Справа № 423/3058/21
04 січня 2022 року м. Сватове
Суддя Сватівського районного суду Луганської області Половинка В.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення № 423/3058/21 відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватного підприємця, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично проживає АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
встановив:
До Сватівського районного суду Луганської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 638033 від 17 листопада 2021 року за ч.1ст.44-3 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
В протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено, що 17.11.2021, о 12-50 годині ОСОБА_1 , в регіоні, де установлений «червоний» рівень епідеміологічної безпеки, яка є суб'єктом господарювання, що проводить діяльність у сфері торгівельного обслуговування населення, допустила обслуговування з продажу продуктів : АДРЕСА_3 , покупця ОСОБА_2 , який знаходився без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисної маски або респіратору, які закривають ніс та рот, в тому числі виготовлені самостійно, чим порушила п.п.9 п2-2, п3 п3-5 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням вимог ст.ст. 251, 252, 283 КУпАП в постанові суду зазначаються опис обставин, установлених при розгляді справи, докази та дається їм належна оцінка в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає в разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція зазначеної статті є бланкетною, оскільки називає лише сам склад правопорушення, а для визначення його ознак відсилає до норм іншого підзаконного акту.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06.04.2000 року, серед основних принципів профілактики інфекційних хвороб є дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності.
Згідно ст. 29 цього Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) (далі - Постанова), у відповідності до якої з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 9 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно виписки з витягу з реєстру платників Єдиного податку, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно ч. 3 цієї статті суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, тобто фізичних осіб, які зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи-підприємці.
Таким чином, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка також є суб'єктом господарювання, що підтверджено копією витягу з реєстру платників єдиного податку, а тому на момент вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, на неї розповсюджувалася дія Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
В судовому засіданні було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 638033 від 17 листопада 2021 року, який складений компетентною особою, його зміст відповідає ст. 256 КУпАП (а.с. 1), письмові пояснення ОСОБА_1 , яка визнала факт допущеного правопорушення (а.с. 2), письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с. 18).
Враховуючи викладене вважаю, що дії ОСОБА_1 охоплюються диспозицією ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладанні враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, вину свою визнає та щиросердно кається.
Статті 34 та 35 КУпАП встановлюють обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність суд визнає щиросердне каяття та визнання вини.
Обставин, що обтяжують відповідальність - не встановлено.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Враховуючи вищевикладене, особу ОСОБА_1 , яка вперше притягується до адміністративної відповідальності, повністю визнала свою вину та щиросердно розкаялася, характер вчиненого правопорушення та конкретні обставини справи, відсутність у матеріалах справи даних про те, що її діями спричинено велику шкоду та завдано значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам, суд вважає, що на підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням, а справу закрити, як те передбачено ч. 2 ст. 284 КУпАП
Керуючись ст. ст. 12,22, ст. 44-3 КУпАП суд, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП України.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП України в зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 КУпАП - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.О. Половинка