79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.01.2022, м. Львів справа № 914/1684/19
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», м. Львів
до відповідача: треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів Фізична особа-підприємець Мазан Василь Олегович, фізична особа-підприємець Гангур Петро Михайлович, фізичну особа-підприємець Дейнека Леся Володимирівна, Фізична особа-підприємець Івахів Петро Васильович, фізична особа-підприємець Лехів Володимир Ярославович, фізична особа-підприємець Мигаль Василь Романович, Фізична особа-підприємець Чучман Володимир Петрович, Фізична особа-підприємець Бровка Микола Вікторович, Товариство з обмеженою відповідальністю «В.В. Транс-Компані», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВР Компані», Фермерське господарство «Агро Захід Буг», Приватне підприємство «АМ-Груп»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Львівська міська рада, м. Львів
про:
стягнення 1 956 378,20 грн.
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Іванило О.П.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явилися.
Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про стягнення 1 956 378,20 грн. заборгованості з відшкодування витрат на вивезення твердих побутових відходів.
Ухвалою суду від 27.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 19.09.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: фізичну особу-підприємця Мазана В.О.,фізичну особу-підприємця Гангур П.М., фізичну особу-підприємця Дейнеку Л.В., фізичну особу-підприємця Івахіва П.В., фізичну особу-підприємця Лехіва В.Я., фізичну особу-підприємця Мигаля В.Р., фізичну особу-підприємця Чучмана В.П., фізичну особу-підприємця Бровка М.В., ТзОВ «В.В. Транс-Компані», ТзОВ «ВР Компані», ФГ «Агро Захід Буг», ПП «АМ-Груп», розгляд справи відкладено на 16.10.2019.
Ухвалою суду 30.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1684/19.
Ухвалою суду від 06.12.2019 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівську міську раду (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) та відкладено підготовче засідання на 13.12.2019.
Ухвалою суду від 13.12.2019 зупинено провадження у справі № 914/1684/19 за позовом Львівського комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" до Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про стягнення 1956378,20 грн. заборгованості з відшкодування витрат на вивезення твердих побутових відходів за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відповідача, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/2309/19.
21.12.2020 Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації подано на розгляд суду клопотання про поновлення провадження у справі № 914/1684/19 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі № 914/2309/19 відмовлено у задоволенні позову Львівського комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" до Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про внесення змін до пункту 2.1. договору про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів № 21 від 20.07.2017. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 914/2309/19 вказане рішення залишено без змін. Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі № 914/2309/19 набрало законної сили 21.10.2020.
Ухвалою суду від 28.12.2020 поновлено провадження у справі № 914/1684/19 за позовом Львівського комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" до Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про стягнення 1 956 378,20 грн. заборгованості з відшкодування витрат на вивезення твердих побутових відходів за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відповідача, та призначено підготовче засідання на 27.01.2021.
27.01.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні, призначене на 27.01.2021.
Ухвалою суду від 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1684/19 до судового розгляду по суті.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
У судове засідання 22.12.2021 сторони та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача, участі уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
1. Описова частина рішення.
1.1. Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо виплати відшкодування фактично понесених позивачем витрат на вивезення твердих побутових відходів за червень 2019 року в сумі 1956378,20 грн.
Позивач зазначає, що згідно з ухвалою Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2163 «Про організацію вивезення твердих побутових відходів у м. Львові на період до 30.06.2019» Львівській обласній державній адміністрації було передано повноваження щодо вирішення питань збирання, зважування, вивезення, зберігання та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), у тому числі, - Львівському обласному бюджету за рахунок міського бюджету Львова було надано субвенцію для відшкодування виконавцям фактично наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів.
Львівська обласна рада на підставі згаданої ухвали № 2163, ухвалила рішення від 31.07.2017 № 482 про запровадження Програми заходів для налагодження системи поводження з ТПВ у м. Львові на 2017-2019 роки (надалі - Програма), яким виділила відповідачу 150000000,00 грн. субвенції для забезпечення збору та вивезення сміття і відходів.
Позивач звертає увагу на пункти 4.1., 4.3. Програми, згідно з якими відповідальним виконавцем визначено департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства облдержадміністрації, а отримувачами коштів на відшкодування виконавцям послуг з вивезення твердих побутових відходів фактичних додаткових витрат на їх перевантаження та перевезення є підприємства-перевізники ТПВ.
Згідно з п. 5 Програми фінансове забезпечення реалізації заходів здійснюється з обласного бюджету за рахунок коштів субвенції, наданої Львівською міською радою.
Позивача, відповідно до п. 1.2. Програми, включено до числа компаній, які надавали послуги з централізованого збору та вивезення ТПВ.
Позивач посилається на те, що питання вивезення ТПВ, його захоронення, зважування та відповідно відшкодування витрат перевізникам узгоджувались рішенням Львівської міської ради від 13.07.2017 № 482 "Про затвердження Програми заходів для налагодження системи поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2017-2019 роки" та розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 02.05.2018 № 385/0/5-18 "Про затвердження Порядку використання коштів для компенсації додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова на 2017-2019 роки у новій редакції".
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку, відшкодуванню підлягають додаткові витрати в межах фактичних витрат перевізника.
Відповідно до Програми та ухвали Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2163 між позивачем та відповідачем укладено 20.07.2021 договір № 21 про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів.
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язувався відшкодувати позивачу фактичні додаткові витрати з вивезення, перезавантаження та перевезення твердих побутових відходів.
Позивач вважає, що відповідно до пунктів 2.1. та 2.5. договору № 21, єдиними первинними документами, за якими може бути визначено ціну договору є ТТН - доказ, що підтверджує вивезення ТПВ за межі Львова згідно з рішеннями органів самоврядування на певну відстань до інших міст України.
Позивач також зазначає, що, укладаючи договір, позивач розраховував на належне виконання його умов зі сторони відповідача.
З метою надання цих послуг, позивач уклав договори перевезення з третіми особами, у володінні яких перебували спеціальні транспортні засоби для вивезення твердих побутових відходів на великі відстані, масою 15 тон і більше. Треті особи, належним чином вивозили тверді побутові відходи з м. Львова, та в результаті не отримали оплати за надані ними послуги. А небажання відповідача оплатити фактичні витрати по вивезенню твердих побутових відходів з м. Львова, спричинило наявність не виконаних зобов'язань позивача перед третіми особами.
Позивач стверджує, що протягом 2017 - 2019 років позивач звертався до відповідача з пакетом документів: розрахунком фактичних додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з реєстром товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН (ТТН), актом надання послуг зі зважування твердих побутових відходів, актом про визначення суми бюджетних коштів як відшкодування фактичних додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів, рахунком на оплату послуг, де постачальником вказувався позивач, а покупцем - відповідач.
Позивач зазначає, що 17.07.2019 він звернувся до відповідача з листом, до якого додав необхідний пакет документів про відшкодування додаткових витрат на перевезення твердих побутових відходів (вивезення з м. Львова) на загальну суму 1956378 грн. 20 коп., що підтверджується відміткою відповідача від 18.07.2019 № 15-390/0/1-19 на листі позивача № 337-вих. від 17.07.2019.
Однак, як вказує позивач, 30.07.2019 відповідач письмово відмовив позивачеві у виплаті відшкодування фактично понесених витрат на вивезення твердих побутових відходів, що підтверджується листом відповідача № 15-1409/0/2-19, у якому відповідач послався на ст. ст. 632, 903 Цивільного кодексу України, як юридичну підставу порушення ним права позивача на отримання коштів, рекомендував звернутися до Львівської міської ради.
Позивач стверджує, що він не може звернутися до Львівської міської ради для отримання відшкодування, адже відповідно до договору та зазначених вище актів органів самоврядування, позивач вправі отримати кошти з обласного бюджету за рахунок субвенції, а тому, якщо коштів не достатньо на рахунках відповідача, що ним не доведено, - це обов'язок відповідача ініціювати звернення до Львівської міської ради за додатковим фінансуванням.
На думку позивача, ціна у договорі була визначена на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.07.2016 № 524, яким було затверджено граничну вартість перевезення твердих побутових відходів на один кілометр додаткового пробігу транспортного засобу. Позивач зазначає, що тому сторони не змінювали ціну договору після його виконання, бо договір не було виконано відповідачем. Адже позивач подав відповідачеві необхідний пакет документів, що підтверджується листом від 17.07.2019 № 337-вих., а відповідач відмовився виконати власні зобов'язання та виплатити відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побьутових відходів у загальній сумі 1956378,20 грн., що є порушенням умов договору.
