Суддя ОСОБА_1 .
Справа № 644/7221/21
Провадження № 1-кп/644/342/22
05.01.2022
Справа № 644/ 7221/21
№/п 1-кп/644/738/21
05 січня 2022 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі : головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021221180000649 від 17.07.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -
Судом поставлено питання щодо доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою у зв'язку з тими обставинами, що судове провадження не завершене до його спливу ( 09.01.2022), на виконання вимог ст. 331 КПК України.
Прокурором заявлено про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 прокурором обґрунтована з посиланням на ті обставини, що обвинувачений, перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, вплинути на хід розгляду, обвинувачується в тяжкому злочині, судовий розгляд не закінчено, свідки обвинувачення не допитані, докази не досліджено, може продовжувати злочинну діяльність, тобто ризики, передбачені ст. 177 КПК України, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу щодо обвинуваченого продовжують існувати, застосований захід є ефективним.
В межах обговорення поставленого судом питання, сторона захисту зазначила, що прокурором не доведено факту існування зазначених ним ризиків, не підтверджено їх існування на цей час жодним чином, просила врахувати раніш заявлені ними аргументи, а саме: ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки , є платником податків , сенсу впливати на свідків, експертів у ОСОБА_6 не має, на момент взяття під варту ОСОБА_4 займався ремонтом ювелірних виробів, перебуває у громадянському шлюбі, має малолітнього сина, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, рідна сестра обвинуваченого згодна, щоб обвинувачений постійно проживав в її квартирі, має позитивну характеристику з МДП № 1, куди приводив свого сина для планового медичного огляду, бо син має проблеми зі здоров'ям, вважали за можливе змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, письмове клопотання в порядку ст. 201 КПК України було надано суду та стороні обвинувачення.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ч.3 ст. 331 КПК України, положення статті 177 КПК України щодо визначення мети і підстав застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, суд знаходить клопотання прокурора переконливим та таким, що підлягає задоволенню.
Аргументи сторони захисту на заперечення проти клопотання прокурора та на підтримку клопотання про зміну запобіжника щодо обвинуваченого за ч.2 ст. 186 КК України ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні зводяться лише до визначення посилань прокурора як «абстрактних» та недоведених, не спростовуючи доцільність тримання обвинуваченого під вартою, яка полягає у забезпеченні виконання завдань кримінального провадження, закріплених ст. 2 КПК України.
З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 ст. 186 КК України, що єтяжким злочином.
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 обрано мірою запобіжного заходу - тримання під вартою.
Ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою.
Судом встановлено, що на момент затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, розлучений, не працюючий, без місця реєстрації, що доводить існування ризиків, передбачених кримінальним процесом. Аргументи захисту щодо його цивільної дружини, наявності на його утриманні та вихованні неповнолітньої дитини, матері пенсійного віку, щодо того, що ОСОБА_4 до затримання займався ремонтом ювелірних виробів, - не виключають визначених прокурором ризиків, крім того щодо утримання та виховання саме батьком дитини не підтверджено, його працевлаштованість ювеліром не підтверджено, а навпаки дитина проживала зі своєю мамою в Чехії, де піклувалась та виховувала її мати, працюючи за межами України, даних щодо надання утримання ані дитині, ані цивільній дружині, ані матері-пенсіонеру зі сторони обвинуваченого немає, як немає і даних щодо праці обвинуваченого до затримання майстром з ремонту ювелірних виробів. Міцних соціальних зв'язків обвинувачений немає, а твердження захисту щодо піклування цивільною дружиною та наявність утриманців не доведено, бо наявність дитини не вказує на те, що обвинувачений її утримує та виховує, постійного місця роботи обвинувачений немає, репутаційних даних на цей час не встановлено, майновий стан не засвідчено. Посилання захисту щодо ймовірної належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 під час перевірки обвинувачення в суді є припущенням. Існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі має можливість переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, відповіді медичних установ щодо стану здоров'я обвинуваченого не містять посилань на неможливість утримання останнього в умовах СІЗО.
Беззаперечних аргументів на доведення відсутності на цей час доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою захистом не наведено, належних медичних документів щодо неможливості за станом здоров'я тримання обвинуваченого під вартою не надано, перевірка обґрунтованості обвинувачення ще триває, доцільність застосування такого запобіжного заходу полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, тому суд продовжує щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначаючи підстави для подальшого застосування щодо обвинуваченого такого виняткового виду запобіжного заходу, суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, а також тяжкість обвинувачення, а також вважає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину, які свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, у сукупності із тяжкістю можливого покарання та даними про його особу, спростовують доводи захисту про недоведеність та необґрунтованість ризиків, передбачених ч.І ст.177 КПК України.
Таким чином, дослідивши наведені аргументи та представлені матеріали, суд приходить до висновку про те, під загрозою тяжкості покарання в разі доведеності обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_4 може спробувати ухилитися від суду, вплинути на його хід чи спробувати продовжити свою злочинну діяльність, докази сторін не досліджено, що виключає можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо нього, при цьому викладені захистом обставини, не знаходить такими, які виключають існування зазначених прокурором ризиків та унеможливлюють неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого. Судом встановлено, що на цей час стан здоров'я обвинуваченого задовільний, інші рекомендації лікарів відсутні.
Відповідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо розумності строку тримання під вартою, яка має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. Перевірка обґрунтованості обвинувачення, в даному випадку, й на цей час ще потребує забезпечення його процесуальної поведінки під час судового провадження саме вказаним заходом.
Судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак, з підстав та обставин викладених вище, які можуть перешкодити виконанню завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити для ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України,-
Запобіжний захід щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, застосований 19.07.2021 року ( фактичне затримання 17.07.2021) у кримінальному провадженні №12021221180000649 від 17.07.2021 року - продовжити до 04.03. 2022 року включно, відмовивши у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт .
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань (№ 27).
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Повне рішення виготовлено 05.01.2022
Головуючий суддя: