ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
05 січня 2022 року Справа № 923/1339/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту)", м.Херсон
до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 4118,60 грн.
без виклику представників сторін
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (код ЄДРПОУ 38728533) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125695) про стягнення відповідно до договору про відшкодування витрат, пов'язаних зі споживанням води питної якості, теплової енергії та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод від 28.12.2020 №76-П-ХЕФ-20/186Р заборгованості в сумі 4118,60 грн, з яких сума основного боргу - 3903,89 грн, інфляційне збільшення боргу - 3,33 грн, 3% річних - 7,19 грн, пеня - 204,19 грн.
Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті за надані послуги не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.10.2021 відкрито провадження у справі № 923/1339/21, постановлено розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників провадження.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
08 листопада 2021 до суду від позивача надійшла заява про виправлення описок у позовній заяві. Дану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до справи.
15 листопада 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що 26 червня 2020 року укладено концесійний договір (далі - концесійний договір) стосовно передачі в концесію майна Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (за договором - Первісний оператор) і частини майна Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" між Міністерством інфраструктури України (за договором - Концесієдавець), Державним підприємством "Адміністрація морських портів України», ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (за договором - Переможець), ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Херсонський порт» (стара назва: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором - Концесіонер).
ДП "ХМТП" не є стороною концесійного договору, але його майно передається у концесію, тому цей договір зачіпає його права та обов'язки.
Відповідно до п.п. (і) п.п. 8.2.4.4. п. 8.2.4 договору Концесієдавець зобов'язаний: докласти, з урахуванням пунктів 8.6, 8.7.4 Договору, всіх розумних зусиль, щоб протягом Перехідного періоду не збільшувався розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, яка сформувалася у Первісного оператора на Дату укладення цього Договору (в частині, що безпосередньо пов'язана з майном Первісного оператора, яке передається у складі Об'єкта концесії) за результатами правовідносин із третіми особами і яка підлягає передачі Концесіонеру, по відношенню до розміру такої кредиторської та дебіторської заборгованості.
Згідно з Концесійним договором перехідний період - це період, який починається з наступного дня після Дати укладення цього Договору і закінчується Датою виконання
Передачі відповідно до пункту 8.7.8 Договору або розірванням Договору згідно з його положеннями.
На цей час ще не здійснено передачі прав та обов'язків від ДП "ХМТП" та ДП "АМПУ" до Концесіонера. Таким чином відповідно до концесійного договору триває Перехідний період протягом якого Мінінфраструктури, як Концесієдавець, повинно забезпечити, щоб кредиторська заборгованість ДП "ХМТП" не збільшувалася.
Не зважаючи на вищенаведені зобов'язання Концесієдавця кредиторська заборгованість ДП "ХМТП" (Первісний оператор), перед ДП "АМПУ" (сторона концесійного договору) постійно збільшується. Виходячи з положень концесійного договору відповідний стан не може мати місце без погодження Міністерства інфраструктури України, яке взяло на себе відповідні зобов'язання за концесійним договором - забезпечити не збільшення кредиторської заборгованості ДП "ХМТП". Але відповідно до акту звірки розрахунків на 30.06.2020 р. кредиторська заборгованість ДП «ХМТП» перед ДП "АМПУ" складала біля 22 млн. грн., за даними бухгалтерії ДП «ХМТП» розмір кредиторської заборгованості на 31.03.2020 р. складає більше 27 млн. грн., тобто відбулося збільшення заборгованості у перехідний період концесійного договору.
Відповідно до його статуту ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (далі - Підприємство) є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління).
Відповідач стверджує, що ДП "АМПУ" як державне підприємство, що знаходиться в сфері управління Міністерства інфраструктури України не може здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості ДП "ХМТП" після укладення концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України.
Саме безперервне збільшення кредиторської заборгованості ДП "ХМТП" перед ДП "АМПУ" після укладення концесійного договору, є причиною поганого фінансового стану Відповідача та не виконання ним зобов'язань по договору від 28.12.2020 року № 76-П-ХЕФ- 20/186Р і призвела до виникнення відповідного спору, наслідком якого є позов ДП "АМПУ", відповідно наявність погодження Міністерства інфраструктури є визначальною для встановлення права ДП "АМПУ" на стягнення відповідної заборгованості з ДП «ХМТП" та вчинення відповідного позову.
Відповідач зазначає, що ніяких погоджень стосовно вищенаведених питань він від Мінінфраструктури України чи Позивача не отримував.
