Справа № 487/9346/21
Провадження № 1-кс/487/263/22
05.01.2022 року м.Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №62021150010000473 від 21.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, -
31.12.2021 старший слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 21.12.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150010000473, звернувся з клопотанням, в якому просив накласти арешт на тимчасово вилучені під час огляду від 30.12.2021 спортивні штани чорного кольору з логотипом «Puma» зі шнуруванням в районі поясу, спортивну кофта з капюшоном по типу «майстерка» на змійці чорного кольору з логотипом «Puma», нижню білизну у вигляді чоловічих трусів по типу «шорти» коричневого кольору з синіми та жовтими лініями, які перетинаються, та кросівок з логотипом «Lifestyle» чорного кольору з білими вставками на ліву ногу, які належать потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Метою накладення арешту слідчий зазначає забезпечення збереження вилучених у кримінальному провадженні речей, які за обставинами кримінального провадження визнані речовими доказами.
Слідчий до судового засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути клопотання за своєї відсутності, вимоги клопотання підтримав.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя доходить таких висновків.
З матеріалів клопотання встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється розслідування кримінального провадження № 62021150010000473 від 21.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 14.12.2021, близько 17:35 год., по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Баштанка Миколаївської області, неподалік перехрестя з вул. Василя Єрешка, відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль допустив дотичне контактування з пішоходом ОСОБА_6 (дружиною працівника Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області). Проте причетний до дорожньо-транспортної пригоди автомобіль на місці події не зупинився та поїхав.
З огляду на це, працівники Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, діючи в порушення вимог ст.ст. 42, 43, 44 та 45 Закону України «Про Національну поліцію», за відсутності будь-якої загрози особистій безпеці та/або безпеці інших осіб, 14.12.2021 застосовували відносно ОСОБА_5 , якого вважали причетним до зазначеної події, поліцейський захід примусу у вигляді фізичного впливу (сили), що виражалося у нанесенні ударів руками, ногами та спеціальним засобом «ПР» в різні частини тіла, а також застосуванні спеціального засобу, спорядженого речовинами сльозогінної та дратівної дії, з метою спонукати зізнатися у причетності до дорожньо-транспортної пригоди, назвати фактичне місцезнаходження належного йому транспортного засобу, а також назвати осіб, які перебували в ньому під час дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі пішохода ОСОБА_6 зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань лише 15.12.2021 під №12021152140000339 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто після затримання та застосування насильства відносно ОСОБА_5 .
30.12.2021 у кримінальному провадженні проведено огляд одягу потерпілого ОСОБА_5 , в якому він був одягнений 14.12.2021 під час застосування працівниками поліції відносно нього насильства - спортивні штани, спортивна кофта (майстерка), нижня білизна (труси) та кросівок на ліву ногу.
Оглядом зафіксовано наявність на одягу нашарування бруду внаслідок нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, кидання його обличчям на землю, нанесення ударів взутими ногами, спеціальним засобом «ПР», кидання його до багажнику поліцейського автомобіля тощо. З огляду на викладене, орган досудового розслідування дійшов висновку, що одяг може містити на собі сліди застосування спеціального засобу, спорядженого речовинами сльозогінної та дратівної дії, а також зберегти на собі сліди («відбитки») застосованих у ході побиття засобів (гумового кийка, взуття тощо), що може бути встановлено під час його експертного дослідження.
Постановою слідчого зазначені вище речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Частиною 1 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з вимогами ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, слідчим доведено, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Також доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу та існує необхідність накладення арешту на це майно для забезпечення збереження його.
Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №62021150010000473 від 21.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені під час огляду 30.12.2021 спортивні штани чорного кольору з логотипом «Puma» зі шнуруванням в районі поясу, спортивну кофта з капюшоном по типу «майстерка» на змійці чорного кольору з логотипом «Puma», нижню білизну у вигляді чоловічих трусів по типу «шорти» коричневого кольору з синіми та жовтими лініями, які перетинаються, та кросівок з логотипом «Lifestyle» чорного кольору з білими вставками на ліву ногу, які належать потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_7