ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.01.2022Справа № 910/18073/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Олексійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІА»
про стягнення 138 666,38 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Бондаренко Василь Олексійович (далі - позивач, ФОП Бондаренко В.О.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІА» (далі - відповідач, ТОВ «ЕНЕРЖІА») про стягнення 138 666,38 грн, з яких: 111 770,00 грн основного боргу за Договором поставки № 005/2021 від 20.01.2021, 16 765,50 грн штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, 2 865,00 грн штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за поставлений товар, 5 176,54 грн пені, 1 149,73 грн інфляційних втрат, 939,61 грн 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 005/2021 від 20.01.2021 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Олексійовича прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18073/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/18073/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 про відкриття провадження у справі № 910/18073/21.
12.11.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про вступ у справу представника, відповідно до якої адвокат Кузнецов А.І. просив залучити його у справу в якості представника позивача та надати доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
20.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІА» (покупець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренком Василем Олексійовичем (постачальник, позивач) був укладений Договір поставки № 005/2021 (далі - Догові або Договір № 005/2021 від 20.01.2021), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов?язується протягом дії Договору поставляти покупцю товари (в тому числі, але не виключно - запасні частини для автомобілів, авто хімію, масла, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості (далі - товар), що остаточно погоджуються в накладних, які є специфікаціями та складають невід?ємну частину Договору, а покупець зобов?язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах. Загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов Договору окремими партіями товару (п. 1.2 Договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 2.1 Договору). Договір діє до 31 грудня поточного року (року, протягом якого був укладений Договір) включно. Строк дії Договору щорічно продовжується відповідно до п. 2.3 (п. 2.2 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору оформлення замовлення на поставку товару проводиться покупцем в усній формі, по телефону або по факсу на підставі діючих прайс-листів постачальника на день оформлення. Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням товарних позицій, які є в наявності на складі або можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки зі складу постачальника. При проведенні поставки на умовах передплати постачальник надсилає покупцю рахунок на оплату (п. 3.2 Договору). Рахунки на оплату можуть бути передані або надіслані стороною іншій стороні Договору в оригіналі, а також в копії факсимільним зв?язком або електронною поштою (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору ціни на товар є вільно відпускними та вказуються в прайс-листах постачальника. Ціни на товар, що поставляється в рамках цього Договору, остаточно визначаються сторонами в накладній на поставку партії товару.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов?язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 10 (десяти) календарних днів відповідно до рахунку, виставленого постачальником. Розрахунок проводиться шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок постачальника (п. 5.2 Договору).
Умовами п. 8.3 Договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 5 цього Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.
У випадку прострочення виконання зобов?язань, передбачених розділом 5 цього Договору, більше ніж на 20 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за цим Договором штраф у розмірі п?ятнадцяти відсотків від простроченої суми (п. 8.4 Договору).
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про припинення Договору № 005/2021 від 20.01.2021, а, отже, станом на час розгляду справи по суті вказаний Договір є чинним.
З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги Договір № 005/2021 від 20.01.2021 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 10.04.2021 по 01.08.2021 позивачем було поставлено відповідачу товари на підставі Договору № 005/2021 від 20.01.2021 на загальну суму 155 370,00 грн.
Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 069 від 10.04.2021 на суму 13 940,00 грн, № 071 від 17.04.2021 на суму 560,00 грн, № 072 від 17.04 2021 на суму 4 600,00 грн, № 080 від 25.05.2021 на суму 5 580,00 грн, № 081 від 26.05.2021 на суму 6 560,00 грн, № 082 від 26.05.2021 на суму 3 120,00 грн, № 089 від 15.06.2021 на суму 5 000,00 грн, № 090 від 15.06.2021 на суму 4 240,00 грн, № 092 від 22.06.2021 на суму 1 200,00 грн, № 094 від 02.07.2021 на суму 8 480,00 грн, № 095 від 02.07.2021 на суму 14 500,00 грн, № 096 від 03.07.2021 на суму 7 850,00 грн, № 097 від 06.07.2021 на суму 2 770,00 грн, № 098 від 11.07.2021 на суму 11 530,00 грн, № 100 від 16.07.2021 на суму 13 520,00 грн, № 101 від 18.07.2021 на суму 3 060,00 грн, № 102 від 20.07.2021 на суму 3 120,00 грн, № 103 від 20.07.2021 на суму 1 440,00 грн, № 104 від 23.07.2021 на суму 10 720,00 грн, № 105 від 26.07.2021 на суму 19 640,00 грн, № 106 від 28.07.2021 на суму 10 800,00 грн, № 107 від 01.08.2021 на суму 3 140,00 грн.
Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого позивачем товару без зауважень та заперечень.
Матеріали справи також містять рахунки на оплату № 092 від 22.06.2021 на суму 1 200,00 грн, № 094 від 02.07.2021 на суму 8 480,00 грн, № 095 від 02.07.2021 на суму 14 500,00 грн, № 096 від 03.07.2021 на суму 7 850,00 грн, № 097 від 06.07.2021 на суму 2 770,00 грн, № 098 від 11.07.2021 на суму 11 530,00 грн, № 100 від 16.07.2021 на суму 13 520,00 грн, № 101 від 18.07.2021 на суму 3 060,00 грн, № 102 від 20.07.2021 на суму 3 120,00 грн, № 103 від 20.07.2021 на суму 1 440,00 грн, № 104 від 23.07.2021 на суму 10 720,00 грн, № 105 від 26.07.2021 на суму 19 640,00 грн, № 106 від 28.07.2021 на суму 10 800,00 грн, № 107 від 01.08.2021.
Проте, за поясненнями позивача, товар згідно видаткових накладних № 069 від 10.04.2021, № 071 від 17.04.2021, № 072 від 17.04 2021, № 080 від 25.05.2021, № 081 від 26.05.2021, № 082 від 26.05.2021, № 089 від 15.06.2021, № 090 від 15.06.2021 на загальну суму 43 600,00 грн був оплачений відповідачем повністю, а товар згідно видаткових накладних № 092 від 22.06.2021, № 094 від 02.07.2021, № 095 від 02.07.2021, № 096 від 03.07.2021, № 097 від 06.07.2021, № 098 від 11.07.2021, № 100 від 16.07.2021, № 101 від 18.07.2021, № 102 від 20.07.2021, № 103 від 20.07.2021, № 104 від 23.07.2021, № 105 від 26.07.2021, № 106 від 28.07.2021, № 107 від 01.08.2021 взагалі не був оплачений, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІА» утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 111 770,00 грн (155 370,00 грн - 43 600,00 грн = 111 770,00 грн), що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій, пені, відсотків річних, інфляційних втрат та звернення до суду з даним позовом.
Факт оплати відповідачем поставленого згідно видаткових накладних № 069 від 10.04.2021, № 071 від 17.04.2021, № 072 від 17.04 2021, № 080 від 25.05.2021, № 081 від 26.05.2021, № 082 від 26.05.2021, № 089 від 15.06.2021, № 090 від 15.06.2021 товару підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями платіжних доручень № 7625 від 11.06.2021, № 7619 від 11.06.2021, № 7624 від 11.06.2021, № 7623 від 11.06.2021, № 7622 від 11.06.2021, № 7621 від 11.06.2021, № 7937 від 07.07.2021, № 7938 від 07.07.2021.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Згідно п. 5.1 Договору покупець зобов?язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 10 (десяти) календарних днів відповідно до рахунку, виставленого постачальником.
Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було отримано згідно видаткових накладних № 092 від 22.06.2021, № 094 від 02.07.2021, № 095 від 02.07.2021, № 096 від 03.07.2021, № 097 від 06.07.2021, № 098 від 11.07.2021, № 100 від 16.07.2021, № 101 від 18.07.2021, № 102 від 20.07.2021, № 103 від 20.07.2021, № 104 від 23.07.2021, № 105 від 26.07.2021, № 106 від 28.07.2021, № 107 від 01.08.2021 настав. Відповідач був зобов?язаний оплати товар отриманий згідно видаткової накладної № 092 від 22.06.2021 у строк до 02.07.2021, згідно видаткових накладних № 094 та № 095 від 02.07.2021 - до 12.07.2021, згідно видаткової накладної № 096 від 03.07.2021 - 13.07.2021, згідно видаткової накладної № 097 від 06.07.2021 - до 16.07.2021, згідно видаткової накладної № 098 від 11.07.2021 - до 21.07.2021, згідно видаткової накладної № 100 від 16.07.2021 - до 26.07.2021, згідно видаткової накладної № 101 від 18.07.2021 - до 28.07.2021, згідно видаткових накладних № 102 та № 103 від 20.07.2021 - до 30.07.2021, згідно видаткової накладної № 104 від 23.07.2021 - до 02.08.2021, згідно видаткової накладної № 105 від 26.07.2021 - до 05.08.2021, згідно видаткової накладної № 106 від 28.07.2021 - до 07.08.2021, згідно видаткової накладної № 107 від 01.08.2021 - 11.08.2021.
Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за Договором № 005/2021 від 20.01.2021 не надав.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІА» в частині стягнення основного боргу в сумі 111 770,00 грн.
Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16 765,50 грн штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, 2 865,00 грн штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за поставлений товар, 5 176,54 грн пені, 1 149,73 грн інфляційних втрат та 939,61 грн 3% річних.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 176,54 грн на підставі п. 8.3 Договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 5.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов?язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 10 (десяти) календарних днів відповідно до рахунку, виставленого постачальником.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди прострочення, за які нараховується пеня.
З огляду на зазначене, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» здійснивши перевірку розрахунку пені за вірно визначені позивачем періоди, встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 176,54 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 16 765,50 грн штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань та 2 865,00 грн штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за поставлений товар на підставі п. 8.4 Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 8.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов?язань, передбачених розділом 5 цього Договору, більше ніж на 20 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за цим Договором штраф у розмірі п?ятнадцяти відсотків від простроченої суми.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 865,00 грн штрафних санкцій на підставі п. 8.4 Договору за прострочення більше ніж на 20 днів виконання зобов?язання з оплати вартості товару поставленого згідно видаткових накладних № 069 від 10.04.2021, № 071 від 17.04.2021 та № 072 від 17.04 2021 на загальну суму 19 100,00 грн (19 100,00 грн х 15% = 2 865,00 грн).
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 16 765,50 грн штрафних санкцій на підставі п. 8.4 Договору за прострочення більше ніж на 20 днів виконання зобов?язання з оплати вартості товару поставленого згідно видаткових накладних № 092 від 22.06.2021, № 094 від 02.07.2021, № 095 від 02.07.2021, № 096 від 03.07.2021, № 097 від 06.07.2021, № 098 від 11.07.2021, № 100 від 16.07.2021, № 101 від 18.07.2021, № 102 від 20.07.2021, № 103 від 20.07.2021, № 104 від 23.07.2021, № 105 від 26.07.2021, № 106 від 28.07.2021, № 107 від 01.08.2021 на загальну суму 111 770,00 грн (111 770,00 грн х 15% = 16 765,50 грн).
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум штрафів за несвоєчасну оплату товару, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми штрафів обчислені позивачем арифметично вірно, обґрунтовано, відповідно до приписів чинного законодавства та умов Договору № 005/2021 від 20.01.2021, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача за порушення виконання умов Договору підлягає штраф у розмірі 16 765,50 грн за прострочення виконання зобов?язання та штраф у розмірі 2 865,00 грн за несвоєчасну оплату за поставлений товар.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 939,61 грн 3% річних та 1 149,73 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 939,61 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 149,73 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Олексійовича.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та в якому також зазначено, що позивач очікує понести витрати на правову (правничу) допомогу.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом абзаців першого, другого частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В позовній заяві позивачем викладено заяву про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІА» (Україна, 01133, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 18/7, корпус 3, офіс 8; ідентифікаційний код 41016991) на користь Фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 111 770,00 грн (сто одинадцять тисяч сімсот сімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 16 765,00 грн (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят п?ять гривень 00 коп.) штрафу за прострочення виконання зобов?язання, 2 865,00 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят п?ять гривень 00 коп.) штрафу за несвоєчасну оплату за поставлений товар, 5 176,54 грн (п?ять тисяч сто сімдесят шість гривень 54 коп.) пені, 939,61 грн (дев?ятсот тридцять дев?ять гривень 61 коп.) 3% річних, 1 149,73 грн (одну тисячу сто сорок дев?ять гривень 73 коп.) інфляційних втрат та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 05.01.2022.
Суддя Оксана ГУМЕГА