На думку Відповідача, Позивач вважає, що без дозволу Мінінфраструктури Позивач не мав права збільшувати кредиторську заборгованість ДП "ХМТП", а відтак не мав права подавати цей позов.
Крім того відповідач зазначає, що шляхом обміну листами № 26-01- 01.01/20/52 від 26.08.2021р. та № 18-09/37/338 від 09.09.2021р. сторони погодили розстрочити заборгованість до 31.12.2021р., а отже звернення Позивача до суду про стягнення заборгованості є передчасним.
Також Відповідач послався на скрутне фінансове становище та просив зменшити розмір пені до 1,00 грн.
18.11.2021 року до суду від Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивачем надається додаткове обґрунтування підстав для звернення з позовною заявою. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
При ухваленні рішення у даній справі суд враховує наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст.9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008 № 01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).
Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу строком понад шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
28 грудня 2020 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (далі ДП "АМПУ") в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (далі - ХФ ДП "АМПУ" (Адміністрація Херсонського МП), Адміністрація, Позивач) та державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (далі - ДП "ХМТП", Підприємство, Відповідач) укладено договір про відшкодування витрат, пов'язаних зі споживанням води питної якості, теплової енергії та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод №76-П-ХЕФ-20/186Р (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, підприємство відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України зобов'язується відшкодовувати Адміністрації витрати, пов'язані зі споживанням Підприємством води питної якості, теплової енергії та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод (надалі по тексту - відшкодування витрат).
Відповідно до пункту 2.1. Договору: "Загальний розмір відшкодування витрат (загальна сума Договору) по даному Договору становить 260 881,60 грн. (двісті шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 60 коп.) без ПДВ, ПДВ (20%) - 52 176,32 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят шість гривень 32 коп.), разом з ПДВ - 313 057,92 грн. (триста тринадцять тисяч п'ятдесят сім гривень 92 коп.) та складається з витрат:
2.1.1. За споживання води питної якості - 1 222,80 грн. (одна тисяча двісті двадцять дві гривні 80 коп.) без ПДВ, ПДВ (20%) - 244,56 грн (двісті сорок чотири гривні 56 коп.), разом з ПДВ - 1 467,36 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень 36 коп.), що складає 120 м3.
2.1.2. За надання послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод - 3 658,80 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривен 80 коп.) без ПДВ, ПДВ (20%) - 731,76 грн. (сімсот тридцять одна гривня 76 коп.), разом з ПДВ - 4 390,56 грн. (чотири тисячі триста дев'яносто гривень 56 коп.), що складає 120 м3.
2.1.3. За споживання теплової енергії - 256 000,00 грн. ( двісті п'ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ, ПДВ (20%) - 51 200,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті гривень 00 коп.), разом з ПДВ 307 200,00 грн. (триста сім тисяч двісті гривень 00 коп.), що орієнтовно складає 160 Гкал.".
Пунктом 2.5. Договору встановлено: "Підприємство зобов'язується розглянути, підписати та повернути Адміністрації по одному примірнику Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх отримання або в цей же строк направити на адресу Адміністрації мотивовану відмову (заперечення) від їх підписання. Належним підтвердженням отримання Підприємством Актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції. Якщо у цей строк Підприємство не повернуло підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) або не направило на адресу Адміністрації мотивовану відмову від їх підписання, такі Акти вважаються Сторонами погодженими (підписаними) в повному обсязі та без зауважень в редакції Адміністрації та підлягають оплаті. Мотивовану відмову (заперечення) Адміністрація розглядає впродовж 5 (п'яти) робочих днів та письмово надає Підприємству результат розгляду".
Згідно пункту 2.6. Договору: "Розрахунки за спожиту Підприємством воду питної якості та теплову енергію, а також за отримані послуги з водовідведення з доочисткою стічних вод, здійснюються згідно фактичного споживання води питної якості, теплової енергії та отримання послуг з водовідведення протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі виставлених Адміністрацією рахунків".
Відповідно до підпункту 3.2.1. Договору: "Підприємство зобов'язується відшкодовувати витрати, пов'язані зі споживанням Підприємством води питної якості, теплової енергії та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод у повному обсязі та в строки, які визначені п. 2.6. даного Договору. ".
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було надано послуг на загальну суму 3903,89 грн.
