Справа № 521/22139/21
Провадження № 2-о/521/381/21
30.12.2021 року місто Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання - Микитей А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, -
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
До суду із заявою звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, у зв'язку з вчиненням домашнього насильства, в якій просять суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) строком на 6 місяців з наступними заходами тимчасового обмеження:
-заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заявники в обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 . Усією родиною сім'я ОСОБА_4 проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. З дорослішанням сина ОСОБА_3 , між ним та заявниками, як його батьками, виникли непорозуміння, які з кожним роком все тяжче вдавалося владнати мирно та спокійно. Найтяжчі часи для заявників, як для батьків ОСОБА_3 , виникли відтоді, коли син почав вживати наркотичні засоби, що призвело до його неадекватної поведінки, повного ігнорування соціальних норм, зневаги до батьків. Син ОСОБА_3 більшу частину свого дня почав проводити з людьми, що, також як він, вживають наркотичні засоби та ведуть антисоціальний спосіб життя. Зі свого боку, заявники, як батьки, намагалися вмовити сина та пояснити про шкідливість вживання наркотичних засобів, про псування ним свого життя, неодноразово пропонували допомогти у лікуванні від наркотичної залежності. Натомість, реакцією сина ОСОБА_3 на вмовляння батьків була лише агресії з його боку, нецензурна лайка, погрози, образи.
З 2020 року син ОСОБА_3 до вказаного переліку дій додав стусани та побої. В квітні 2020 року син ОСОБА_3 за місцем спільного проживання побив батька ОСОБА_1 , завдавши йому не тільки фізичного болю, а тяжкого морального страждання від зневажливого відношення сина до нього. Батько ОСОБА_1 не в змозі терпіти ганебну поведінку сина звернувся до поліції з відповідною заявою про застосування сином фізичного насилля.
Малиновським ВП ГУНП України в Одеській області було складено протокол відносно ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення, за результатом розгляду якого 28.04.2020 року Малиновським районним судом м.Одеси було винесено Постанову про визнання кривдника ОСОБА_3 винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство) та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
Натомість після винесення судом постанови від 28.04.2020 року поведінка сина ОСОБА_3 не змінилася.
В червні 2021 року повторно за місцем спільного проживання у вказаній квартирі син ОСОБА_3 вчинив насильницькі дії стосовно своєї матері ОСОБА_2 , ображав її та завдав їй тілесних ушкоджень.
Вона також звернулася до поліції з відповідною заявою про застосування сином фізичного насилля.
Працівником поліції 15.06.2021 року було складено протокол відносно ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення, за результатом розгляду якого 29.06.2021 року Малиновським районним судом м.Одеси було винесено Постанову про визнання кривдника ОСОБА_3 винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173- 2 КУпАП (домашнє насильство) та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
Також, 15.06.2021 року стосовно ОСОБА_3 інспектором СПДНВП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області було складено терміновий заборонний припис серія № 143611.
Згідно вказаного заборонного припису щодо ОСОБА_3 було застосовано заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього наступних обов'язків:
-зобов'язання залишити місце проживання матері;
-заборона на вхід та перебування в місці проживання матері; заборона у будь-який спосіб контактувати з матері'ю.
Вказаний заборонний припис було винесено строком до 25.06.2021 року.
Проте, вже 23.06.2021 року ОСОБА_6 порушивши визначені заборонним приписом від 15.06.2021 року обмеження, знову прийшов до квартири, де мешкають Заявники та знову влаштував сварку, нецензурно висловлювався щодо батьків, вимагав кошти, застосовував щодо заявників стусани, штовхання, побої.
В агресивній формі ОСОБА_3 висловився, що він не збирається залишати квартиру та не бажає працювати або навчатися.
Заявники знову вимушені були викликати поліцію, які 23.06.2021 року склали протокол про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство) щодо невиконання ним заборонного припису від 15.06.2021 року.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 12.07.2021 року ОСОБА_3 було визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.І статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство) та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
Натомість своєї агресивної поведінки щодо заявників ОСОБА_3 не змінив.
Станом на день надання дійсної заяви ОСОБА_3 не припинив чинити неправомірний тиск на заявників, влаштовуючи періодично сварки, висловлюючи образи та погрози, завдаючи побоїв та тілесних ушкоджень та постійно вимагаючи кошти.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 04.12.2021 року повторно було зафіксовано факт застосування насильства ОСОБА_3 до Заявників, який наразі перебуває на розгляді в Малиновському районному суді м.Одеси.
Одночасно було складено тимчасовий заборонний припис № 188603 та до ОСОБА_3 повторно було застосовано заходи тимчасового обмеження прав строком до 14.12.2021 року, які знову було ним порушено.
Як вбачається, передбачені законодавством заходи не виявили належного впливу на ОСОБА_3 , він не виконує ані винесені судом постанови про застосування щодо нього штрафних санкцій, ані заходи, передбачені тимчасовим заборонним приписом.
Заявники вимушені жити у постійному стресі та очікуванні чергового акту агресії з боку ОСОБА_3 .
Заявники з метою убезпечити себе від неправомірних дій ОСОБА_3 вимушені звернутися до суду з вказаною заявою про видачу обмежувального припису.
Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 28.12.2021 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 29.12.2021 року.