Позивач вважає, що договором № 21 не передбачено права відповідача повертати подані позивачем документи та така відмова є протиправною, порушує право позивача і третіх осіб на отримання відшкодування за рахунок коштів бюджету згідно з Програмою та потребує судового захисту у спосіб: зобов'язання відповідача примусово виконати обов'язок в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, абз. 6 ч. 2 ст. 20 ГК України).
На переконання позивача, його витрати повинні бути відшкодовані та включені до суми договору № 21, оскільки вони мали місце у червні 2019 року (до 30.06.2019) та підтверджені належними ТТН.
1.2. Позиція відповідача.
Відповідачем на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги повністю. У відзиві зазначено, що зобов'язання за договором від 20.07.2017 № 21 належно виконані Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації у повному обсязі.
Відповідач посилається на ту обставину, що 5 липня 2019 р. за взаємною згодою сторін укладено додаткову угоду № 30, якою змінено пункт 2.1. договору. У п. 3 додаткової угоди № 30 сторони погодили, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, шо виникли до його укладення починаючи з 01.01.2019. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною Договору (п. 5 Додаткової угоди).
У відповідності до п. 3. 9. договору та ст. 654 ЦК України, уклавши додаткову угоду 5 липня 2019 року, сторони дійшли згоди, що сума, яка підлягає відшкодуванню за період січень - червень 2019 становить 19657202,29 грн, з них - 2108987,79 грн. підлягають відшкодуванню за червень 2019 року. Вказані зобов'язання відповідачем виконано повністю.
Як зазначає відповідач, листами Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» від 09.07.2019 № 324/1, 324/2, 324/3 Департаменту надано документи для відшкодування додаткових витрат на перевезення твердих побутових відходів за першу, другу та третю декади червня 2019 року з додатками (розрахунками відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів; реєстрами товарно-транспорних накладних та завіреними копіями ТТН; рахунками на оплату № 16907 від 09.07.19, № 16920 від 09.07.19, № 16612 від 09.07.19; актами відшкодування № 19579 від 09.07.19, № 19611 від 09.07.19, №22284 від 09.07.19).
Відповідач вказує, що сторонами було підписано акти відшкодування № 19579 від 09.07.2019, № 19611 від 09.07.2019, №22284 від 09.07.2019.
У відзиві зазначено, що відповідно до наданих Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» документів суми відшкодувань за червень 2019 року становлять: заперіод 01.06.2019 - 10.06.2019 - 700 331,52 грн; за період 11.06.2019 - 20.06.2019 - 695 597,28 грн; за період 21.06.2019 - 30.06.2019 - 713 058,99 грн.
Відповідач стверджує, що 16.07.2019 відповідно до платіжних доручень № 4, № 5 та № 6 на рахунок Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» з розрахункового рахунку Департаменту перераховані кошти обласного бюджету: 700 331,52 грн, 695 597,28 грн, 713 058,99 грн - всього 2 108 987,79 грн, як відшкодування фактичних додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова за період 01.06.2019 по 30.06.2019, що також підтверджується випискою ГУДКУ у Львівській області по рахунках Департаменту від 18.07.2019.
Відповідач зазначає, що повертав неналежно оформлені документи позивачу на його вимогу, викладену у листі № 323 від 09.07.2019 р.
Отже, відповідач вважає, що ним у повній мірі відшкодовано позивачу додаткові витрати на вивезення твердих побутових відходів за період січень-червень 2019 р., відповідно до умов договору № 21.
1.3. Заяви та клопотання.
04.09.2019 р. від позивача на розгляду суду надійшло письмове обґрунтування залучення третіх осіб до участі у справі (вх. № 36435/19), до якого долучено копії товарно-транспортних накладних як первинних документів, та роздруківки маршрутів транспортних засобів, що підтверджують обставину вивезення твердих побутових відходів третіми особами загальною масою 1 598 160 кг на відстань 128 206 км. й необхідність їхнього залучення до участі у справі на стороні позивача без самостійних вимог. В обґрунтуванні зазначено, що вирішення спору по суті позовних вимог безпосередньо стосується прав третіх осіб, як перевізників, які вивозили тверді побутові відходи, що підтверджується товарно-транспортними накладними, і отримання компенсації за вивезення твердих побутових відходів позивачем від відповідача буде мати наслідком переказ отриманих коштів наступним особам за надані транспортні послуги вивезених твердих побутових відходів до місць призначення.
