Справа № 727/11394/19
Провадження № 2/727/163/21
28 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Заверусі Б.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним посилаючись на те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його батьком.
Його батьки розлучились у 1999 році.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності йому - 1/3 частка та ОСОБА_3 - 2/3 частки.
На даний час він постійно проживає в м. Кривий Ріг, хоча до 2016 року він був зареєстрований з батьком в спірній квартирі. З метою оформлення субсидії, 22.04.2016 року він знявся з реєстрації з квартири.
У нього з батьком добрі та довірливі стосунки, він постійно підтримував з ним зв'язок та приїжджав до нього двічі на рік. За його проханням сусіди та його друзі постійно навідували батька.
До 2017 року стан здоров'я його батька був задовільний. З 2017 року він захворів на онкологічне захворювання, однак він самостійно отримував лікування й сам себе обслуговував, ходив на базар, готував їжу, прав речі, їздив на дачу, водив автомобіль.
На травневі свята 2019 року, під час його перебування у батька, в гості прийшла відповідач ОСОБА_2 . Батько розповів йому, що це знайома, на питання про серйозність намірів на спільне життя відповів заперечливо.
У вересні 2019 року батько повідомив, що йому стає гірше, тому він попросив друзів лікарів, які живуть неподалік, щоб вони частіше його провідувати, що вони і робили, навідуючи батька по черзі, майже кожного дня.
На початку жовтня 2019 року батько перестав відповідати на його дзвінки, йому передзвонила відповідач та сказала, що батько вже не встає і не розмовляє.
Як вбачається із виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1919 Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру від 02.08.2019 року, згідно з морфологічного висновку №1267-68 з 29.01.2019 року у батька встановлено діагноз: Ca (ацинарна аденокарцинома) - злоякісне новоутворення простати, IV стадія, метастази в кістки скелету, анемія, стан після гормонотерапії та бісфосфанатів. Проведене дослідження за допомогою комп'ютерного томографа 07.02.2019 року також вказує на злоякісне утворення.
Аналогічний діагноз та інформація зазначені у заключенні Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру від 02.10.2019 року, згідно з яким ОСОБА_3 відвідав поліклініку Чернівецького обласного онкоцентру 02.10.2019 року, йому встановлено вищезазначений діагноз і больовий синдром, рекомендовано: амбулаторне лікування за місцем проживання, районкологу вирішити питання про призначення наркотичних знеболюючих.
Тобто, з початку 2019 року його батько хворіє на прогресуюче, підтверджене медичними документами онкологічне захворювання, IV стадії з метастазами у кістки скелету, клінічна група IV.
З 21.02.2019 року у батька спостерігався виражений больовий синдром, в зв'язку з чим відповідач подала заяву до директора КНП «Міська поліклініка №2» про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів і виконання призначень, та батьку призначено наркотичний препарат трамадол. В медичній інструкції до вказаного лікарського засобу зазначено, що трамадол - це центрально-активний опіоїдний анальгетик, має змішаний механізм дії, застосовується для лікування помірного та сильного болю. Найчастішими побічними реакціями є порушення сну, делірій, тривожність, сплутаність свідомості, нічні кошмари, галюцинації. Побічні реакції з боку психіки після застосування трамадолу можуть відрізнятися за характером та інтенсивністю. До таких реакцій належать: зміна настрою (зазвичай ейфорія, іноді - дисфорія), зміна активності (зазвичай зниження, іноді - підвищення), зміна когнітивних функцій і сприйняття (наприклад, процес прийняття рішення, розлади сприйняття). Тривале застосування трамадолу може призвести до виникнення залежності.
15.10.2019 року він приїхав у м. Чернівці та застав батька у важкому стані: він був не здатний підвестись з ліжка та не міг розмовляти. За ним доглядав його двоюрідний брат.
Згодом у квартиру прийшла відповідач і повідомила йому, що 11.09.2019 року вона зареєструвала шлюб з його батьком та після його смерті буде претендувати на частину належного йому майна.
Батько не міг дати вільну згоду на укладення шлюбу, оскільки хворів на онкологічне захворювання з 2017 року, а з січня 2019 року в нього діагностовано IV стадію, з вираженим больовим синдромом, призначався знеболювальний наркотичний препарат трамадол. Волевиявлення батька не могло бути вільним внаслідок введення його в оману відповідачем щодо дійсності її намірів створити саме сім'ю та мати сімейні права і обов'язки, про що свідчить роздільне проживання відповідача та його батька.
Відповідач скористалась важким станом здоров'я батька та уклала з ним фіктивний шлюб з метою успадкування після його смерті частини належного йому майна. Більше того, саме у вересні батько по телефону почав скаржитись, що йому стає гірше. Тому погіршення стану здоров'я батька також безперечно впливало на здатність прийняття ним усвідомлених та адекватних рішень, зокрема на виявлення вільної згоди на укладення шлюбу.
Відповідач не мала реального наміру створення сім'ї з його батьком та набувати прав та обов'язків подружжя, тому вказаний шлюб є фіктивним.
На час його перебування у батька в травні та в жовтні 2019 року, особистих речей та одягу відповідача у квартирі не було і не має. Сусіди повідомили, що відповідач останні півроку заходить до батька, але спільно з ним не проживає.
Відповідач не планувала створювати сім'ю з його важкохворим батьком, а мала на меті лише корисливий мотив успадкувати частину його квартири. В зв'язку з невиліковною онкологічною хворобою батька, очевидним є те, що була відсутня свідома вільна згода його батька на реєстрацію шлюбу, а волевиявлення внаслідок введення в оману не було вільним.
А тому просив визнати недійсним шлюб, укладений 11.09.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив, в письмових обґрунтуваннях позовних вимог та в письмових поясненнях. Просили задовольнити позовні вимоги.
Позивач ОСОБА_1 допитаний в судовому засіданні в якості свідка пояснив, що він приїжджав до батька на свята 2-3-4 рази на рік. З відповідачем познайомився в травні 2019 року. Батько говорив про відповідача, що вони тільки зустрічаються та спілкуються, однак живуть окремо кожен у себе, її речей в квартирі не було. Батько візуально був хворий та він свідомо не міг укласти шлюб. В 2019 році він був двічі в батька - в травні та в жовтні. Відповідач в жовтні 2019 року повідомила, що вона є дружиною батька. В жовтні 2019 року він не ночував у батька, оскільки не було де. В той час батько був лежачий, йому не відомо, хто тоді доглядав за батьком.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов та в письмових тезах. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на оплату вартості повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи в сумі 19404,69 грн.
Відповідач ОСОБА_2 допитана в судовому засіданні в якості свідка пояснила, що вона познайомилась з ОСОБА_3 в 1989 році, вони разом працювали. В лютому 2018 року вони зустрілись біля ринку, обмінялися телефонами. До травня 2018 року передзвонювались, а з травня проживали разом, то в нього то в неї. Вони спільно купили ліжко, в квартирі були її речі покривало, крісла. У вересні 2018 року ОСОБА_3 передзвонив до сина та розповів йому про хворобу, однак син приїхав лише в травні 2019 року. Коли позивач приїжджав до батька, то він залишався в своїх друзів, а не у батька. Вони двічі приходили в ЗАГС, один раз подавали заяву, а другий раз реєстрували шлюб. ОСОБА_3 все усвідомлював. Позивач нічого батьку не допомагав, а тільки розмовляв з ним по телефону. В лютому 2019 року в ОСОБА_3 були сильні болі, лікар виписала ліки трамадол, однак вона його не купувала та ОСОБА_3 його не приймав, оскільки біль проходила від прийому цитрамону. На момент реєстрації шлюбу були періодичні болі, які проходили від прийому цитрамону. Вона весь час допомагала ОСОБА_3 , ставила йому уколи.
Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_3 . Відповідач з'явилась за 1,5 роки до смерті ОСОБА_3 . Відповідач казала, що вона дружина, однак ОСОБА_3 говорив, що не думає одружуватись. Позивач приїжджав до батька 4-5 разів на рік. Вона заходила в квартиру ОСОБА_3 в липні 2019 року, він був нормальний, але жіночих речей в квартирі не бачила. Також, вона не бачила, щоб відповідач прибирала в квартирі чи прала. При розмові з відповідачем, вона запитала, в якому стані ОСОБА_3 , на що відповідач відповіла, що консультувалась з онкологом, що вже пізно. Відповідач говорила, що вона доглядала за ОСОБА_3 . Вона була в жовтні 2019 року, свідомість у ОСОБА_3 була порушена, всі в будинку знали, що у нього з'явилась відповідач.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що він є другом позивача. Відповідача він бачив перед смертю ОСОБА_3 , коли приходив до нього додому. За період з 2018 по 2019 роки він бував в ОСОБА_3 приблизно п'ять разів, жіночих речей в квартирі не було. Відповідач забрала 10-літрові бутилі, які належали їй. В липні 2019 року розмова померлого була свідомою, однак вже у вересні 2019 року ОСОБА_3 був слабкий, він не міг усвідомлено приймати рішення. В жовтні 2019 року відповідач пояснювала, що вона його лікує.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона є матір'ю позивача та колишньою дружиною померлого ОСОБА_3 , який дуже любив випити і мав багато жінок. В жовтні 2019 року вона була з позивачем в ОСОБА_3 вдома, відповідач представилась як теперішня дружина. Жіночих речей в квартирі вона не бачила, речей, які зображені на фотографіях, доданих відповідачем, в жовтні 2019 року в квартирі не було. В жовтні померлий не розмовляв, був висушений. Відповідач повідомила, що вона вийшла заміж за померлого. ОСОБА_3 протягом 2018-2019 років постійно їй телефонував і просив повернутись. ОСОБА_3 ніколи про відповідача їй не розповідав. Спірна квартира мала належати позивачу. Їй не відомо, хто доглядав за померлим.
Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що померлий ОСОБА_3 - це його двоюрідний брат. Він з відповідачем познайомився в 2018 році, коли брат разом з нею приїжджав та представляв її як дружину. Відповідач та покійний були як чоловік та дружина. 13.06.2019 року ОСОБА_3 сам керував автомобілем, оскільки вони їхали на дачу святкувати його день народження. ОСОБА_3 говорив, що напише на відповідача заповіт на квартиру. В жовтні 2019 року він приїжджав на декілька днів до брата і був з ним. Також, за ОСОБА_3 доглядала відповідач, оскільки вони разом проживали. В липні 2019 року брат їхав в м. Заліщики, восени 2019 року брат все розумів.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що відповідача вона знає з дитинства. З ОСОБА_3 вона познайомилась в 2018 році, вони дружили сім'ями. Вона заходила в квартиру по АДРЕСА_2 , відповідач там мала свої речі і була там як дружина. Останній раз вона бачила ОСОБА_3 в серпні 2019 року, він все усвідомлював. Про одруження їй сказала відповідач. Відповідач та ОСОБА_3 проживали в квартирі по АДРЕСА_2 .
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона раніше працювала з ОСОБА_3 . Взимку 2018-2019 року в опалювальний сезон, ОСОБА_3 проживав з відповідачем в центрі. Потім ОСОБА_3 сказав, що він з відповідачем розписались. Вона ОСОБА_3 бачила в січні 2019 року, вони були як чоловік та дружина.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т.1 а.с.12).
11.09.2019 року відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, актовий запис №1720, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.46).
Як вбачається з повідомлення Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 16.01.2020 року (т.1 а.с.99) та з копії заяви про державну реєстрацію шлюбу від 07.08.2019 року (т.1 а.с.100), реєстрація шлюбу проведена в приміщенні Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області. Крім того, заява про державну реєстрацію шлюбу від 07.08.2019 року подана ОСОБА_3 та ОСОБА_10 та прийнята спеціалістом Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
Тобто, ОСОБА_3 двічі, а саме 07.08.2019 року та 11.09.2019 року самостійно приходив в приміщення Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.53).
Позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 , зокрема позивачу - 1/3 частка квартири, ОСОБА_3 - 2/3 частки квартири, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.15).
Відповідно до довідки КЖРЕП №5 (т.1 а.с.14), в спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_3 .
Згідно з ч.1 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до ст.36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу).