Факт надання вищевказаних послуг підтверджується рахунками на оплату та актами виконаних робіт:
- Рахунок на оплату №599 від 30.04.2021 відшкодування вартості витрат за споживання води питної якості (водопостачання) та водовідведення за квітень 2021 на суму 322,74 грн. з ПДВ 20%;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1751 від 30.04.2021 відшкодування вартості витрат за споживання води питної якості (водопостачання) та водовідведення за квітень 2021 на суму 322,74 грн. з ПДВ 20%;
- Рахунок на оплату №604 від 30.04.2021 відшкодування вартості витрат за понаднормативний скид забруднюючих речовин (доочистку стічних вод) за період з 24.12.2020 по 23.03.2021 на суму 3 023,69 грн. з ПДВ 20%;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1761 від 30.04.2021 відшкодування вартості витрат за понаднормативний скид забруднюючих речовин (доочистку стічних вод) за період з 24.12.2020 по 23.03.2021 на суму 3 023,69 грн. з ПДВ 20%, вказані документи були направлені на адресу ДП "ХМТП" листом №1087/26-01-19/Вих від 19.05.2021, факт отримання яких підтверджується вхідним штампом ДП "ХМТП" від 20.05.2021 №1110/01-24.;
- Рахунок на оплату №766 від 31.05.2021 відшкодування вартості витрат за споживання води питної якості (водопостачання) та водовідведення за травень 2021 на суму 264,06 грн. з ПДВ 20%;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2326 від 31.05.2021 відшкодування вартості витрат за споживання води питної якості (водопостачання) та водовідведення за травень 2021 на суму 264,06 грн. з ПДВ 20%, вказані документи були направлені на адресу ДП "ХМТП" листом №1338/26-01-19/Вих від 17.06.2021, факт отримання яких підтверджується вхідним штампом ДП "ХМТП" від 22.06.2021 №1430/01-24.;
- Рахунок на оплату №927 від 30.06.2021 відшкодування вартості витрат за споживання води питної якості (водопостачання) та водовідведення за червень 2021 на суму 293,40 грн. з ПДВ 20%;
- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2833 від 30.06.2021 відшкодування вартості витрат за споживання води питної якості (водопостачання) та водовідведення за червень 2021 на суму 293,40 грн. з ПДВ 20%, вказані документи були направлені на адресу ДП "ХМТП" листом №1532/26-01-19/Вих від 15.07.2021, факт отримання яких підтверджується вхідним штампом ДП "ХМТП" від 19.07.2021 №1674/01-24.
Вищевказані акти підписані відповідачем без зауважень.
Позивач стверджує, що Відповідач в порушення умов Договору своєчасно не оплатив вартість наданих послуг, внаслідок чого за Відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3903,89 грн.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією № 26-01-01-01-20/52 від 26.08.2021 про сплату заборгованості за Договором поставки №76-П-ХЕФ-20/186Р від 28.12.2020, в якій просив відповідача сплатити суму боргу.
Позивачем отримано відповідь на претензію від Відповідача № 18-09/37/338 від 09.09.2021, однак сплата коштів за надані послуги так і не відбулася.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір надання послуг.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на вказані правові положення, а також вказані вище умови договору суд приходить до висновку, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг у позивача протягом дії договору існували зобов'язання щодо надання послуг з забезпечення доступу Портового оператора до причалу, а у відповідача зобов'язання з оплати вартості відповідних послуг.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України у вигляді несплати коштів за надані послуги у загальній сумі 3903,89 грн. у встановлений строк та прострочив виконання зобов'язання на цю суму.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору №76-П-ХЕФ-20/186Р від 28.12.2020, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 3903,89 грн - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".
Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 38,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3,33 грн. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до 4.2. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному Договору Адміністрація має право стягнути з Підприємства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару нарахував пеню в розмірі 204,19 грн.
Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру пені до 1 грн., яка заявлена позивачем, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми простроченого основного зобов'язання, зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій, пеня у стягуваному розмірі є ефективною щоб впливати на порушника та забезпечити виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем згідно умов Договору у майбутньому.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м.Херсон, вул.Потьомкінська, 3, код ЄДРПОУ 01125695, НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4, Код ЄДРПОУ 38728533, IBAN: НОМЕР_2 в відділенні 265/21 АБ "Укргазбанк", МФО 320478) заборгованість за договором про відшкодування витрат, пов'язаних зі споживанням води питної якості, теплової енергії та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод №76-П-ХЕФ-20/186Р від 28.12.2020 в розмірі 4149,98 грн., з яких: основний борг 3903,89 грн., 3% річних 38,57 грн., інфляційні втрати 3,33 грн., пеня 204,19 грн. та суму судових витрат в розмірі 2270,00 грн.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 05.01.2022
Суддя В.П.Ярошенко