Справа № 2-2302-1/10
рядок статистичного звіту 18
У Х В А Л А 4 дні
05 липня 2010 року суддя Печерського районного суду міста Києва Мельник А. В. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про стягнення заборгованості та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути на свою користь з ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» заборгованість за договором доручення, неустойку та моральну шкоду.
Вивчивши матеріали позовної заяви, прихожу до висновку, що зазначена справа не підсудна Печерському районному суду міста Києва з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Вказане визначення критерію підсудності зазначено: категорії позовів, а саме: «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є більш широким, ніж критерій «позови, де предметом спору є нерухоме майно або дії сторін щодо нерухомого майна, а також позови, де нерухоме майно є об'єктом, а не предметом спірних правовідносин».
Крім цього, у відповідності до частин 1, 2 статті 381 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Норма частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України передбачає, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, а відповідно до частини 2 зазначеної статті цього ж Кодексу, майнові права визнаються речовими правами.
Таким чином, у разі звуження визначеного ч. 1 ст. 114 ЦПК України критерію віднесення позовів до виключної підсудності шляхом обмеження його визначенням лише предмета (об'єкта) позову, втрачається сама можливість чіткого застосування зазначеної частини цієї статті ЦПК України та виникають умови для порушення встановлених законом правил виключної підсудності за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна та застосування наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Тобто, правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 114 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються і позовів щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо).
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зокрема копії Договору доручення № 131/оф-405,406,408 від 11 липня 2007 року, вбачається, що предметом договору є фінансування об'єкта нерухомості - нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, б. 131 та його оформлення у власність.
Отже, оскільки місцезнаходженням майна, з приводу якого було укладений договір, не є Печерський район міста Києва, застосовуючи правило виключної підсудності, прихожу до висновку, що така обставина унеможливлює розгляд даного позову Печерським районним судом міста Києва як районним судом загальної юрисдикції.
Відповідно до статті 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала; ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
За таких обставин, коли встановлено, що дана справа не підсудна Печерському районному суду міста Києва, то позовну заяву разом з всіма додатками до неї слід повернути позивачам для подачі до належного суду.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 114, ст. 115 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про стягнення заборгованості та моральної шкоди - разом з всіма додатками до неї повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, ухвала суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду подається до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя