Справа №2-396
2010р.
Іменем України
09 червня 2010 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Оздоби М.О.,
при секретарі - Скиданенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», ОСОБА_4, треті особи: АКБ «Правекс-Банк», ОСОБА_5 про визнання недійсним 2/3 частин договору купівлі-продажу в частині покупця, визнання права власності, зобов»язання провести реєстрацію права власності, суд, -
В травні 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», АКБ «Правекс-Банк» про визнання договору купівлі-продажу квартири в частині покупця недійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що він вклав у придбання квартири АДРЕСА_1 свої власні кошти у розмірі 47000доларів США, але покупцем квартири у договорі було зазначено лише його сина ОСОБА_2, у зв»язку з чим просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири, зобов»язати БТІ скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру та зареєструвати за ним право власності на Ѕ частину квартири.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 16.01.2009р. позовні вимоги задоволено частково, визнано договір купівлі-продажу від 02.06.2006р. квартири АДРЕСА_1 в частині покупця недійсним, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину зазначеної квартири, зобов»язано БТІ скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири.
Ухвалою судової колегії Апеляційного суду м.Києва від 16.07.2009р., рішення суду скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду І-ї інстанції. Даною ухвалою зазначено, крім іншого, про необхідність при новому розгляді справи вірно визначити осіб, яким належали грошові кошти, за які була придбана спірна квартира та в залежності від цього дати вірну оцінку позовним вимогам ОСОБА_1
22.10.2009р., ОСОБА_1 в порядку ст.31 ЦПК України, змінив свої позовні вимоги та звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2, КП ««Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», третя особа: АКБ «Правекс-Банк» та просить суд визнати недійсним 2/3 частин договору від 02.06.2006р. купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 в частині покупця, визнати право власності на 1/3 частину квартири за ним, на 1/3 частину квартири за ОСОБА_2, зобов»язати БТІ м.Києва перереєструвати право власності на квартиру по 1/3 частині за ним, сином ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що в 1995р. він на сім»ю з чотирьох осіб: нього, дружину ОСОБА_5 та дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_2 отримав трикімнатну квартиру АДРЕСА_3. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5, остання за рішенням суду змінила договір найму та в подальшому приватизувала кімнату розміром 12,2 кв.м. у квартирі. Позивач в вказує, що в 2006р. його колишня дружина, він та діти вирішили продати квартиру і придбати квартиру для його проживання та дітей. 31.05.2006р. за 89000доларів США була продана квартира по вул.Симиренка, з яких 29000доларів отримала ОСОБА_5, а інші 60000доларів США отримав він та діти. За ці кошти, які між ним та дітьми не ділились, за договором купівлі-продажу від 02.06.2006р. за 47000доларів США була придбана у ОСОБА_4 двокімнатна квартира №АДРЕСА_1. Договір було оформлено тільки на сина ОСОБА_2 з тією метою, щоб у цей же день оформити кредит у розмірі 20000доларів США для споживчих цілей під заставу квартири та поруку доньки ОСОБА_2 Позивач також вказує, що був зареєстрований у спірній квартирі та сплачував комунальні послуги.
Оскільки гроші, які були виручені від продажу двох кімнат у квартирі по вул.Симиренка стали спільною сумісною власністю позивача та дітей ОСОБА_2, ОСОБА_2, за спільні сумісні кошти була придбана спірна квартира, то позивач на підставі ст.ст.203, 215, 217, 235, 368, 369, 372 ЦК України, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги відповідно до позовної заяви від 22.10.2009р. підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ній та правового обґрунтування відповідно до письмових пояснень (том 2 а.с.88-90).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, просить розглянути справу у його відсутності (том.2 а.с.42-43), а в порядку ст.52 ЦПК України відмовився особисто в судовому засіданні давати показання, про що надав заяву (том.2 а.с.102).
