ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23151/18
провадження № 2-ві/753/12/21
"16" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Цимбал І.К., при секретарі Римар М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в
м. Києві заяву про відвід судді Трусової Т.О. головуючого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Тетяна Михайлівна, про визнання заповіту не дійсним -
Суть питання, що вирішується ухвалою.
Заява про відвід судді Трусової Т.О. головуючого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Т.М., про визнання заповіту не дійсним.
Встановлені судом обставини.
05.03.2021 ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку направив до Дарницького районного суду м. Києва судді Трусовій Т.О. заяву про відвід останньої від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Т.М., про визнання заповіту не дійсним.
09.03.2021 заява про відвід надійшла до Дарницького районного суду м. Києва.
12.03.2021 суддя Трусова Т.О. постановила ухвалу, якою визнала необґрунтованим заявлений відвід та передала матеріали цивільної справи до канцелярії суду для вирішення питання про відвід іншим суддею.
16.03.2021 відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Дарницького районного суду м. Києва, було визначено суддю Цимбал І.К. та передано матеріали звернення того ж дня.
В обґрунтування заявленого відводу заявник зазначає, що в останнього є сумніви щодо неупередженості головуючого під час розгляду вище вказаної цивільної справи, яка на його думку полягає у неналежному інформуванні суддею заявника про рух справи та необхідності вчинення ним процесуальних дій, що стало підставою для звернення заявника із скаргою на дії судді до Вищої ради правосуддя.
В обґрунтування ухвали про відсутність підстав для відводу судді, остання зазначила про те, що заява про відвід не містить передбачених процесуальним законом підстав для її відводу від розгляду вище вказаної цивільної справи, мотиви заявника зводять до незгоди із прийнятими суддею процесуальними рішеннями, що не може слугувати підставою для відводу.
Мотиви, з яких суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією Економічної та ООН від 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи або має бути відведений в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо : він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Оцінюючи доводи заяви про відвід та доводи вкладені в ухвалі судді Трусової Т.О., суд погоджується з останніми і вважає, що у даному випадку з боку заявника має місце не згода із прийнятими суддею процесуальними рішеннями, що не є підставою для відводу.
Та обставина, що заявник звернувся до Вищої ради правосуддя із скаргою на дії судді Трусової Т.О. також не може бути розцінена як підстава для відводу, оскільки це є право самого заявника в якому останній не може бути обмежений, а навпаки таке право може використовуватися на шкоду процесуального закону, шляхом зловживання та штучного обрання головуючого у справі. Крім того, відповідна скарга Вищою радою правосуддя не розглянута.
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення судді, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути покладені в основу апеляційної скарги, в разі не згоди сторони з судовим рішенням ухваленим за результатами розгляду справи по суті.
В свою чергу, заявник не позбавлений можливості звертатися до суду із клопотанням про поновлення процесуальних строків, які останні пропустив з поважних причин. Рішення про відмову у поновленні строку для вчинення процесуальної дії, підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Отже, обмежень прав заявника у доступі до правосуддя порівняно з іншими учасниками справи, що може бути підставою для висновку про упередженість та необ'єктивність головуючого, суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 36, 37,40 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: