Справа № 138/2139/20
Провадження №:2/138/58/21
23 грудня 2021 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Київської Т.Б.,
за участю: секретаря Політанської Т.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що йому на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розміщене домоволодіння, передана позивачу у користування для ведення домашнього господарства, не приватизована. Поруч з будинком позивача, по АДРЕСА_2 , мешкає ОСОБА_3 . Майже на межі належного позивачу домоволодіння розміщений сарай відповідача, який покритий шифером таким чином, що під час випадання атмосферних опадів вода потрапляє на дах його надвірної будівлі-сараю, позначеного на платі літ. «Б» та усі опади попадають в його двір. Дана обставина призводить до того, що на подвір'ї позивача підвищена вологість, а стіни будинку покриті цвіллю та грибком. Крім того, сарай відповідача знаходиться на дуже малій відстані від межі домоволодінь сторін та від задньої стінки будівлі вказаного сараю позивача, що не дає йому змоги належно обслуговувати дане приміщення.
Таким чином, відповідач порушила норми ДБН 2.2-12/2019 Планування та забудови території, які регулюють вжиття заходів для забезпечення інженерно-технічних заходів, що запобігають попаданню атмосферних опадів на територію суміжних домоволодінь.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить усунути перешкоди у користуванні належним йому домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом проведення реконструкції будівлі сараю домоволодіння ОСОБА_3 , яке розміщене по АДРЕСА_2 та перенесення його на встановлену ДБН 2.2-12:2019 відстань.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.10.2020 відкрито спрощене провадження у справі.
25.11.2020 до суду надійшов відзив на позов, мотивований тим, що позивачем не надано суду доказів, що передана йому земельна ділянка, на якій розташоване його домоволодіння, призначена для ведення домашнього господарства. В свою чергу, належна ОСОБА_3 на праві приватної власності земельна ділянка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи на домоволодіння ОСОБА_1 наявна довідка про те, що на його земельній ділянці самовільних переобладнань та добудов не виявлено. Разом з тим, в технічному паспорті на вказаний будинок зазначено, що після оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 самочинно переобладнав сарай, позначений на платі літ. «Б», шляхом прибудови та зміни конфігурації, а самочинно побудовані будівлі не підлягають судовому захисту. При цьому, в позові не вказано, яку саме будівлю, належну відповідачу, необхідно реконструювати. Зважаючи на те, що всі сараї, які розташовані на земельній ділянці ОСОБА_3 побудовані ще 1990 року та позивачу відомо про їх наявність ще з 1997 року, а також те, що ОСОБА_1 звернувся до суду лише в липні 2020 року, відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2020 за клопотанням представника відповідача йому було поновлено строк на подання відзиву на позов та витребувано докази за клопотанням сторін.
18.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з негаторним позовом, який можна подати в будь який момент за весь час володінням майном та протягом усього часу, поки існує перешкода у користуванні майном і до часу її усунення. Крім того, позивач зазначив, що жодних самочинних забудов на його земельній ділянці немає про що надав відповідні докази. Також вказав, що при отриманні громадянином свідоцтва про спадщину на будинок з надвірними будівлями, особа також набуває право користуватися земельною ділянкою під таким нерухомим майном. Зважаючи на викладене ОСОБА_1 позов підтримав.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.12.2020 призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.09.2021 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2021 здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.12.2021 закрито підготовче провадження, прийнято заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд усунути перешкоди у користуванні належним йому домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом проведення реконструкції будівель сараю літ. «Г», підвалу літ. «Г1», які знаходяться під сараєм літ. «Г» та сараєм літ. «Г2», які відносяться до домоволодіння ОСОБА_3 , які розміщені по АДРЕСА_2 та перенести їх на встановлену ДБН 2.2-12:2019 відстань.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові та відповіді на відзив.
Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов. Крім того, пояснили, що жодних перешкод відповідач позивачу не створює, оскільки прохід між сараями є, він забетонований, а також там є ринва, яка відводить опади від приміщень.