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_2 та залучена судом до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_5, які були допитані судом у як свідки, а також представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість. В обґрунтування своїх заперечень посилались на ті обставини, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти, які отримали ОСОБА_2 та ОСОБА_2 від продажу квартири по вул.Симиренка, які були розділені міх ними та батьком ОСОБА_1 по 20 000доларів США, також ОСОБА_2 отримав в АКБ «Правекс-Банк» кредит у сумі 20 000доларів США для придбання квартири і 7000доларів США надала ОСОБА_5 ОСОБА_1 свої кошти у купівлю спірної квартири не вкладав, наміру створювати спільну сумісну власність із ним ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не мали. Крім того відповідачка ОСОБА_2 вказала, що не претендує на частину права власності у спірній квартирі, а тому заперечує, щоб за нею визнавалось це право, третя особа ОСОБА_5, яка вказала, що надала сину 7000 доларів США на придбання квартири, розписки у сина не брала, в даний час саме вона погашає кредит перед банком, а також не претендує на будь-яку частину квартири.
Залучена судом до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_4, як сторона договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомила. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову в частині вимог до БТІ відмовити, оскільки відсутнє порушене право позивача зі сторони БТІ м.Києва (том.2 а.с.80-82).
Представник третьої особи АКБ «Правекс-Банк» в судовому засіданні проти позову заперечувала, при цьому пояснила, що ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20000доларів США, предметом договору є споживчі цілі, однак дана програма кредитування розрахована на купівлю нерухомості, як вид споживчого кредитування, у зв»язку з чим було укладено договір іпотеки. Також представник третьої особи повідомила, що банк не дає згоди на переведення зобов»язань по кредитному договору на іншу особу.
Розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_7, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_5, допитаних як свідків, представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_8, представника третьої особи АКБ «Правекс-Банк», допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що 02.06.2006р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (том.1 а.с.4).
Позивач в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження тих обставин, що спірна квартира була придбана саме за 47000доларів США посилався на ціну договору у розмірі 252500 грн., а також розписку, написану ОСОБА_4 саме йому про отримання за продаж квартири 47000доларів США. В цій розписці також зазначено, що оформлення квартири буде проводитись на сина ОСОБА_2 у зв»язку із кредитуванням договору купівлі-продажу.
Суд відноситься критично до таких тверджень позивача, оскільки, хоча представник позивача і наполягав на доведення сторонами виключно предмета доказування за позовом від 22.10.2009р., однак суд враховує і приймає до уваги, що ОСОБА_1 в своєму першому позові доводив ті обставини, що ним сплачено 47000доларів США за купівлю спірної квартири, які є його особистими коштами, а 20000 доларів США було надано його сином ОСОБА_2, який оформив кредит на вказану суму, однак і кредит він сплачував сам, також ці ж обставини ОСОБА_1 зазначались і в заяві про злочин та вбачаються із матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи.
Тобто, таким чином, сам позивач вказував про те, що повна вартість спірної квартири на момент купівлі становила 67 000доларів США, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача в позовній заяві та пояснення представника позивача в судовому засіданні про те, що квартира була придбана за 47000доларів США, що відповідає п. 2.1. договору купівлі-продажу та розписки ОСОБА_4, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та дослідженими судом доказами.
Натомість, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами, ті обставини, що спірна квартира, вартістю 67000доларів США була придбана за кошти ОСОБА_2 його сестри ОСОБА_2 після продажу квартири по вул.Симиренка, а саме після отримання кожним із них по 20000доларів США, кредитних коштів у сумі 20000доларів США, а також 7000доларів США, які надала третя особа ОСОБА_5 Ці обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, показаннями допитаних як свідків ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_5, також суд враховує, що позивач має іншу сім»ю і створювати спільну сумісну власність з дітьми, які мають також свої сім»ї та купувати двокімнатну квартиру для проживання трьох сімей є недоцільним.