Ухвалою суду від 19.09.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: фізичну особу-підприємця Мазана В.О.,фізичну особу-підприємця Гангур П.М., фізичну особу-підприємця Дейнеку Л.В., фізичну особу-підприємця Івахіва П.В., фізичну особу-підприємця Лехіва В.Я., фізичну особу-підприємця Мигаля В.Р., фізичну особу-підприємця Чучмана В.П., фізичну особу-підприємця Бровка М.В., ТзОВ «В.В. Транс-Компані», ТзОВ «ВР Компані», ФГ «Агро Захід Буг», ПП «АМ-Груп».
Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, надійшли пояснення, в яких підтверджують достовірність та автентичність поданих позивачем доказів, які стосуються цих третіх осіб, вважають позовні вимоги обгрунтованими та просять слухати справу без їх участі.
20.11.2019 р. відповідачем подано клопотання (вх. № 3170/19) про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівську міську раду (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896).
Обґрунтовуючи необхідність залучення до участі у даній справі Львівської міської ради третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відповідач зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2163 «Про організацію вивезення твердих побутових відходів у м. Львові на період до 30.06.2019» (далі - Ухвала) Львівська міська рада надала повноваження Львівській обласній державній адміністрації щодо вирішення питань збирання, зважування, вивезення, зберігання та захоронення твердих побутових відходів. Пунктом 1.5. ухвали № 2163 міською радою надано право Львівській обласній державній адміністрації укладати угоди з постачання твердих побутових відходів з адміністративної території міста Львова на об'єкти захоронення та утилізації твердих побутових відходів з терміном дії до 30.06.2019. Пунктами 3 та 4 Ухвали № 2163 передбачено обсяг фінансового забезпечення для реалізації Львівською обласною державною адміністрацією делегованих повноважень щодо вирішення питань збирання, зважування, вивезення, зберігання та захоронення твердих побутових відходів.
Ухвалою суду від 06.12.2019 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівську міську раду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, пояснень по суті спору суду не надала.
2.Мотивувальна частина рішення:
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом.
Ухвалою Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2163 «Про організацію вивезення твердих побутових відходів у м. Львові на період до 30.06.2019» (надалі - ухвала № 2163) з метою недопущення погіршення санітарного та епідемічного стану на території м. Львова надано на період до 30.06.2019 згоду на поширення на територію м. Львова повноваження Львівській обласній державній адміністрації щодо вирішення питань збирання, зважування, вивезення, зберігання та захоронення твердих побутових відходів.
Згідно із п. 1 ухвали № 2163 Львівській обласній державній адміністрації надано повноваження щодо затвердження схеми санітарного очищення та впровадження системи роздільного збирання твердих побутових відходів на період до 30.06.2019; затвердження норм надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на період до 30.06.2019; визначення на конкурсних засадах суб'єктів господарювання, які будуть здійснювати вивезення твердих побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на адміністративній території міста Львова з моменту закінчення діючих договорів з перевізниками на період до 30.06.2019; подання за попереднім погодженням Львівською обласною державою адміністрацією на затвердження виконавчому комітету Львівської міської ради тарифів на вивезення твердих побутових відходів; право укладати угоди з постачання твердих побутових відходів з адміністративної території міста Львова на об'єкти захоронення та утилізації твердих побутових відходів з терміном дії до 30.06.2019.
Пунктом 3 ухвали № 2163 визначено надати кошти з міського бюджету м. Львова у вигляді субвенції Львівському обласному бюджету у сумі 150 000 000 (сто п'ятдесят мільйонів) грн. для відшкодування виконавцям фактично наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів фактичних додаткових витрат на їх перевантаження, перевезення та будь-яких інших заходів, пов'язаних із захороненням та утилізацією, а також виплати субвенцій місцевим бюджетам, у тому числі на виконання Меморандуму про співпрацю між Львівською обласною державною адміністрацією, Львівською обласною радою, Львівською міською радою та органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані полігони/звалища захоронення твердих побутових відходів, щодо поводження з твердими побутовими відходами, що утворюються у місті Львові, у тому числі на виплату субвенції на соціально-економічний розвиток територій, котрі приймають відповідно до цього Меморандуму сміття у встановленому порядку.
Львівською міською радою 21.06.2016 прийнято рішення № 455 «Про відшкодування додаткових витрат на вивезення та захоронення побутових відходів».
