149/2105/17
05.01.2022 смт. Літин
Літинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Літині підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017020330000185 від 06.04.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 317 КК України,
01.12.2021 захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 , заявлено клопотання про закриття кримінального провадження, мотивоване тим, що в провадженні Літинського районного суду Вінницької області, на стадії підготовчого провадження, знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017020330000185 від 06.04.2017 , за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.307 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.317 КК України.
Захисник зазначає у своєму клопотанні, що останнім днем строку досудового розслідування кримінального провадження № 12017020330000185, у відповідності до ч.3 ст.219 КПК України, є 03.08.2017. Натомість обвинувальний акт надійшов за підсудністю до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, вперше, лише 08.08.2017 року, тобто, після закінчення строку досудового розслідування, що дає підстави стверджувати те, що, після повідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , про підозру, у кримінальному провадженні 12017020330000185 від 06.04.2017, на момент звернення до суду з обвинувальним актом, закінчився строк досудового розслідування кримінального провадження № 12017020330000185, що, у відповідності, до п.2 ч.3 ст.314 КПК України, дає підстави, для закриття кримінального провадження.
Оскільки у даному кримінальному провадженні після повідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про підозру сплив строк досудового розслідування, цей строк не продовжувався і не зупинявся, обвинувачені не підозрюються у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, просив закрити кримінальне провадженення (а.с. 202-203 том 6).
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та їхні захисники - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки обвинувальний акт надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування.
Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання та продовжити подальший розгляд справи. Вважає, що надходження до суду обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування не є перешкодою для подальшого розгляду, оскільки сам обвинувальний акт був затверджений в межах вказаних строків та відповідно до супровідного листа надісланий до суду 03.08.2017. Разом з тим зазначив, що якщо суд за результатом розгляду клопотання прийде до висновку про необхідність закриття провадження у справі, просив вирішити долю речових доказів та витрат на проведення експертиз. Судові витрати у разі задоволення клопотання просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , адже саме йому було оголошено обгрунтовану підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 317 КК України та під час досудового розслідування саме в ОСОБА_4 вилучались речові докази.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , заперечив щодо клопотання прокурора в частині стягнення судових витрат.
Дослідивши клопотання, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.
Так, 03.06.2017 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру (а.с. 26 том 1, 221-226 том 6).
03.08.2017 складено та затверджено обвинувальний акт (а.с. 2-31 том 1).
03.08.2017 слідчим складено, підписано та затверджено прокурором обвинувальний акт, копія якого, згідно з розпискою, отримана обвинуваченими та їх захисниками (а.с. 32-35 том 1).
03.08.2017 прокурор направив обвинувальний акт до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області. Обвинувальний акт отриманий судом 08.08.2017 (а.с. 1 том 1).
Іншої інформації про продовження або зупинення строку досудового розслідування в реєстрі матеріалів досудового розслідування та матеріалах кримінального провадження немає.
Відповідно, строк досудового розслідування закінчився 03.08.2020.
Отже, обвинувальний акт було складено та затверджено прокурором у межах строку досудового розслідування, однак отримано судом лише 08.08.2017 про що свідчить відмітка на супровідному листі обвинувального акту з вхідним № 9438 (а.с. 1 том 1), тобто прокурор не звернувся з обвинувальним актом до суду в межах строку досудового розслідування.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта.
Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (частина 5 статті 219 КПК).
Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Частина 4 ст. 219 КПК встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Суд має ретельно перевіряти не тільки дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291-293 КПК України, а й виконання ним приписів статті 219 КПК України.
Здійснення судового провадження при наявності підстав для закриття кримінального провадження відповідно становитиме істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого судового розгляду.
Вказане узгоджується з правовим висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у Постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №711/3111/19.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті).
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, про що вказує ч. 4 ст. 110 КПК України. Тобто досудове розслідування завершується складанням обвинувального акту і закінчується направленням обвинувального акту до суду (п.5 ч.1ст.3 КПК України). Таким чином, складання обвинувального акту має безпосередньо передувати відкриттю матеріалів справи.
Так, Велика палата ЄСПЛ у п. 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (заява №8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у п. 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (заява №2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення п. 1 ст. 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоб обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі №556/1381/18, залишив без змін ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, та відповідної ухвали суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні, в якому: з моменту оголошення особі про підозру до направлення обвинувального акта до суду минуло більше двох місяців, строк досудового розслідування щодо цього підозрюваного не був продовжений у встановленому законом порядку і не зупинявся, злочин, у вчиненні якого підозрюється особа, не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд і у постанові від 21.04.2021 у справі №991/6516/20, якою в задоволені касаційної скарги прокурора в кримінальному провадженні, закритому на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України Вищим антикорупційним Судом відмовлено у зв'язку з направленням обвинувального акту до суду поза межами строку досудового розслідування.
