Справа № 635/5542/21
Провадження по справі № 2/635/3145/2021
24 грудня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лук'яненко С.А.
секретар судового засідання Євсюков О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 пред'явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , яким просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що є власником 51/200 частин вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, та 21/100 частин на підставі договору дарування від 17.11.2000 року. 51/200 частин зазначеного будинку належить її сестрі ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. 28/100 частин спірного будинку належить їх батьку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. На данийчас за даною адресою зареєстровано місце проживання позивача, її колишнього чоловіка ОСОБА_6 , а також відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 - колишній чоловік позивача, а ОСОБА_3 - знайомий її колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Відповідачі в будинку не проживають, ОСОБА_2 з 2011 року, а ОСОБА_3 з 2016 року, їх особистих речей в будинку не має, ніякої участі у витратах по утриманню будинку, комунальних платежах протягом усього часу не приймають.Також позивач зазначає, що факт реєстрації відповідачів за її адресою обмежує її права як власника, ставить її у скрутне матеріальне становище, додає складнощів в сплаті комунальних платежів, оскільки її доходів ледве вистачає на ці витрати з урахуванням зареєстрованих відповідачів, які не є членами її родини. З метою захисту свого права власності на житловий будинок позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2021 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання..
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2021 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позивач у судове засідання не з'явилась, подаючи позовну заяву справу просила розглядати за її відсутності.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області та Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв та клопотань від відповідачів не надходило.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
На підставі договору дарування частини будинку, посвідченого 17 листопада 2000 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Поляковою Л.О., ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_7 прийняла в дар 21/100 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на 21/100 частин спірного будинку зареєстровано Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_7 22 листопада 2000 року за реєстровим №613.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.11.2001 року Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 27 вересня 2002 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Поляковою Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3-2283, після смерті ОСОБА_5 спадщину в рівних частинах отримали його дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яка складається з 51/100 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на 51/200 частин спірного будинку зареєстровано Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_7 15.11.2002 року за реєстровим №613
Рішенням IV сесії VII скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 18 лютого 2016 року «Про перейменування вулиць, провулків, в'їздів селища Покотилівка» назву АДРЕСА_2 перейменовано в АДРЕСА_2.
Позивач ОСОБА_1 з 11.02.2005 року по 30.03.2011 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , (під час реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ), що підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 березня 2011 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00010554663 від 29.05.2012 року.
Згідно з інформацією Височанської селищної ради №03-09/625 від 18.03.2021 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
- ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зі змісту акту, складеного 26 березня 2021 року депутатом Височанської селищної ради Сідоровим І.С. в присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підписали вказаний акт, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає за місцем реєстрації позивач ОСОБА_1 , за даною адресою також зареєстровані: ОСОБА_2 , 1958 р.н., (не проживає з 2011 року, речей не має); ОСОБА_3 , 1988 р.н. (не проживає з 2016 року, речей не має); ОСОБА_6 , 1967 р.н. (не проживає з 2018 року, речей не має).
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
За ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.
Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Тобто, за змістом ст. 319 ЦК власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.
Разом із тим, як вбачається зі змісту ст. 319 ЦК, обмеження права власності не підлягають розширеному тлумаченню.
Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 - є колишнім чоловіком позивача, тобто є членом сім'ї позивача, а відповідач ОСОБА_3 - не є членами її сім'ї, відповідачі не проживають з нею в спільному будинку, не пов'язані з нею спільним побутом та не ведуть з нею спільного господарства.
Згідно з ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Разом з цим, положення статей 383, 391 ЦК України, передбачено право вимоги власника про захист порушеного права власності на житловий будинок від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї.
Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірний будинок власника, але на час розгляду справи не є членом його сім ї.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідачі не проживають за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час, зокрема: ОСОБА_2 з 2011 року, а ОСОБА_3 з 2016 року, перешкод у їх проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачами свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.
Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідачів за вищевказаною адресою понад один рік, суду не надано.
Докази, що підтверджують той факт, що позивач якимось чином перешкоджав відповідачам у користуванні спірним будинком в матеріалах справи також відсутні.
За положеннями ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової карти платника податківНОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
Третя особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової карти платника податківНОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 04 січня 2022 року.
Суддя С.А.Лук'яненко