Заслухавши позивача, його представника, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив, оцінивши докази у їх сукупності суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.01.1997 належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В свідоцтві також зазначено, що на земельній ділянці знаходиться один будинок житловою площею 17,9 кв.м, зазначений в плані літ. «А», сарай літ. «Б» та загорожа - 1-3 (а.с.8). В позові зазначено, що ОСОБА_1 було передано земельну ділянку під вказаним житловим будинком в користування, однак він її не приватизував. Згідно технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 за вказаною адресою розташовані такі об'єкти: житловий будинок літ. «А», ганок літ. «а», сарай літ. «Б», огорожа, ворота з хвірткою та ворота - 1-3 (а.с.10).
Згідно свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння від 16.02.1989 ОСОБА_3 є власником житлового будинку за АДРЕСА_2 . На підставі договору купівлі-продажу від 24.04.1990 ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.47, 48).
На підставі рішення 20 сесії 6 скликання Хоньковецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 154 від 21.03.2018, переведено житловий будинок АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , в літню кухню, об'єднано вказаний будинок з погосподарським номером в один двір за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 (а.с.47-49). Як слідує з акту обстеження житлового будинку з погосподарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 , господарські будівлі, розташовані за вказаною адресою, були побудовані 1990 року (а.с.50).
Земельна ділянка площею 0,1507 га, кадастровий номер 0522687400:03:002:0083, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11601966 від 25.10.2013 та свідоцтва про право власності від 25.10.2013 (а.с.57,58).
Як слідує з технічного паспорту, за адресою: АДРЕСА_2 розташовані такі об'єкти: житловий будинок літ. «А», веранда літ. «а2.в», ганок літ. «а3», літня кухня літ. «В», сарай літ. «Г,Д», підвал літ. «Г1», сарай прибудова літ. «Г2», огорожа 1-3, криниця «1» (а.с.52).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач порушила норми ДБН 2.2-12/2019 при будівництві сараїв, позначених схемі літ. «Г» та літ. «Г1», оскільки вони покриті шифером таким чином, що від час випадання атмосферних опадів вода потрапляє на дах надвірної будівлі-сараю, позначеного на платі літ. «Б», належного позивачу, та опиняється у його дворі.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт у сусідній квартирі, виселення громадян із належних їм на праві власності приміщень тощо).
На підставі ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Отже, чинне законодавство гарантує захист прав власника майна, в тому числі земельної ділянки, у випадку здійснення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначила, що позивачем не надано суду рішення міської ради про передачу йому у користування земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, ч. 1 ст. 120 ЗК України передбачено, зокрема, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, відповідно до нього в тому числі перейшло право власності земельною ділянкою під таким будинковолодінням.
У відзиві на позов ОСОБА_3 зазначила, що після оформлення Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок ОСОБА_1 самочинно переобладнав сарай позначений на платі літ. «Б», шляхом прибудови та зміни конфігурації, а тому самочинно побудовані будівлі не підлягають судовому захисту.
Разом з тим, відповідачем на надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження таких обставин.
В свою чергу, в матеріалах справи наявна довідка № 68 від 25.01.2018 видана КП «Могилів-Подільське МБТІ» про те, що станом на 31.12.2012 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 . Самовільних переобладнань та добудов не виявлено. Вказаний доказ стороною відповідача в ході судового розгляду не спростовано.
Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 наявний акт польового та камерального контролю від 23.01.2017 в якому відсутня інформація про наявність на території вказаного домоволодіння самочинно збудованих споруд.
Більше того, в п. 3 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 138/2139/20 від 13.09.2021 № 86/21-21 зазначено, зокрема, що перепланування господарських будівель, які входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 не здійснювалося (а.с.112).
Натомість в матеріалах справи наявний лист № 85/01-10 від 19.02.2018 відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Могилів-Подільської районної державної адміністрації, в якому вказано, що інформація про те, що ОСОБА_3 отримувала дозвіл з 1985 року по 2008 рік на будівництво господарських будівель та спору у відділі відсутня (а.с.13).
Враховуючи викладене, право позивача ОСОБА_1 може бути захищено в судовому порядку в разі його порушення.
При вирішенні спору суд зважає на те, що відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Результат аналізу наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Частинами другою, третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Як слідує з Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 138/2139/20 від 13.09.2021 № 86/21-21, зокрема, будівлі Сараю літ. «Г» з Підвалом літ. «Г1» та Сараю літ. «Г2», які входять до складу домоволодіння ОСОБА_3 , розміщені на відстані 0,42 м, 0,58 м та 0,71 м від будівлі Сараю літ. «Б», які входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 . Технічна можливість проведення реконструкції будівлі сараю літ. «Г», Підвалу літ. «Г1» та Сараю прибудови літ. «Г2», які входять до складу домоволодіння ОСОБА_3 , для відведення атмосферних опадів поза межі домоволодіння ОСОБА_1 та перенесення їх на відстань, встановлену вимогами п. 6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова території», існує. Усунення порушень вимог нормативних документів необхідно здійснити шляхом демонтажу зазначених будівель Сараю літ. «Г», Підвалу літ. «Г1» та Сараю прибудови літ. «Г2» та перенесення їх на відстань не менше 2,0 м. від стіни будівлі сараю літ. «Б», належного ОСОБА_1 (а.с.106-112).
Пунктом 6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова території» передбачено, що при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечено виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємноузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.
Як уже зазначалось вище суду не надано доказів наявності у відповідача будь-якої дозвільної документації на будівництво тих приміщень про які йде мова в позові та у заяві про уточнення позовних вимог, так як і доказів погодження такого питання з власником суміжного будинковолодіння на час побудови таких приміщень. Сама ж відповідач під час розгляду справи визнала ту обставину, що вказані приміщення будувались в той час коли вона була власником домоволодіння на території якого вони розташовані.
Відповідно до п. «г» та п. «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Статтею 103 Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
В позові зазначено, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо усунення перешкод у користуванні його майно, однак відповідач жодних дій не вчинила.
Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку, що розташування будівель відповідача не відповідає вимогам ДБН чим порушено права позивача на користування належним йому нерухомим майном.
Дана обставина підтверджена, зокрема, вказаним вище висновком судової експертизи.
Така позиція суду у даній справі відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду у цивільній справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018.
Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Разом з тим, у відзиві на позов ОСОБА_3 зазначила, що об'єкти на належній їй земельній ділянці були збудовані ще 1990 року. Позивач набув право власності на житловий будинок 1997 року, а до суду звернувся лише в 2020 році. Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_5 пропустив строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, що є підставою для відмови у позові.
Щодо строку позовної давності, про який заявляє відповідач то згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
Враховуючи викладене вище та позицію Великої Палати Верховного Суду суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку з спливом позовної давності, що передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки порушення його права триває на час вирішення даного спору.
Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачем порушено норми ДБН 2.2-12:2019 п. 6.1.41 щодо розміщення господарських будівель, те, що таке порушення створює перешкоди позивачу у користуванні його майно, а також те, що позивач іншим чином не може захистити порушені права, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати у виді судового збору та витрат пов'язаних із залучення експерта слід стягнути з відповідача на користь позивача, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного вище та положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 91, 103, 152 ЗК України, ст. 16, 256, 267, 319, 391 ЦК України та керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом демонтажу будівель Сараю літ. "Г", Підвалу літ. "Г1" та Сараю прибудови літ. "Г2", які входять до складу домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , та перенесення їх, відповідно до вимог п. 6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", на відстань не менше 2,0 м. від стіни будівлі сараю літ. "Б", належного ОСОБА_1 , що відображено на план-схемі у Додатку 2 до висновку експерта №86/21-21 від 13.09.2021 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Додаток 2 до висновку експерта №86/21-21 від 13.09.2021 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи є невід'ємною частиною рішення суду від 23.12.2021.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрат за проведення експертизи в розмірі 12 012 (дванадцять тисяч дванадцять) гривень 70 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 04.01.2022.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2
Суддя: Т.Б.Київська