У п. 2.1. рішення Львівської міської ради від 21.06.2016 № 455 «Про відшкодування додаткових витрат на вивезення та захоронення твердих побутових відходів» (зі змінами) встановлено, що у вартість послуг з вивезення побутових відходів (збирання та перевезення) для виконавців послуг з вивезення побутових відходів тимчасово протягом червня-серпня 2016 року додатково включається вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробігу транспортного засобу для всіх категорій споживачів, при цьому фактична вартість 1 км додаткового пробігу транспортного засобу не може перевищувати граничної вартості, передбаченої у додатку до цього рішення.
У додатку до вказаного рішення Львівської міської ради затверджено граничну вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробугу транспортного засобу для всіх категорій споживачів. Зокрема, для ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» затверджено граничну вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробугу транспортного засобу підприємства у розмірі 10,36 грн (з ПДВ) та граничну вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробугу транспортного засобу (вантажопійомністю понад 10 т), залученого на підставі договору про перевезення у розмірі 15,00 грн (з ПДВ).
Беручи до уваги ухвалу Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2163 «Про організацію вивезення твердих побутових відходів у м. Львові на період до 30.06.2019» Львівська обласна рада рішенням від 13.07.2017 № 482 затвердила Програму заходів для налагодження системи поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2017-2019 роки (надалі - Програма).
На виконання Програми розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 02.05.2018 № 385/0/5-18 затверджено Порядок використання коштів для компенсації додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова на 2017-2019 роки (надалі - Порядок).
У п. 4 Порядку визначено, що відшкодування додаткових витрат здійснюється в межах фактичних витрат перевізника на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова на полігони захоронення твердих побутових відходів, сміттєспалювальні, переробні підприємства тощо, інші, ніж Львівський міський полігон твердих побутових відходів, який обслуговує ЛКП «Збиранка», що знаходиться на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області. При цьому, розрахунковою відстанню приймається фактична відстань до відповідного полігону, а для розрахунків застосовується вартість перевезення, що не перевищує граничної, яка затверджена рішенням Львівської міської ради від 21.06.2016 № 455 «Про відшкодування додаткових витрат на вивезення та захоронення твердих побутових відходів» (зі змінами).
Відповідно до п. 6 Порядку розрахунки за компенсацію додаткових витрат проводяться щодекадно. Для відшкодування фактичних додаткових витрат перевізник у дводенний термін після закінчення декади подає департаменту такі документи: розрахунок відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів; реєстр товарно-транспорних накладних та їх належним чином завірених копій; рахунок на оплату; акт відшкодування. У разі необхідності департамент може вимагати копії додаткових підтверджувальних документів про здійснення відповідних перевезень, а саме: договори з третіми особами, акти виконаних робіт, дорожні листи, карти GPS-маршрутів.
Відповідно до пункту 3 Порядку Департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації (надалі - департамент) на виконання Програми укладає угоду з перевізниками для компенсації додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова.
Між Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації (платник) та Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (перевізник) 20.07.2021 укладено договір № 21 про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язувався відшкодувати позивачу фактичні додаткові витрати з вивезення, перезавантаження та перевезення твердих побутових відходів.
У розділі 2 договору сторонами обумовлено суму та порядок відшкодування. Так, у п. 2.1. договору сторонами визначено ціну договору, яка станом на 20.07.2017 року становила 4 166 666,00 грн. Конкретна сума відшкодування платником перевізнику, яка підлягає виплаті, розраховується відповідно до вимог п. 2.5 цього договору.
Між Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації (платник) та Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (перевізник) 05.07.2019 укладено додаткову угоду № 30, якою змінено пункт 2.1. договору та викладено його у наступній редакції: «Ціна цього договору становить 76645780,51 грн: липень-грудень 2017 року - 18648304,40 грн; січень-грудень 2018 року - 38340273,82 грн; січень - червень 2019 року - 19657202,29 грн. Конкретна сума відшкодування платником перевізнику, яка підлягає виплаті, розраховується відповідно до вимог п. 2.5 цього договору».
У п. 2.5 договору міститься положення про відшкодування додаткових витрат перевізника згідно з цим договором. Розрахунки за компенсацію додаткових витрат проводяться щодекадно. Для відшкодування фактичних додаткових витрат перевізник у дводенний термін після закінчення декади подає департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства облдержадміністрації наступні документи: розрахунок відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів; реєстр товарно-транспорних накладних та їх належним чином завірених копій; рахунок на оплату; акт відшкодування. У разі необхідності департамент може вимагати копії додаткових підтверджувальних документів про здійснення відповідних перевезень, а саме: договори з третіми особами, акти виконаних робіт, дорожні листи, карти GPS-маршрутів (п. 2.5.1. договору).
