ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.01.2022Справа № 910/16222/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енержіа"
про стягнення 14358,37 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енержіа" про стягнення за договором від 25.06.2021 № 18874-29/2021 заборгованості за поставлений товар у розмірі 13731,66 грн., пені в розмірі 361,44 грн. та 12 % річних у сумі 265,27 грн. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на поштову адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення 21.10.2021 року.
Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.06.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір за № 18874-29/2021, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця запчастини, експлуатаційні матеріали та автомобільні шини (надалі - товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (послуги), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і послуги, та здійснити їх оплату.
За умовами пункту 1.2 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.
Відповідно до пункту 2.3 договору поставка товару здійснюється на умовах: 1) EXW (франко завод; назва місця: склад постачальника (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника; 2) FCA (франко-перевізник) (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2020 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару у розпорядження перевізника на складі постачальника.
Згідно з пунктом 2.4 договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід'ємними складовими даного договору, без складання специфікацій.
Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо (пункт 2.5 договору).
Пунктом 2.6 договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (пункт 2.6. Договору).
У пункті 3.2 договору визначено, що за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту.
У випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3 договору).
Згідно з пунктом 3.4 договору, якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату
Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. Зобов'язання покупця за цим договором щодо оплати поставленого товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до пунктів 8.2. та 8.4. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.
На виконання умов договору позивачем поставив відповідачу товар на загальну суму 13 731,66 грн. на умовах відтермінування строку його оплати за наступними видатковими накладними: від 08.07.2021 № SI0002976991 на суму 617,16 грн. із рахунком від 08.07.2021 № S0006155090 зі строком оплати до 22.07.2021; від 20.07.2021 № S10003000292 із рахунком від 20.07.2021 № S0006194592 зі строком оплати до 03.08.2021; від 22.07.2021 № SI0003003651 із рахунком від 22.07.2021 № S0006200640 зі строком оплати до 05.08.2021; від 23.07.2021 №№ SI0003006348, SI0003006734 із рахунками від 23.07.2021 №№ S0006205075, S0006205372 зі строком оплати до 06.08.2021; від 29.07.2021 №№ SI0003019161 та SI0003019254 із рахунками від 29.07.2021 №№ S0006226080 та S0006226156 зі строком оплати до 12.08.2021 року. Дані видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Водночас, відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів відповідач за поставлений позивачем товар на суму 13731,66 грн. оплату в установлені у видаткових накладних від 08.07.2021 № SI0002976991, від 20.07.2021 № S10003000292, від 22.07.2021 № SI0003003651, від 23.07.2021 №№ SI0003006348, SI0003006734, від 29.07.2021 №№ SI0003019161 та SI0003019254 строки не здійснив.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 13731,66 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нарахована пеня в розмірі 361,44 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 5.2. договору за порушення грошового зобов'язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення.
Утім, у наданому позивачем розрахунку останнім при визначенні кількості днів у періоді нарахування пені з 10.09.2021 по 01.10.2021 допущено арифметичну помилку, а саме замість 22 днів нарахування застосовано 24 дня.
Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням правильної кількості днів у визначених позивачем періодах, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 348,62 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Отже, сторонами в договорі погоджено інший розмір відсотків, ніж передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України.
За арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, 12% річних підлягають стягненню з відповідача в сумі 255,25 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Одночасно, суд зауважує, що відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з частинами 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енержіа" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, корп. 3, оф. 8; ідентифікаційний код 41016991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 37141112) 13731 (тринадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 66 коп. основного боргу, 348 (триста сорок вісім) грн. 62 коп. пені, 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп. 12% річних, 4632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн. 62 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 39 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова