79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.12.2021 Cправа № 914/3318/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БН-ГРУП", м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС", с. Розворяни Львівської області
про стягнення 113 163, 65 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Кучинська О.Д.
За участю представників:
від позивача: Гай О.О. - адвокат;
від відповідача: не з'явився;
На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "БН-ГРУП" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС" про стягнення 111 163, 65 грн за договором транспортного експедирування №2052021 від 30.05.2021.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 08.12.2021.
Ухвалою суду від 08.12.2021 продовжено відповідачу строк на подачу відзиву на позов, розгляд справи відкладено на 20.12.2021.
17.12.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 20.12.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи таке.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки клопотання про відкладення розгляду справи відповідач подав вдруге, матеріали справи містять відзив на позов, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе не відкладати розгляд справи та здійснити його за наявними матеріалами.
Аргументи сторін.
Позовна заява мотивована невиконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування №2052021 від 30.05.2021 в частині оплати наданих транспортних послуг на суму 105 037, 16 грн. Також позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання заявив до стягнення 6 831, 51 грн пені та 1 294, 98 грн 3% річних.
У відзиві на позовну заяву відповідач ствердив, що позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт виконання обов'язку щодо надання йому рахунків-фактур екпедитора та інших документів, з яких можна встановити істотні умови транспортного експедирування, зокрема, вид та найменування вантажу, розмір витрат та плати експедитору. Тому відповідач вважає, що позивач не довів надання послуг транспортного експедирування в обсязі та на суму, зазначену у позові, отже обов'язок оплати відсутній.
Обставини справи.
30 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БН-ГРУП" (надалі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС" (надалі - Експедитор) уклали договір транспортного експедирування №2052021 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України і в міжнародному сполученні.
Згідно з пунктом 3.4 договору за фактом надання послуг, Сторонами складається Акт приймання-передачі. При цьому Експедитор надсилає Замовникові два примірники підписаного Акту прийому-передачі наданих послуг протягом 2 (двох) робочих днів після виконання Замовлення (доставки вантажу). Замовник зобов'язується підписати надані Експедитором два примірники Акту не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту їх отримання і у вищезазначений строк надати один підписаний примірник Акту Експедитору або мотивовану відмову від підписання цього Акту.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Експедитора, протягом 1-го (одного) банківського дня після отримання копії рахунка-фактури Експедитора, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Відповідальність сторін погоджена у розділі 5 договору, зокрема, у пункті 5.5 передбачено, що у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1., 4.1. даного Договору, Замовник виплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.
У судових засіданнях представник позивача надав суду пояснення, що замовлення скеровувались та погоджувались шляхом обміну електронними листами.
На виконання договору, позивач надав транспортно-експедиційні послуги, які прийняті відповідачем, про що сторони підписали акти надання послуг, а саме: №00466 від 04.06.2021 на суму 34 920, 58 грн; №00467 від 04.06.2021 на суму 34 920, 58 грн; №00496 від 07.06.2021 на суму 35 196, 00 грн.
Акти надання послуг містять посилання на договір №2052021 від 30.05.2021.
Також на підтвердження наданих послуг позивач долучив міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) до кожного акта, які містять підписи та печатки одержувача вантажу.
Враховуючи відсутність оплати, позивач просив стягнути з відповідача 105 037, 16 грн вартості наданих транспортних послуг, 6 831, 51 грн пені та 1 294, 98 грн 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору експедирування.
Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату .
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору №2052021 від 30.05.2021 надав транспортно-експедиційні послуги, а саме, по актах від 04.06.2021 за маршрутом PL Bardo-UA Глиняни, вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС", вантаж отримано 04.06.2021; по акту від 07.06.2021 за маршрутом UA Глиняни - PL Бразсовіце, вантажовідправником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС", а вантажоодержувачем AGRO-SERWIS.
Ні акти, ні товарно-транспортні накладні не містять будь-яких зауважень чи застережень.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У договорі сторони встановили строк оплати - 1 банківський день після отримання копії рахунка-фактури Експедитора, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Оскільки акти надання послуг підписано сторонами 04.06.2021 та 07.06.2021, а строк оплати - 1 банківський день, суд встановив, що строк оплати по актах від 04.06.2021 настав 07.06.2021 (05.06.2021 та 06.06.2021 - вихідні дні), а по акту від 07.06.2021 - 08.06.2021.
Тому позивач довів факт надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 105 037, 16 грн.
Посилання відповідача на ненадання позивачем рахунків (рахунків-фактури) суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа (оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носять лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов'язань. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за фактично поставлені товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому - передачі виконаних робіт (послуг). Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.
Отже, ненадання позивачем рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача, як замовника, від обов'язку сплати за надані послуги.
Інші доводи суд вважає такими, що жодним чином не спростовують факт надання послуг, які підтверджено підписанням первинних документів - актів із зазначенням вартості послуг та товарно-транспортними накладними.
Щодо пені та 3% річних.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 6 831, 51 грн пені та 1 294, 98 грн 3% річних, нарахованих по актах від 04.06.2021 за період 06.06.2021-25.10.2021 та по акту від 07.06.2021 за період 09.06.2021-25.10.2021.
Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що по актах від 04.06.2021 такий безпідставно почав нарахування з 06.06.2021, оскільки прострочення настало лише 08.06.2021.
Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 6 434, 53 грн пені та 1 205, 75 грн 3% річних.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 105 037, 16 грн основного боргу, 6 434, 53 грн пені та 1 205, 75 грн 3% річних. У задоволенні 89,23 грн 3 % річних слід відмовити.
Щодо судового збору.
На підставі приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС" (місцезнаходження: 08514, Київська обл., Фастівський р-н, село Дідівщина, вул.Житомирська, будинок 1А, офіс 1Б; (попереднє місце реєстрації: 80724, Львівська область, Золочівський район, село Розворяни, вул. Івана Франка, будинок 36) ідент. код 40739680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БН-ГРУП" (місцезнаходження: 79067, місто Львів, вул. Тракт Глинянський, будинок 139, квартира 75; ідент. код 38287265) 112 677, 44 грн, з яких: 105 037, 16 грн вартості наданих транспортно-експедиційних послуг, 6 434, 53 грн пені, 1 205, 75 грн 3% річних та 2 260, 25 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді з 21.12.2021 - 03.01.2022, складено 04.01.2022.
Суддя Галамай О. З.