29.12.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
У судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_7 не зявились, однак 30.12.2021 року вх.№ ЕП -24333 надали заяву про розгляд справи в їх відсутності, підтримали свої вимоги та просила суд задовольнити їх заяву.
ОСОБА_3 повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого останій вважається повідомленим належним чином.
Сторони про причини неявки суд не повідомили.
З урахуванням встановлених стислих строків розгляду справи, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі в судовому зсіданні 30.12.2021 року.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Розглянувши матеріали заяви, вислухавши доводи та заперечення сторін та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Малиновської районної ради народних депутатів м.Одеси 27.12.1995 року.
Усією родиною сім'я ОСОБА_1 проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , яка складається з 3-х кімнат житловою площею 66,2 кв.м. та загальною площею 109,2 кв.м. Вказана квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно із свідоцтвом про право власності від 26.05.2005 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Заявники зазначають, що ОСОБА_1 особисно мешкає у кімнаті загальною площею 26,3 кв.м., ОСОБА_2 користується кімнатою загальною площею 19,0 кв.м., а кімнатою загальною площею 20,9 кв.м. квартири АДРЕСА_2 користується ОСОБА_3 .
В квітні 2020 року син ОСОБА_3 за місцем спільного проживання побив батька ОСОБА_1 , про, що Малиновським ВП ГУНП України в Одеській області було складено протокол відносно ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення, за результатом розгляду якого 28.04.2020 року Малиновським районним судом м.Одеси було винесено Постанову про визнання кривдника ОСОБА_3 винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство) та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
В червні 2021 року повторно за місцем спільного проживання у вказаній квартирі син ОСОБА_3 вчинив насильницькі дії стосовно своєї матері ОСОБА_2 , ображав її та завдав їй тілесних ушкоджень, про що працівником поліції 15.06.2021 року було складено протокол відносно ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення, за результатом розгляду якого 29.06.2021 року Малиновським районним судом м.Одеси було винесено Постанову про визнання кривдника ОСОБА_3 винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173- 2 КУпАП (домашнє насильство) та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
15.06.2021 року стосовно ОСОБА_3 інспектором СПДНВП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області було складено терміновий заборонний припис серія № 143611. Згідно вказаного заборонного припису щодо ОСОБА_3 було застосовано заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього наступних обов'язків:
- зобов'язання залишити місце проживання матері;
- заборона на вхід та перебування в місці проживання матері; заборона у будь-який спосіб контактувати з матері'ю. Вказаний заборонний припис було винесено строком до 25.06.2021 року.
23.06.2021 року працівники поліцію склали протокол про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство) щодо невиконання ним заборонного припису від 15.06.2021 року.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 12.07.2021 року ОСОБА_3 було визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство) та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 04.12.2021 року повторно було зафіксовано факт застосування насильства ОСОБА_3 до заявників, який наразі перебуває на розгляді в Малиновському районному суді м.Одеси.
Одночасно було складено тимчасовий заборонний припис № 188603 та до ОСОБА_3 повторно було застосовано заходи тимчасового обмеження прав строком до 14.12.2021 року, які знову було ним порушено.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі за текстом - Закон).
Згідно з пунктами 3,4,14 та 17 частини першої статті 1 цього Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», постраждала особа має право на: 1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; 10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству; 11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов'язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов'язані з ізоляцією кривдника або його звільненням.
Як зазначено у ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема: постраждала особа або її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджені судом надані письмові докази вказують, що ОСОБА_1 особисно мешкає у кімнаті загальною площею 26,3 кв.м., ОСОБА_2 користується кімнатою загальною площею 19,0 кв.м., а кімнатою загальною площею 20,9 кв.м. квартири АДРЕСА_2 користується ОСОБА_3 .
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три окремі норми: перша (міститься в першому реченні абз. 1) має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма (в другому реченні того ж абзацу) охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма (сформульована в абз. 2) визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited v. Ukraine», № 19336/04, § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, №303А, п.2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням наявної інформації стосовно того, що ОСОБА_1 особисно мешкає у кімнаті загальною площею 26,3 кв.м., ОСОБА_2 користується кімнатою загальною площею 19,0 кв.м., а кімнатою загальною площею 20,9 кв.м. квартири АДРЕСА_2 користується ОСОБА_3 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно оцінюючи ризики виходячи від здійснених ОСОБА_3 правопорушеннь відносно своїх батьків, суд вважає, обґрунтованими вимоги заявників в частні застосування до ОСОБА_3 обмежувальних приписів, шляхом заборони ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме у кімнаті загальною площею 26,3 кв.м., яку займає ОСОБА_1 та кімнаті загальною площею 19,0 кв.м., яку займає ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 та заборони ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, оскільки заявлені заходи є пропорційними та не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
З огляду на висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявники звільнені при зверненні до суду із заявою про видачу обмежувального припису, відповідно до правил статті 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок ОСОБА_3 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,12,76-83,259,263-265,350-1-350-6,354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису- задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) строком на 3 місяці з наступними заходами тимчасового обмеження:
-заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме у кімнаті загальною площею 26,3 кв.м., яку займає ОСОБА_1 та кімнаті загальною площею 19,0 кв.м., яку займає ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 .
-заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 05.01.2022 року.
Суддя: О. С. Леонов
05.01.22