Позивач з метою виконання рішень Львівської міської ради, Львівської обласної ради щодо вивезення твердих побутових відходів з м. Львова до місць захоронення в інших містах України через відсутність власних транспортних засобів, які придатні для 15-ти тонних перевезень на великі відстані, було укладено договори на перевезення вантажів з третіми особами, про що, як стверджує позивач, відомо відповідачеві, адже він приймав реєстр ТТН та самі ТТН, де вказано перевізника, маршрут руху транспортного засобу, вид вантажу та місце вивезення ТПВ. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, укладено наступні договори: з фізичними особами - підприємцями: Мазаном Василем Олеговичнем - договір № 10/04 від 10.04.2018, Гангуром Петром Михайловичем - договір № 2 від 06.11.2018, Дейнекою Лесею Володимирівною - договір № 01/12 від 01.12.2018, Івахівом Петром Васильовичем - договір № 25/09 від 25.09.2018, Лехів Володимиром Ярославовичем - договір № 10/07 від 10.07.2018, Мигалем Василем Романовичем - договір № 1/02 від 13.02.2018, Чучманом Володимиром Петровичем - договір № 22 від 22.03.2018, Бровко Миколою Вікторовичем - договір № 1/12 від 01.12.2018; з юридичними особами: Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В. Транс- Компані» - договір № 1/03 від 01.03.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВР Компані» - договір № 17/05-19 від 01.05.2019, Фермерським господарством «Агро Захід Буг» - договір № 28-09-2/18 від 28.09.2018, Приватним підприємством «АМ-Груп» - договір № 12/03 від 12.03.2019.
На виконання умов договору № 21 листами Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» від 09.07.2019 № 324/1, 324/2, 324/3 Департаменту надано документи для відшкодування додаткових витрат на перевезення твердих побутових відходів з додатками (розрахунками відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів; реєстрами товарно-транспорних накладних та завіреними копіями ТТН; рахунками на оплату № 16907 від 09.07.19, № 16920 від 09.07.19, № 16612 від 09.07.19; актами відшкодування № 19579 від 09.07.19, № 19611 від 09.07.19, №22284 від 09.07.19).
Сторонами підписано акти щодо відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова: № 19579 від 09.07.2019 на суму 700331,52 грн за період з 01 червня 2019 року до 10 червня 2019 року, № 19611 від 09.07.2019 на суму 695597,28 грн за період з 11 червня 2019 року до 20 червня 2019 року, № 22284 від 09.07.2019 на суму 713058,99 грн за період з 21 червня 2019 року до 30 червня 2019 року.
З огляду на матеріали справи, до вказаних актів № 19579 від 09.07.2019, № 19611 від 09.07.2019, №22284 від 09.07.2019 долучено реєстри подорожніх листів ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс», реєстри товарно-транспортних накладних та товарно-транспортні накладні. Зокрема, до акту № 19579 від 09.07.2019 долучено реєстр подорожніх листів ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» за період з 01 по 10 червня 2019 року та відповідні подорожні листи, реєстр товарно-транспортних накладних за період з 11.05.2019 по 30.05.2019 та відповідні товарно-транспортні накладні; до акту № 19611 від 09.07.2019 долучено реєстр подорожніх листів ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» за період з 11 по 20 червня 2019 року та відповідні подорожні листи, реєстр товарно-транспортних накладних за період з 30.05.2019 по 03.06.2019 та відповідні товарно-транспортні накладні; до акту № 22284 від 09.07.2019 долучено реєстр подорожніх листів ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» за період з 21 по 29 червня 2019 року та відповідні подорожні листи, реєстр товарно-транспортних накладних за період з 03.06.2019 по 08.06.2019 та відповідні товарно-транспортні накладні.
16.07.2019 відповідно до платіжних доручень № 4, № 5 та № 6 на рахунок Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» з розрахункового рахунку Департаменту перераховані кошти обласного бюджету: 700 331,52 грн, 695 597,28 грн, 713 058,99 грн - всього 2 108 987,79 грн, як відшкодування фактичних додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова за період 01.06.2019 по 30.06.2019, що також підтверджується випискою ГУДКУ у Львівській області по рахунках Департаменту від 18.07.2019.
На підтвердження позовних вимог щодо відшкодування фактично понесених витрат на вивезення твердих побутових відходів за червень 2019 року на суму 1956378,20 грн, яка є предметом спору, ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» долучено до матеріалів справи копії: реєстру товарно-транспортних накладних за період з 01 по 30 червня 2019 року, акту надання послуг зважування твердих побутових відходів від 30.06.2019 № 35, товарно-транспортних накладних із GPS-маршрутами ТЗ згідно даними системи моніторингу «FREETRACK» за період з 01 по 30 червня 2019 року, листів № 320, № 321 від 05.07.2019, 08.07.2019 з підтвердженням достовірності даних GPS-маршрутів оператора системи «FREETRACK».
Позивач зазначає, що 17.07.2019 він звернувся до відповідача з листом № 337-вих., до якого додав необхідний пакет документів про відшкодування додаткових витрат на перевезення твердих побутових відходів (вивезення з м. Львова) (реєстри товарно-транспортних накладних, акт надання послуг зважування твердих побутових відходів від 30.06.2019 № 35, товарно-транспортні накладні у завірених копіях із GPS-маршрутами ТЗ згідно даними системи моніторингу «FREETRACK») на загальну суму 1956378 грн. 20 коп., що підтверджується відміткою відповідача від 18.07.2019 № 15-390/0/1-19 на листі позивача № 337-вих. від 17.07.2019.
Відповідач 30.07.2019 листом № 15-1409/0/2-19 відмовив позивачеві у виплаті відшкодування фактично понесених витрат на вивезення твердих побутових відходів, у якому відповідач послався на ст. ст. 632, 903 Цивільного кодексу України, як юридичну підставу порушення ним права позивача на отримання коштів, та рекомендував звернутися до Львівської міської ради. Цим листом Департамент також повернув, як такі, що не відповідають вимогам Програми та Порядку, подані ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» з листом від 17.07.2019 № 337-вих. Документи.
З урахуванням викладеного, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації 1956378,20 грн. відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.
Предметом доказування у цій справі є доведення заборгованості за договором у зв'язку з наданням послуг позивачем відповідачеві, тобто підтвердження першим понесених витрат на перевезення твердих побутових відходів.
У ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарський договір є особливим видом цивільно-правових договорів, який відрізняється тим, що його сторонами є суб'єкти господарювання в межах своєї господарської діяльності. Віднесення договору до господарських має важливе значення, оскільки до таких договорів, крім загальних положень цивільного законодавства, застосовуються також спеціальні вимоги, передбачені Господарським кодексом України. Тому укладення господарського договору потребує додаткового звернення до вимог Господарського кодексу України та інших актів, що регулюють діяльність господарюючих суб'єктів.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як встановлено судом, 20.07.2017 між Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації (платник) та Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (перевізник) укладено договір № 21 про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів (надалі - договір), відповідно до умов якого платник зобовязується відшкодовувати перевізнику з вивезення твердих побутових відходів фактичні додаткові витрати на їх перевантаження та перевезення з м. Львова.
Договір № 21 є господарським договором, який породжує господарські зобов'язання сторін.
Отже, сторони погодили предмет договору № 21 - надання послуг перевезення та перевантаження твердих побутових відходів.
Перевезення та перевантаження належать до послуг, як виду діяльності (гл. 63 Цивільного кодексу України).
Зокрема, відповідно до КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» включає перевезення відходів без діяльності щодо їх збирання або утилізації.
Ціна у договорі може бути виражена по-різному, оскільки з огляду на вид послуги сторони на момент укладання договору не можуть визначити точну ціну.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами (ст. 192 Господарського кодексу України).
Згідно із ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
У ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, у тому числі, шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання граничних цін.
Отже, ціна у договорі може бути визначена як у фіксованій сумі, так і як змінна величина.
При цьому суб'єкти господарювання у своїй діяльності використовують вільні та державні регульовані ціни (ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).
Договір з вивезення відходів містить в собі елементи договору про надання послуг, договору перевезення та транспортного експедирування.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
З огляду на відсутність у договорі № 21 посилання на вантажоодержувача, до правовідносин сторін у цій частині слід застосовувати ст. 316 Господарського кодексу України, яка безпосередньо регулює правовідносини визначені предметом договору № 21.
Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Сторони договору № 21 не визначили кількості послуг з огляду на об'єктивні обставини - на дату укладення договору жодна зі сторін не могла передбачити кількості необхідних транспортних послуг.