За наведених обставин вбачається, що звернення до суду з обвинувальним актом в даному кримінальному провадженні відбулось поза межами строку досудового розслідування, тобто після повідомлення особам про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, що є підставою для безумовного закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017020330000185 від 06.04.2017 вперше надійшов до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області вже після закінчення строку досудового розслідування, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та закриття кримінального провадження.
Відповідно до позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17) суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 закривається на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже, доводи захисту з приводу відсутності підстав для сплати ОСОБА_4 процесуальних витрат є необгрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження щодо нього на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією та висновками в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2021 (справа №449/1689/19) та позицією Вінницького апеляційного суду зазначеній в ухвалі від 16.12.2021 (справа 130/1494/20).
Враховуючи клопотання сторони обвинувачення про стягнення процесуальних витрат, та практику судів вищих інстанцій, процесуальні витрати в загальній сумі 14402,04 грн. за проведення експертиз, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 27, 28, 100, 124, 219, 284, 290, 314, 376 КПК України, суд,
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Кримінальне провадження 12017020330000185 від 06.04.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 317 КК України, закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 17.10.2014 Хмільницьким РС УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави Україна 14402,04 грн. у відшкодування витрат за проведення в кримінальному провадженні експертиз №1170 від 02.06.2017, № 619 від 13.06.2017, № 620 від 13.06.2017, №622 від 12.06.2017, 624 від 26.06.2017, № 625 від 13.06.2017, № 626 від 13.06.2017, № 627 від 13.06.2017, № 628 від 19.06.2017, № 629 від 26.06.2017, № 630 25.06.2017, № 631 від 14.06.2017, № 632 від 25.06.2017, № 633 від 25.06.2017, № 634 від 25.06.2017, № 635 від 25.06.2017, № 636 від 24.06.2017, № 637 від 25.06.2017.
Речові докази:
1. Порошкоподібна речовина білого кольору, яка відповідно до висновку експерта № 1170 від 02.06.2016 являється психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,46603 г.;
2. Прозора безбарвна полімерна пляшка із напівпрозорою оранжевою рідиною та прозорий безбарвний стакан, у яких відповідно до висновку експерта № 629 від 26.06.2016 наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,1361 г.
3. Фрагмент тканини, у якій відповідно до висновку експерта № 630 від 25.06.2016 наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,210 г.
4. Дзеркало, фрагмент фольги, паперова та полімерна картка, на яких відповідно до висновку експерта № 632 від 25.06.2016 наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,0061 г.
5. три ін'єкційні шприци, у яких відповідно до висновку експерта від 24.06.2017 наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,0049 г.
6. Банківські картки, на поверхні яких відповідно до висновку експерта № 624 від 26.06.2017 наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,0026 г.
7. Паперова та полімерна картка на поверхні яких відповідно до висновку експерта № 631 від 14 06.2017 наявна психотропна речовина - амфетамін.
8. Металева пластина сірого кольору, на поверхні якої відповідно до висновку експерта № 622 від 12.06.2017 наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін.
9. Полімерний шприц місткістю 100 мл., згортки фольги, тканинна ганчірка, полімерна пляшка, у якій знаходилася рідина із різким запахом, обгорнутою полімерною плівкою, металева панель сірого кольору, п'ять скляних стаканів, банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , оранжевого кольору та банківська картка «ПриватБанк» із номером НОМЕР_4 , темно зеленого кольору, на яких знаходилося нашарування речовини білого кольору, фольга подрібнена на шматки, ампула 2 мл., із надписом «анальгін», 3 шприци місткістю 2,5 мл. і 10 мл., металева каструля, полімерна пляшка, у якій знаходилася рідина зеленого кольору, полімерна пляшка прозорого кольору, у якій знаходилася мала кількість рідини із різким запахом, полімерна пляшка зеленого кольору, місткістю 2 літри, у якій знаходилася рідина близько 400 мл. із різким запахом, полімерна кришка, на якій знаходилася речовина білого кольору, вісім термометрів у яких відсутня ртуть -
котрі, згідно відомостей обвинувального акту, знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів, знищити після набрання ухвалою законної сили.
Мобільний телефон марки Samsung HD 9300 білого кольору котрий, згідно відомостей обвинувального акту, знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів, після набрання ухвалою законної сили повернути власнику.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя:ОСОБА_1