2/130/365/2022
130/3538/21
щодо прийняття позовної заяви
05.01.2022 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Шепель К.А.,
ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Енера-Вінниця" про порушення частини першої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та стягнення з ТОВ шкоди на підставі частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" та рішень Жмеринського міськрайонного суду, -
ОСОБА_1 14 грудня 2021 року звертається до суду з цією позовною заявою, в якій просить :
- визнати, що він обґрунтовує свої вимоги виключно рішеннями суду, які винесені на підставі примірника договору, опублікованого на веб-сайті ТОВ «Енера-Вінниця»;
- визнати, що згідно цих рішень між сторонами з 1 січня 2019 року укладено договір про постачання електричної енергії, текст якого розміщений на веб-сайті ТОВ «Енера», за порушення умов якого йому припинено постачання електричної енергії та стягнуто заборгованість за спожиту електричну енергію та судовий збір;
- визнати, що відповідач сховав від суду, що між сторонами укладено оригінал договору від 1 січня 2021 року з печаткою та підписом обох сторін договору, копію якого від додав до позову та в якому є положення про те, коли умови договору починають виконуватись;
- визнати, що згідно статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статті 629 ЦКУ укладені договори підлягають виконанню;
- визнати, що споживач ОСОБА_1 не міг порушувати умови договору від 1 січня 2019 року, тому що оригінал договору не набрав чинності, а умови не розпочали виконуватись,
- а також стягнути з ТОВ «Енера-Вінниця» на його користь 500000 гривень за невиконання відповідачем вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», ЦКУ та укладеного договору.
До позовної заяви додає копії: договору про постачання електричної енергії від 1 січня 2019 року, ухвали Жмеринського міськрайонного суду від 12 жовтня 2021 року та 9-10 сторінок невідомого документу.
Ухвалою судді від 20 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної зави. Позивачеві роз'яснено, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України, позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява буде вважатись неподаною і повернута позивачеві.
Залишаючи позовну заву без руху, суддею наголошено, що з позовних вимог не вбачається порушення товариством Закону України "Про захист прав споживачів". Позивачем не вказаний спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, тобто закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Також відсутнє посилання на конкретні докази, якими підтверджуються конкретні обставини.
У п'ятиденний строк з дня отримання ухвали позивачеві пропонувалось звернути увагу на виявлені недоліки позовної заяви, усунути їх шляхом подання позовної заяви у новій редакції та приведення її у відповідність до вимог статті 175 ЦПК України та оплати судового збору за кожну позовну вимогу немайнового характеру по 908 грн та 1 відсоток від суми за стягнення 500000 грн за невиконання умов договору, що складає 5000 грн. Або ж розкрити порушення вказаного Закону "Про захист прав споживачів" з наданням відповідних доказів.
4 січня 2022 року до суду надходить оновлена позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить :
- визнати порушення його прав споживача згідно зі статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів" при невиконанні товариством умов оригіналу договору від 1 січня 2019 року;
- визнати, що підставою та предметом позову є письмовий договір від 1 січня 2019 року;
- визнати порушення відповідачем вимог пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України щодо обов'язку учасників справи надавати суду усі наявні докази, не приховувати докази;
- визнати, що у справах № 130/2553/19, 130/893/20, 130/546/20 Жмеринського суду відповідач приховує факт укладання письмового договору про постачання електроенергії від 1 січня 2019 року;
- визнати, що згідно зі статтею 626 ЦК України укладений договір від 1 січня 2019 року підлягає виконанню обома сторонами;
- визнати невиконання відповідачем вимог комерційної пропозиції, розділу 3,13 укладеного оригіналу письмового договору, а не примірника договору;
- стягнути з товариства на користь позивача "500000 шкоди" за порушення вимог пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України, оману суду, приховування факту укладання письмового договору.
У цій позовній заяві тільки пункт 5 відповідає змісту пункту 4 з першої позовної заяви, інші вимоги є іншими вимогами, ніж зазначені у цій першій заяві. А вимога про стягнення шкоди в розмірі "500000" на користь позивача не конкретизована; не зазначено, що це за шкода, матеріальна чи моральна, обгрунтування її розміру, а також у якій грошовій одниці підлягає стягненню ця шкода.
Ознайомившись з позовною заявою у новій редакції у світлі вимог ухвали від 20 грудня 2021 року, вважаю, що позивачем не в повній мірі виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а тому його позов слід вважати неподаним та йому повернути з огляду на таке.
Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, право на застосування яких виникає у потерпілої особи у разі порушення її цивільного права чи інтересу та застосовуються в залежності від характеру порушення її права чи інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За наведеними положеннями предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.
Отже, позивачем у позовній заяві не викладений конкретний спосіб захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право. А його так звані вимоги про визнання підстави і предмета позову, порушення вимог ЦПК, визнання факту приховування доказів у інших справах не є способами захисту цивільних прав та інтересів у контексті статті 16 ЦПК України.
При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює правові підстави позову, а саме нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, проте не визначає самостійно спосіб захисту порушеного права особи та не здійснює пошук фактичних обставин спору, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства має здійснювати ініціатор судового процесу.
Повертаючи позовну заяву, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване в §1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, аби сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого є лише одним з аспектів. Однак ідеться про можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в §1 статті 6 Конвенції.
Суддя також приймає до уваги, що оновлена позовна заява не підписана особою, яка її подає, що є порушенням вимог частини другої статті 175 ЦПК України.
Згідно з положеннями статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, не обмежуючи право позивача на доступ до суду, залишивши позовну заяву без руху, суд першої інстанції поінформував позивача про обов'язок виправити недоліки заяви, а саме: привести її зміст та форму до вимог ЦПК України. Оскільки позивач не виконав зазначених вимог і, отже, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суддя доходить висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Керуючись статтями 175, 185 ЦПК України, статтею 16 ЦК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Енера-Вінниця" про порушення частини першої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та стягнення з ТОВ шкоди на підставі частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" та рішень Жмеринського міськрайонного суду, - вважати неподаною і повернути позивачеві.
На ухвалу може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