ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2021Справа № 910/13509/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Габорака О.М., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний" до публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про встановлення нікчемності правочину,
за участі представників:
ТОВ "ЖК Центральний": Дробязко К.М.;
ПАТ "Діамантбанк": не з'явився;
ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста": Тімку К.І.;
У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - Банк) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - Компанія) про встановлення нікчемності договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 18 лютого 2021 року № GL48N119270/1 в частині відступлення від Банку на користь Компанії права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьк Логістик" (далі - ТОВ "Луцьк Логістик") за договорами кредитної лінії: від 9 липня 2015 року № 080, від 9 липня 2015 року № 081, від 30 вересня 2015 року № 111 та від 1 жовтня 2015 року № 112.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
26 серпня 2021 року через загальний відділ діловодства суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 вересня 2021 року.
23 вересня 2021 року від Компанії надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказаний відповідач заперечив проти позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
23 вересня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 28 жовтня 2021 року.
Ухвалою від 28 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 листопада 2021 року.
25 листопада 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22 грудня 2021 року.
30 листопада 2021 року від Компанії надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 22 грудня 2021 року представник Товариства підтримав позовні вимоги. Представник Компанії проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Представник Банку в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства та Компанії, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення останьої, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Банком, як кредитором, та ТОВ "Луцьк Логістик", як позичальником, було укладено ряд договорів, а саме: договір кредитної лінії від 9 липня 2015 року № 080, договір кредитної лінії від 5 липня 2015 року № 081, договір кредитної лінії від 30 вересня 2015 року № 111, договір кредитної лінії від 1 жовтня 2015 року №112.
Виконання позичальником зобов'язань за вказаними правочинами була забезпечена заставою майнових прав.
ТОВ "Луцьк Логістик" не виконало зобов'язань за вказаними договорами в частині повернення кредитних коштів у строки, визначені умовами цих угод, та не сплатило відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим Банк звернувся до Господарського суду Волинської області з позовними вимогами до ТОВ "Луцьк Логістик".
За результатами розгляду позовних вимог банку Господарський суд Волинської області прийняв наступні судові рішення:
- рішення Господарського суду Волинської області від 26 лютого 2020 року в справі № 903/529/18, яким стягнуто з позичальника заборгованість у розмірі 1 242 687,59 грн;
- рішення Господарського суду Волинської області від 30 червня 2020 року в справі № 903/866/19, яким стягнуто з позичальника заборгованість у розмірі 1 054 720,03 грн;
- рішення Господарського суду Волинської області від 11 березня 2020 року в справі № 903/864/19, яким стягнуто з позичальника заборгованість у розмірі 1 964 742,5 грн;
- рішення Господарського суду Волинської області від 27 травня 2020 року в справі №903/865/19, яким стягнуто з позичальника заборгованість у розмірі 1 936 783,62 грн.
У 2019 році ТОВ "Луцьк Логістик" було передано належне йому на праві власності майно до статутного капіталу Товариства, у зв'язку з чим право власності на відповідне майно було зареєстровано за позивачем.
22 січня 2021 року відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 грудня 2020 року № 2077 відбулись відкриті торги (голландський аукціон) з реалізації (продажу права вимоги) за лотом GL48N119270, до якого включено права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені із суб'єктами господарювання; векселів та майнових прав, що випливають із векселів; дебіторської заборгованості за договорами фінансового лізингу та майнових прав на основні засоби, які є предметом фінансового лізингу, а також дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю.
Переможцем проведених відкритих електронних торгів, оформлених протоколом №UA-EA-2021-01-13-000001-b від 22 січня 2021 року, стала Компанія.
За результатами проведених торгів 18 лютого 2021 року між Банком та Компанією було укладено договір № GL48N119270/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 325.
Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору Банк відступив шляхом продажу Компанії, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим правочином, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цієї угоди (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 2.2. вказаної угоди новий кредитор у день її укладення, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи (проте не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок (пеней, штрафів), передбачених основними договорами, тощо. Розмір заборгованості за основними договорами, права вимоги за якими переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього правочину. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
Компанією було сплачено вартість придбаних у Банку прав вимоги за платіжним дорученням від 15 лютого 2021 року № 2484, копія якого долучена Товариством до його позовної заяви.
У додатку № 1 "Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників (позичальників) за такими договорами" до вказаного правочину зазначено, зокрема, права вимоги за переліченими вище кредитними договорами, укладеним між Банком та ТОВ "Луцьк Логістик", що не заперечувалося позивачем та Компанією в судових засіданнях.
Відтак до Компанії перейшли права вимоги Банку до ТОВ "Луцьк Логістик" за укладеними між ними кредитними договорами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство стверджувало, що Банком за вказаним договором відступлення було передано Компанії права вимоги до ТОВ "Луцьк Логістик" в обсязі, який не відповідає розмірам заборгованості останнього, встановленим у рішеннях Господарського суду Волинської області від 26 лютого 2020 року в справі № 903/529/18, від 30 червня 2020 року в справі № 903/866/19, від 11 березня 2020 року в справі № 903/864/19, від 27 травня 2020 року в справі №903/865/19.
Позивач вказував, що договір відступлення прав вимоги від 18 лютого 2021 року, укладений між відповідачами, є нікчемним, оскільки порушує положення статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Права позивача ж зазначеним правочином порушуються з огляду на звернення Компанії до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Луцьк Логістик" та Товариства про визнання недійсними правочинів про передачу майна до статутного капіталу останнього (справа № 903/363/21).
Положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речові права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі №439/212/14-ц.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 наголосила, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Така позиція відповідає також правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц.
З огляду на викладене, обраний Товариством спосіб захисту його прав шляхом встановлення нікчемності правочину не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.
За своєю суттю пред'явлена Товариством позовна вимога спрямована на встановлення юридичного факту - нікчемності правочину.
Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 4 серпня 2020 року в справі № 910/10764/19.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Поряд із цим суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що саме по собі укладання договору про відступлення прав вимоги від 18 лютого 2021 року прямо стосується прав Компанії, Банку та його боржників, до переліку яких Товариство не включено.
У даному випадку позивача спірний правочин стосується опосередковано - внаслідок пред'явлення Компанією позовних вимог щодо недійсності правочинів з передачі Товариству права власності на майно боржника - ТОВ "Луцьк Логістик" (справа Господарського суду Волинської області № 903/363/21).
Відтак Товариство має пред'являти свої доводи щодо нікчемності договору про відступлення прав вимоги від 18 лютого 2021 року в межах відповідного спору, який прямо стосується його прав чи обов'язків.
Крім того, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Анологічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства про встановлення нікчемності договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 18 лютого 2021 року № GL48N119270/1 в частині відступлення від Банку на користь Компанії права вимоги до ТОВ "Луцьк Логістик".
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені судові витрати у зв'язку з відмовою в задоволенні позову залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 4 січня 2022 року.
Суддя Є.В. Павленко