При цьому, у взаємозв'язку договору № 21, звичаю ділового обороту, що склався між контрагентами, та рішення виконавчого комітету № 455, - для розрахунку кожної конкретної суми, яка підлягала б виплаті відповідачем позивачу, сторони застосовували відстань перевезення та затверджений тариф (для міжміських перевезень транспортними засобами вантажопідйомністю понад 10 тонн такий становив 15 грн. за один кілометр разом з ПДВ).
Відстань перевезення, як розрахункова величина містилась у реєстрі товарно- транспортних накладних (а.с.53-59, т.1) та додатково підтверджувалася роздруківками з карт ОРЗ.
Застосовуючи відстань перевезення, затверджений тариф позивач оформляв розрахунок, реєстр товарно-транспортних накладних, рахунок та акт, завіряв копії товарно-транспортних накладних (п.2.5.1 Договору № 21) та передавав їх відповідачу.
Як убачається з наданих позивачем та відповідачем доказів, останній не оплатив за надані транспортні послуги за червень 2019 року (вивезення 1598160 кг твердих побутових відходів на відстань 128206 км) на загальну суму 1923090 грн. у т.ч. ПДВ (128206 км х 15 грн./км).
Вказана обставина не спростована відповідачем та доведена належними і допустимими доказами сторін (реєстр товарно-транспортних накладних, копії товарно-транспортних накладних, розрахунок, рахунок, акт тощо).
Судом взято до уваги те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано суду доказів відшкодування понесених фактично позивачем додаткових витрат за період з 09.06.2019 по 30.06.2019. Слід зазначити, що хоча в актах щодо відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова № 19579 від 09.07.2019, № 19611 від 09.07.2019, №22284 від 09.07.2019 зазначено періоди з 01 червня 2019 року до 10 червня 2019 року, з 11 червня 2019 року до 20 червня 2019 року, з 21 червня 2019 року до 30 червня 2019 року, але фактично до вказаних актів долучено реєстри товарно-транспортних накладних та відповідні товарно-транспортні накладні за період з 11.05.2019 по 08.06.2019.
Судом взято до уваги також те, що Департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства, повертаючи позивачу листом від 30.07.2019 № 15-1409/0/2-19 подані ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» документи для відшкодування фактичних додаткових витрат (реєстри товарно-транспортних накладних, акт надання послуг зважування твердих побутових відходів від 30.06.2019 № 35, товарно-транспортні накладні у завірених копіях із GPS-маршрутами ТЗ згідно даними системи моніторингу «FREETRACK»), зазначивши лише, що такі документи не відповідають вимогам Програми та Порядку, не вказав у чому саме полягає невідповідність, яких конкретно документів та яким конкретно вимогам не відповідають такі документи.
Враховуючи наведене, плата за договором транспортного експедирування твердих побутових відходів з м. Львова здійснюється за регульованою ціною (тарифом затвердженим рішенням Львівської міської ради від 21.06.2016 № 455), тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором № 21 в сумі 1923090,00 грн.
Водночас, щодо наданого позивачем акта надання послуг від 30.06.2019 № 35 на суму 33288,20 грн., слід зазначити, що зазначеним документом підтверджено послуги зважування твердих побутових відходів. Договір № 21 не містить порядку розрахунку витрат на зважування відходів відповідно до затвердженого тарифу, тому суд відхиляє зазначені послуги як такі, що не є обґрунтованими згідно договору.
Як вбачається з рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі № 914/2309/19 відповідач відмовився змінювати договірну частину ціни договору № 21 і суд не знайшов правових підстав для збільшення ціни договору.
З огляду на те, що збільшити регульовану ціну може виключно виконавчий комітет, суд приходить до висновку, що послуги зважування належать саме до вільної ціни, тому вони не можуть бути стягнуті як заборгованість за цим позовом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства, встановлені у даній справі факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 28846,35 грн. Та на позивача слід поеласти судовий збір в сумі 499,32 грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, оскільки сторони та треті особи в судове засідання 22.12.2021 не з'явилися, рішення складено та підписано 05.01.2022.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 6; ідентифікаційний код: 38853521) на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 18; ідентифікаційний код: 03348465) 1923090,00 грн заборгованості та 28846,35 грн судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в сумі 33288,20 грн відмовити.
4. Сплачений судовий збір в сумі 499,32 грн покласти на позивача.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Артимович В.М.