05 січня 2022 року № 320/14400/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства фірма «Каменяр»
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство фірма «Каменяр» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 №0152325404 про сплату штрафу в розмірі 20% у сумі 72 171, 56 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято поза межами граничного строку в 1095 днів, що визначений ст. 102 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Від відповідача надійшов відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що підставою для застосування штрафних санкцій до позивача згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт несвоєчасної сплати позивачем сум самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.03.2021 заяву представника заяву представника Приватного підприємства фірма «Каменяр» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, залишено без задоволення.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Приватне підприємство фірма «Каменяр» (ідентифікаційний код 13735594) зареєстроване як юридична особа 11.12.1992 за адресою: вул. Карла Маркса, буд. 40, с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, 08170, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.
28.10.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області була проведена камеральна перевірка Приватного підприємства фірми «Каменяр» щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014, лютий, березень 2015, січень, жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, травень, липень, жовтень, грудень 2017, травень, липень, жовтень 2018, січень, лютий, березень 2019, за наслідками якої винесено акт №588/10-36-54-04/13735594 від 28.10.2019.
Після розгляду заперечень позивача на акт перевірки №588/10-36-54-04/13735594 від 28.10.2019 відповідач виніс 02.12.2019 податкове повідомлення-рішення № 0152325404, яким було визначено штраф в розмірі 20% у сумі 72 171,56 грн. за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
IV. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 16.1.4пункту16.1. статті16 Податкового кодексу України(далі-ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпункт14.1.156пункту14.1статті14 ПК Українивизначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
На підставі підпункту14.1.175 пункту14.1статті14 ПК Україниподатковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом
Згідно пункту 46.1статті46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Як визначено пунктом54.1ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
На підставі пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як визначено пунктом 50.1статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту169.4статті169цьогоКодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до пункту76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно достатті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом133.4статті133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
VІ. Оцінка суду
Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі №820/11541/13-а.
З акта перевірки від 28.10.2019 на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення убачається, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014, лютий, березень 2015, січень, жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, травень, липень, жовтень, грудень 2017, травень, липень, жовтень 2018, січень, лютий, березень 2019, у розмірі 72171,56 грн.
Отже, із встановлених обставин слідує, що контролюючим органом проведено перевірку щодо своєчасності сплати позивачем вказаних сум та нарахування пені за несвоєчасну сплату зазначених сум податку на додану вартість відповідачем щодо частини зобов'язань було порушено строки давності (1095 днів), відповідно порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України.
Під час судового розгляду даної справи відповідач не навів суду пояснень та не довів документально обставини дотримання контролюючим органом строку давності, визначеного ст. 102 ПК України, при нарахуванні позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ним податку.
У зв'язку з цим суд погоджується з доводами позивача, що нарахування штрафних санкцій, визначених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, здійснювались контролюючим органом поза межами строку 1095 днів, тобто, з порушенням приписів статті 102 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі №810/5129/14 визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області щодо ненадання статусу податкової звітності уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з липня 2011 р. по травень 2014 р., а також суд визнав протиправним та скасував податкову вимогу № 2159-25 від 30.05.2014р. на суму 182 536,76 грн та скасовано рішення ДПІ про опис майна у податкову заставу № 125.
Відтак, після скасування судом зазначеної вимоги відповідач повинен був привести інтегровану картку ПП «Каменяр» у відповідність та виключити заборгованість у розмірі 182 536,76 грн з інтегрованої картки платника податків.
Втім, суд встановив, що відповідно до інформації з інтегрованої картки платника податків, станом на 30.12.2015 за підприємством рахувалася заборгованість у розмірі 182 536,76 грн. В подальшому податковим органом протиправно на таку суму боргу нараховувалася пеня та штрафні санкції, оскільки як вказано вище така сума боргу підлягала виключенню з інтегрованої картки.
Суд дослідив платіжні доручення, долучені позивачем до матеріалів справи та встановив, що податок на додану вартість по декларації за жовтень 2018 в розмірі 43 073,00 грн був сплачений 08.11.2018 платіжним дорученням №1987 на суму 12 600,00 грн та 23.11.2018 платіжним дорученням №2016 на суму 30 500,00 грн; по податковій декларації за грудень сплачено податок в розмірі 34 323,00 грн - платіжним дорученням №2072 на суму 34 323,00 грн; по податковій декларації за січень податок був сплачений в розмірі 16 000,00 грн - 26.02.2019 платіжним дорученням №2110; по податковій декларації за лютий 2019 сплачений податок в розмірі 45 000,00 грн 22.03.2019 платіжним дорученням №2137 (а.с.49-62).
Таким чином, позивачем проводилася у встановлені строки сплата податків на додану вартість, втім податковий орган здійснював погашення наявного боргу в порядку черговості погашення заборгованості, яка відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду підлягала виключенню з інтегрованої картки.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про протиправність винесення податкового повідомлення-рішення від 02.12.2019 №0152325404, а отже таке рішення підлягає скасуванню.
VII. Висновок суду
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
VІІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн (платіжне доручення від 14.10.2020 №2356). Оскільки, позов задоволено повністю, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 7, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 №0152325404 про сплату штрафу в розмірі 20% у сумі 72 171, 56 грн.
Стягнути на користь звернулось Приватного підприємства фірма «Каменяр» (ідентифікаційний код 13735594; місцезнаходження: вул. Карла Маркса, буд. 40, с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, 08170) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377; місцезнаходження: вул. Народного ополчення, буд.5-А, м. Київ, 03151) судові витрати у сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 05 січня 2022 року.