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним, суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.07.2021 року у справі №295/472/18.
Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що його батько на час реєстрації шлюбу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, тому шлюб зареєстровано без вільної згоди чоловіка, а також на те, що шлюб є фіктивний, так як його укладено без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язку подружжя, оскільки ОСОБА_3 та відповідач не вели спільний побут, проживали окремо, не піклувалися один про одного, а відповідачу зазначене потрібно для отримання спадщини. Права позивача порушуються тим, що він не може отримати частку квартири у порядку спадкування після батька.
Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали спілкуватись та відвідувати друзів з лютого 2018 року. Вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , яка повідомила суду, що відповідач з'явилась за 1,5 роки до смерті ОСОБА_3 .
Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначає, що померлий ОСОБА_3 потребував догляду, оскільки перебував в тяжкому стані, однак допитаний в якості свідка позивач та допитана в якості свідка мати позивача ОСОБА_6 повідомили суду, що їм не відомо, хто доглядав за ОСОБА_3 . Тим більше, що сам позивач з свідком постійно проживають у м. Кривий Ріг.
Згідно з повідомленням МКП «Спецкомбінат» (т.1 а.с.55) та довідки №1 від 25.11.2019 року (т.1 а.с.54), відповідач ОСОБА_2 здійснювала поховання ОСОБА_3 та оплачувала поминальний обід в кафе «Ритуал».
Як вбачається з копій квитанцій з мережі аптек (т.1 а.с.58-61), відповідач придбавала ліки для ОСОБА_3 .
Суд критично оцінює показання позивача ОСОБА_1 в якості свідка в частині того, що в жовтні 2019 року він не ночував у батька, оскільки не було де, адже відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.15, 15зв.), квартира АДРЕСА_1 складається з трьох житлових кімнат, тому місце для ночівлі в квартирі було.
Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно проводили час, разом відпочивали, були поєднані спільним побутом, вели спільне господарство, що підтверджується фотографіями (т.1 а.с.47-52). Крім того, саме відповідач доглядала ОСОБА_3 , коли він був в тяжкому стані, та саме відповідач здійснювала його поховання.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1919 Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру від 02.08.2019 року (т.1 а.с.18), у ОСОБА_3 встановлено діагноз: Ca (ацинарна аденокарцинома) - злоякісне новоутворення простати, IV стадія, метастази в кістки скелету, анемія, стан після гормонотерапії та бісфосфанатів.
Згідно із заключенням Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру від 02.10.2019 року (т.1 а.с.16), ОСОБА_3 відвідав поліклініку Чернівецького обласного онкоцентру 02.10.2019 року, йому встановлено вищезазначений діагноз і больовий синдром, рекомендовано: амбулаторне лікування за місцем проживання, районкологу вирішити питання про призначення наркотичних знеболюючих.
21.02.2019 року відповідач подала заяву до директора КНП «Міська поліклініка №2» про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів і виконання призначень лікаря (т.1 а.с.20). Відповідно до листа призначень (т.1 а.с.21), ОСОБА_3 призначено препарат наркотичного засобу трамадол.
Зазначене підтверджується повідомленням КНП «Міська поліклініка №2» (т.1 а.с.57), згідно з яким ОСОБА_3 рекомендовано прийом трамадолу на ніч та виписано рецепт №218680 форми №3 на придбання лікарського засобу в аптечній мережі.
Суд вважає, що посилання позивача на те, що ОСОБА_3 , внаслідок вживання трамадолу, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, є безпідставним, оскільки відповідно до листа ОКП «Буковина-Фарм» від 27.11.2019 року (т.1 а.с.81), всі рецепти форми №3 на придбання лікарського засобу обов'язково підшиваються. Рецепт №218680 форми №3, який виписано ОСОБА_3 на випуск лікарського засобу «Трамадол» в капсулах, в лютому та в березні 2019 року до мережі аптек ОКП «Буковина-Фарм» не надходив. По даному рецепту лікарський засіб підприємством не відпускався.
Тобто, ОСОБА_3 не приймав лікарський засіб трамадол.
Ухвалою суду від 16.04.2020 року по справі призначено посмертну судову комплексну медично-психіатричну експертизу.
Відповідно до висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №046 від 30.06.2020 року, проведеного КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» (т.1 а.с.143-161), в момент реєстрації шлюбу 11.09.2019 року ОСОБА_3 страждав психічним захворюванням у формі розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження ЦНС змішаного (інтоксикаційного та гіпоксичного) ґенезу. За своїм психічним станом в момент реєстрації шлюбу 11.09.2019 року, ОСОБА_3 не міг надати вільну згоду на укладення шлюбу та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно зі ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу» наявне у ОСОБА_3 психічне захворювання відноситься до категорії тяжких психічних розладів. По даним представленої медичної документації підтверджується призначення ОСОБА_3 ряду знеболюючих препаратів та прийом деяких з них, що опосередковано свідчить про його незадовільний загальний, в тому числі і психічний стан здоров'я. Наявність загального онкологічного захворювання та больового синдрому різного ступеню вираженості здійснювало негативний вплив на психічний стан ОСОБА_3 . Відсутність та наявність лікування знеболюючими препаратами не покращувало психічний стан ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 20.05.2021 року по справі призначено повторну комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №21/К від 26.10.2021 року, проведеного КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» (т.2 а.с.63-72), враховуючи малоінформативність медичних записів щодо оцінки психічного стану ОСОБА_3 , протиречивість показів свідків, визначити психічний стан ОСОБА_3 у період укладання шлюбу 11.09.2019 року та зробити експертні висновки не надається можливим.
В мотивувальній частині зазначеного висновку вказано, що в медичній документації відсутні записи щодо оцінки психічного стану ОСОБА_3 . Покази свідків різняться щодо описів психічного стану та поведінки ОСОБА_3 у період близький до укладення шлюбу. У наданих та проаналізованих матеріалах відсутні дані для верифікації (експертної оцінки) психічного стану та надання експертних висновків.
Відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд вважає, що висновок судово-психіатричного експерта №21/К від 26.10.2021 року, проведеного КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», в якому зазначено, що визначити психічний стан ОСОБА_3 у період укладання шлюбу 11.09.2019 року та зробити експертні висновки не надається можливим, виконаний на підставі усіх наявних у справі доказів, містить відповідну оцінку показань свідків та відомостей, наявних у медичній документації щодо стану психічного здоров'я померлого ОСОБА_3 .
Вказаний висновок є повним, чітким та конкретним, експерти дослідили усі надані матеріали. Сумнівів у правильності висновку експертів не встановлено, позивач ОСОБА_1 не довів, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи, чи істотно порушені норми процесуального права, які регламентують призначення і проведення експертизи.
Суд не приймає до уваги висновок експерта №046 від 30.06.2020 року, проведеного КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи», оскільки вказаний висновок є необґрунтованим та суперечить матеріалам справи.
Суд вважає, що позивачем не надано доказів абсолютної неспроможності ОСОБА_3 в момент реєстрації шлюбу розуміти значення своїх дій. Сам по собі факт наявності у ОСОБА_3 тяжкої хвороби не є достатнім доказом його неспроможності в межах, необхідних для волевиявлення на укладення шлюбу, та не спростовує презумпцію його психічного стану.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі №520/1834/14-ц та від 29.09.2021 року у справі №330/792/17.
Суд вважає, що посилання представника позивача в письмових обґрунтуваннях позовних вимог (т.1 а.с.166-168) на те, що в актовому записі відсутні відомості про отримання ОСОБА_3 свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_11 та не зазначення про дане розірвання шлюбу в заяві про державну реєстрацію шлюбу, є безпідставним, оскільки вказане не є підставою позову, а тому суд не надає оцінку зазначеним обставинам. Позивачем не було подано позовну заяву в новій редакції чи заяву про уточнення позовних вимог з вказаних підстав.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем та представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявності підстав для визнання шлюбу, укладеного 11.09.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним необхідно відмовити.
Суд вважає, що оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.129 Конституції України, ст.15 ЦК України, ст.ст.21, 24, 36, 40, 41, 42 СК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 110, 141, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 06 січня 2022 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: