ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/9303/21
провадження № 2/753/6507/21
"06" вересня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У травні 2021 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 079,81 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 775,92 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 611,95 грн.; витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір.
Позовна заява обґрунтована наступним. За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності, виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Крім того, 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким позивач набув права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, отриманих кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. За цим договором позивач набув права вимоги за заборгованістю за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 079,81 грн., згідно якого новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості. Відповідач є споживачем вищевказаних послуг, оскільки являється власником квартири АДРЕСА_1 , однак своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.04.2021 складає 19 387,87 грн. (заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 775,92 грн.; заборгованість за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 611,95 грн.). Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору, нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювалось на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.05.2021 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду по у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у судове засідання.
15.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг з централізованого опалення до 01.05.2018 заявлені з пропуском строку позовної давності, а тому не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з 01.05.2018, то вказані вимоги відповідач не визнає з наступних підстав. Вважає, що позивач необґрунтовано нарахував йому 169,52 куб.м. за період з 01.05.2018 по 31.03.2021, що є більшим за фактичне споживання на 140,72 куб.м., згідно показів лічильника станом на 05.05.2021. Зазначив, що протягом всього періоду нарахування позивачем заборгованості відповідачу, останній використовує лічильник ГВП заводський номер 4690246, який відповідає встановленим вимогам та пройшов повірку у встановленому законом порядку, він не втручався в роботу зазначеного лічильника, що підтверджуються результатами повірки, та за весь період використання вищевказаного лічильника відповідач спожив 28,8 куб.м. гарячої води. За таких обставин його заборгованість перед позивачем за період травень 2018 р. - березень 2021 р. склала 508,76 грн.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 .
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення відповідачем у розмірі 11 079,81 грн. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 3.4.2 Договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора споживачів, визначених у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії.
Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
На підтвердження надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надано Акт прийняття теплового вузла обліку, Акти готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи, корінці нарядів про включення та відключення будинку, відомості спожитої теплової енергії, копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Суд вважає доведеним те, що відповідач не оплачує надані послуги в результаті чого у нього виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 9 737,53 грн.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності.
Відповідно до положень статей 256-257 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води. Позовну заяву КП «Київтеплоенего» подало до суду 11.05.2021.
Таким чином, враховуючи, що загальний строк позовної давності складає три роки, то до задоволення підлягають лише позовні вимоги за період з 01.05.2018 по 01.04.2021 у розмірі 19 387,87 грн.
Суд вважає вказаний розмір заборгованості доведеним, та таким, що підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки судом частково задоволено позовні вимоги, тому з відповідача підлягає стягнення на користь позивач судовий збір у розмірі 1 440,40 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Франка, 5; ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 01.04.2021 у сумі 19 387,87 грн., а також судовий збір у розмірі 1 440,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.