Посилання представника позивача, про те, що відсутні розписки про отримання відповідачами особисто коштів після продажу квартири по вул.Симиренка, спростовуються також показаннями відповідачів та їх твердженнями про те, що вони мали намір придбати спірну квартиру за власні кошти, а позивач тільки був присутнім при підписанні договору купівлі-продажу, а в подальшому, на його прохання, для отримання безкоштовного лікування та інших питань, зареєстрували його в квартирі, у зв»язку з чим після вселення у спірну квартиру дружини ОСОБА_1, вони вимушені були звернутись до суду із позовом про її виселення.
Час, коли була написана розписка ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_1 грошей в сумі 47000доларів США за продаж квартири, в судовому засіданні не встановлено, оскільки допитані свідки ОСОБА_2, ОСОБА_2 та брокер ОСОБА_10, який допомагав в укладанні договору, пояснили, що в їх присутності ОСОБА_4 не писала розписок, а сама ОСОБА_4 в судові засідання не з»явилась та не підтвердила цих обставин.
Також, вирішуючи питання про відмову у задоволенні позову, суд виходить із того, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору іпотеки від 02.06.2006р. знаходиться в іпотеці АКБ «Правекс-Банк» для забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору від 02.06.2006р., укладеному з ОСОБА_2 ОСОБА_3 відповідно до договору поруки від 02.06.2006р. зобов»язується нести солідарну відповідальність перед АКБ «Правекс-Банк» за виконання зобов»язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 02.06.2006р. (том. 1 а.с.49).
Відповідно до ч.2 ст.586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1.7 договору іпотеки, встановлено, що іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки або передавати у наступну іпотеку (заставу) іншим особам, реєструвати інших осіб, передавати у спільну діяльність, лізінг, користування.
В судовому засіданні не встановлено тих обставин, що при наявності невиконаного грошового зобов»язання, АКБ «Правекс-Банк» дав згоду на зміну власників квартири, яка є предметом застави згідно договору іпотеки, також відсутня і згода сторін про порядок повернення кредиту, що підтвердила представник третьої особи - АКБ «Правекс-Банк».
Також суд враховує, що позивачем зазначається, що договір купівлі-продажу має ознаки недійсності в частині покупця, як такий, що укладений з порушенням закону - статті 369 ЦК України, а тому згідно ст.ст.203, 215, 217 ЦК України, 2/3 його частин підлягає визнанню недійсним в частині покупця. Однак, в судовому засіданні не доведено, що спірна квартира була придбана з метою створення спільної сумісної власності, була домовленість про спільну купівлю, що ОСОБА_1 вкладав у її придбання будь-які кошти, а також, приймаючи до уваги, що відповідачка ОСОБА_2, хоча і внесла свої особисті кошті, однак не бажає мати право власності у спірній квартирі, не вважає свої права порушеними, суд приходить до висновку, що підстави для визнання недійсним 2/3 договору в частині покупця відсутні. Шахрайські дії з боку ОСОБА_2 також не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Посилання позивача на ст.235 ЦК України, також на думку суду, є безпідставним, оскільки ним не зазначено який правочин був прихований і який його сторони насправді вчинили.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем та його представником не доведено домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_2 про сумісну купівлю квартири, її придбання з метою створення спільної сумісної власності, у зв»язку з чим ОСОБА_1 вкладав свої кошти у сумі 47000доларів США, а тому правові підстави для визнання недійсним 2/3 частин договору купівлі-продажу від 02.06.2006р. в частині покупця, визнання права власності на 1/3 частину квартири за ОСОБА_1 та на 1/3 частину квартири за ОСОБА_2, відсутні, також відсутні підстави і для задоволення позову в частині вимог про з0обов»язання БТІ перереєструвати право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за позивачем, 1/3 частину за відповідачем ОСОБА_2, 1/3 частину - відповідачкою ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 11, 202, 204, 328, 586 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПУ України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», ОСОБА_4, треті особи: АКБ «Правекс-Банк», ОСОБА_5 про визнання недійсним 2/3 частин договору купівлі-продажу в частині покупця, визнання права власності, зобов»язання провести реєстрацію права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: