілактичні та ремонтні роботи трансформаторної підстанції № 56, розташованої в м. Горлівка, вул. Першотравнева, 44.
В обґрунтування позову позивач посилається на укладення договору під впливом обману. Позивач вважає, що товариство не має права власності на енергоустановку, яка знаходиться в будівлі товариства і цей факт встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. по справі № 10/209пн. Крім того, позивач послався на статтю 231 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки правочину, вчиненого під впливом насильства. Відповідач погрожував відключенням від постачання електроенергії, що є психічним тиском на споживача.
Відповідач за зустрічним позовом надав пояснення, в яких не визнав позов та просить застосувати строк позовної давності, встановлений для захисту порушеного права.
Ознайомившись з поданими доказами, суд дійшов висновку про відмову від задоволення позову з наступних підстав.
Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що оспорений договір був укладений під впливом обману та насильства. Разом з тим, обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їхнє існування. Правочин, укладений під впливом насильства, є оспорюваним, оскільки воля учасника формувалася невільно. Отже, для визначення правочину недійсним байдуже, чи здійснюються обманні дії в активній формі (повідомлення неправдивих відомостей) або ж виражаються у бездіяльності (навмисне замовчування обставин, знання яких може перешкодити здійсненню правочину). Обман має місце і тоді, коли неправильні відомості про обставини, що мають значення для укладення правочину, повідомляються третіми особами з відома або на прохання сторони правочину.
Позивач за зустрічним позовом не довів доказів підтвердження введення його в оману стороною за договором, оскільки в ході розгляду справи доказів належності права власності на енергоустановку іншими особами не надано.
Позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі № 10/209пн, яким встановлені юридичні факти в підтвердження позовних вимог. Проте, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2010р. вказане рішення скасовано.
Предметом розглядаємої справи були вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю „Рондо Торгівля та Фінанси” вчиняти дії по відключенню об'єкта від електротрансформаторної підстанції ТП-56. В ході розгляду справи апеляційна інстанція зробила висновок, що укладений договір № 2 не відповідає вимогам п. 1.5, 5.8, 5.17 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЄ України № 28 від 31.07.1996р. Але, висновок суду не є встановленим фактом в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаною постановою апеляційним судом зазначено, що згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін за договором за стан та обслуговування ТП 56 РУ 0,4 кВ відповідає Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”
Посилання позивача на укладення договору під впливом насильства також є необґрунтованим, оскільки згідно зі статтею 231 Цивільного кодексу України під насильством мається на увазі психічний або фізичний тиск на особистість контрагента або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину (побиття, катування, загроза вчинення таких дій у майбутньому). В якості доказу позивач посилається на відключення його відповідачем від постачання електроенергії, але договір укладався у 2005 році, а відключення мало місце у 2009 році і вказаний факт неможливо розцінювати як факт насильства при укладенні договору.
Згідно заяви відповідача, поданої відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, судом застосовується позовна давність, встановлена статтею 257 вказаного Кодексу.
Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Цей процес називається укладанням договору. Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Крім того, згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи договір № 2, позивач повинен був встановити належність ТП 56 позивачу та відповідність проекту договору Правилам користування електричною енергією та інше. Необізнаність суб'єкта не повинна бути результатом недбалого ставлення до охорони власних прав.
Вищенаведене свідчить, що строк позовної давності повинен обчислюватися від дня укладення договору, тобто з того моменту коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, як це передбачено пунктом 1 статті 261 ЦКУ, а відтак строк позовної давності позивачем пропущений.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 60, 77, п. 1 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Рондо Торгівля та Фінанси” про стягнення боргу в сумі 2 824 грн. 21 коп. з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.
В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору №2 від 01.07.2005р. відмовити.
Рішення оголошено в засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя