вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8489/21
За позовом Служби зовнішньої розвідки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ДОРС"
про стягнення штрафних санкцій
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 137 760,00 грн. штрафних санкцій, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем умов договору на закупівлю товарів № 596/20 від 11.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 призначено справу №904/8489/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Відповідач позов визнав частково, мотивуючи тим, що суми штрафних санкцій, пені (неустойки) не входять до складу договірної вартості, отже при нарахуванні штрафних санкцій, розмір яких визначається у відсотках від ціни товару/роботи/послуги сума ПДВ не враховується. Договірні штрафні санкції не є товаром або послугою, їх виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг розмір цих штрафних санкцій не залежить від вартості використаних сировини, інших товарів та додаткових послуг - тому не генерує додану вартість. Отже, штрафні санкції в даній справі не можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності. Тому, до складу штрафних санкцій не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися Позивачем Відповідачеві у випадку здійснення останнім поставки, монтажу та пусконалагодження товару. Для розрахунку розміру штрафних санкцій Позивачем бралася за основу вартість товару, його монтажу та пусконалагодження, не без урахування ПДВ (93 333,33грн.), а з урахуванням ПДВ (122 000,00грн.). Позивач вважає, що строк дії Договору не закінчується 31.12.2020, як це встановлено його пунктом 10.1, а продовжується на невизначений строк, а в даному випадку - до дати, як вважає Позивач, розірванням ним Договору в односторонньому порядку - 30.04.2021. Пунктом 10.1 Договору Сторони встановили, що "Договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.12.2020, стосовно інших зобов'язань, взятих Сторонами за даним Договором - до повного їх виконання". Згідно з п. 12 ст. 2 БК України, Позивач є бюджетною установою, тому, як це встановлено ст. 1 Бюджетного Кодексу України, відносини, що виникають у процесі виконання Позивачем своєї частини предмету Договору, регулюються БК України. Відповідно до п. 7 ст. 2 БК України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Частиною 1 ст. 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Відповідно до БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, зважаючи на необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років. Недотримання вимог ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 48 БК України під час укладання договору про закупівлю, у тому числі для забезпечення потреб наступного бюджетного періоду, призводить до недійсності таких зобов'язань і вважається порушенням бюджетного законодавства. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті бюджетним коштом. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Виходячи з викладеного, укладення договору про закупівлю, у тому числі для потреб наступного бюджетного періоду за яким розпорядник бюджетних коштів взяв зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі, є неправомірним та вважається порушенням бюджетного законодавства. Оскільки зобов'язання Сторін, що складають предмет договору, є бюджетними зобов'язаннями, то згідно з п. 10.1 Договору, Договір укладався Сторонами виключно до 31.12.2020, тобто до останнього дня дійсності бюджетних зобов'язань, у розумінні вищевикладених норм бюджетного законодавства. А тривалість строк його дії "до повного виконання" стосується не поставки товару та його оплати, і тим більше - не нарахування штрафних санкцій, а "інших зобов'язань", тобто таких, що прямо і чітко не встановлені в Договорі, але які можуть випливати з його суті. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. 598 ті ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 202 ГК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо встановлено ч. 4 ст. 631 ЦК України. З огляду на вищевикладене, це означає, що по-перше, сторона відповідає лише за те порушення, яке існує впродовж дії Договору, а не протягом періоду, поки зобов'язання не припинено належним виконанням, чи іншою передбаченою законом підставою. По-друге, за подальший період після закінчення строку дії договору, якщо навіть зобов'язання було би все ще не припинено, і строк його виконання, при цьому, порушений, сторона відповідальності не несе. Згідно з п.5.1 Договору, строк здійснення поставки, монтажу та пусконалагодження товару - до 30.10.2020. Відповідно до п.10.1 Договору та правових норм, зазначених у п.1 відзиву на позовну заяву, строк дії Договору - до 31.12.2020. Таким чином, законними є штрафні санкції, визначені п.7.2 Договору: - пеня в розмірі 0,5 відсотків від суми Договору за кожен день прострочення, за період з 31 жовтня 2020 по 31 грудня 2020 - в сумі 28 933,33 грн.; - штраф у розмірі 7 відсотків від суми Договору за прострочення понад 30 днів - в сумі 6 533,33 грн. Нарахування передбаченої п.7.2 Договору пені за період після 31.12.2020 є неправомірним. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання Господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Як передбачено ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договорів може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. За змістом, вищезазначених норм, розірвано може бути лише чинний (такий, строк дії якого на певний момент ще не минув) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі №910/16750/18. Тому, так як строк дії Договору закінчився 31.12.2020, повідомлення Позивача листом від 13.08.2021 №16/4/3163 про розірвання Договору в односторонньому порядку суперечить закону, не спричиняє правових наслідків, що обумовлені ним, тож, в силу приписів ч. 1, ч.5 ст. 203 ті ч. 1, ч.2 ст. 215 ЦК України, є нікчемним правочином. Пункт 7.6 Договору потрібно тлумачити так, що передбачений ним штраф нараховується в разі одностороннього розірвання Договору саме Відповідачем з причин невиконання (відмови від виконання) взятих ним на себе зобов'язань. З вищевказаних причин договір не розривав. Враховуючи вищезазначене, нарахування Позивачем штрафу за одностороннє розірвання Договору, як це передбачено п.7.6 Договору, є неправомірним. Крім того, Відповідач, з посиланням на ст. 233 ГК України, звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивуючи тим, що: збитків Позивачеві не завдано; попередньої оплати за Товар Позивач не здійснював; розмір належних до сплати штрафних санкцій (35 466,66грн.) складає 31,66 відсотків договірної ціни, а отже - неспівмірно високий і несправедливий відносно прибутковості Договору.
У відповіді на відзив Позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість заперечень Відповідача у відзиві на позовну заяву. Частиною 7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Так, пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір діє щодо бюджетних зобов'язань до 31 грудня 2020 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих Сторонами за даним договором - до їх повного виконання. При укладенні Договору тільки Позивач взяв на себе обов'язок по сплаті вартості Товару відповідно до умов Договору, який в розумінні Бюджетного кодексу України і є бюджетним зобов'язанням, обов'язок ж Відповідача щодо поставки Товару не відноситься до бюджетного зобов'язання, а якраз належить до зобов'язань, що відповідно до умов Договору не обмежуються строком виконання. Відповідач, неправильно трактуючи норми бюджетного законодавства, відніс зобов'язання сторін за Договором виключно до бюджетних зобов'язань, що не відповідає дійсності. З огляду на це, строк дії Договору щодо поставки Товару не обмежується бюджетним періодом, до 31.12.2020, а триває до його повного виконання без обмеження строку. Тому, твердження Відповідача, що штрафні санкції за невиконання умов Договору нараховані поза межами Договору не відповідає дійсності. Поняття строку виконання зобов'язання і строку дії договору є взаємопов'язаними з огляду на те, що однією з підстав виникнення зобов'язання, зокрема, є договори (ст. 509 ЦК), тому загальні положення щодо зобов'язання встановлені цивільним законодавством, у тому числі вимоги щодо строків його виконання застосовуються і до умов Договору. Відповідно до ч. 1-3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Пунктом 6.2.4 Договору встановлено право Позивача розірвати Договір в односторонньому порядку, шляхом письмового повідомлення Відповідача у разі невиконання (відмови від виконання) зобов'язань Постачальником. Враховуючи невиконання Постачальником зобов'язань, СЗРУ листом від 13.08.2021 № 16/4/3163 повідомили ТОВ "РІАЛ ДОРС" про розірвання Договору в односторонньому порядку, на підставі пункту 6.2.4 Договору (копія листа додається). Відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Враховуючи положення ст. 232 ГК України, та беручи до уваги, що Договір було розірвано 13.08.2021 Позивач здійснив нарахування штрафних санкцій за 6 місяців (з 31.10.2020 по 30.04.2021). Тому нарахування пені відповідно до пункту 7.2 Договору і за період після 31.12.2020 є правомірним та здійснено відповідно до умов Договору. Щодо клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій, то штрафні санкції нараховані відповідно до умов Договору та відповідають законодавству. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідач при поданні клопотання про зменшення штрафних санкцій не подав документів, що підтверджують майновий стан підприємства.
Судом досліджено надані сторонами докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
11.09.2020 ТОВ "РІАЛ ДОРС" (Постачальник, Відповідач) та Служба зовнішньої розвідки України (Замовник, Позивач) уклали договір № 596/20 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити металево профільну конструкцію з секціями воротами (далі Товар), а Замовник зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Ціна, найменування (асортимент), кількість Товару обумовлюється у Додатку № 1 "Специфікація", який додається до даного Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.3. Договору).
Сума даного Договору складає 112 000,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 18 666,67 грн. (п. 3.3. Договору).
Розрахунок за Товар здійснюється Замовником лише за фактично отриманий Товар на підставі пред'явлених Постачальником належним чином оформлених платіжних документів (рахунку на оплату та видаткової накладної) на протязі 30 банківських днів (п. 4.2. Договору).
У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений Товар здійснюється не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі (п.4.3. Договору).
Постачання Товару з урахуванням монтажу та пусконалагодження здійснюється до 30.10.2020 ( п. 5.1. Договору).
Відповідно до п. 5.5. Договору прийом Товару здійснюється Замовником відповідно до:
- належно оформленої видаткової накладної;
- технічної документації на Товар (сертифікат відповідності, сертифікат якості або паспорт якості) в котрій зазначається повна назва Товару, основні технічні характеристики, умови та гарантійні терміни експлуатації, вимоги до приймання, зберігання та експлуатації, рік виготовлення;
- акту введення в експлуатацію.
Замовник має право у разі невиконання (відмови від виконання) зобов'язань Постачальником, в односторонньому порядку розірвати цей Договір шляхом письмового повідомлення Постачальника (підп. 6.2.4. п. 6.2. Договору).
Підпунктом 6.3.9. п. 6.3. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку (з урахуванням монтажу та пусконалагодження) Товару у строки, встановлені цим Договором.
Укладаючи Договір Сторони передбачили відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань (Розділ 7 Договору).
За порушення строку поставки товару Замовнику, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% від суми Договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7%(семи відсотків) вказаної суми Договору (п. 7.2. Договору).
У разі одностороннього розірвання Договору з підстав невиконання (відмови виконання) Постачальником взятих на себе зобов'язань за Договором, останній зобов'язується сплатити на користь Замовника штраф у розмірі двадцять п'яти відсотків від суми Договору протягом 5 робочих днів з моменту розірвання Договору ( п. 7.6. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.12.2020, а стосовно інших зобов'язань, взятих Сторонами за даним Договором - до повного їх виконання ( п. 10.1. Договору).
Враховуючи невиконання Відповідачем зобов'язань, Позивач листом від 13.08.2021 №16/4/3163 повідомив Відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку, на підставі пункту 6.2.4 Договору.
Позивач звернувся до Відповідача з претензією №5/3/1282/ПБ від 26.08.2021 з вимогою сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості Договору (112 000,00 грн.) за кожен день прострочення з 31.10.2020 по 30.04.2021 включно (182 дні) на суму 101 920,00 грн., штраф у розмірі 7% на суму 7840,00 грн. та штраф у розмірі 25% на суму 28 000,00 грн., а всього штрафних санкцій на загальну суму 137 760,00 грн.
За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є порушення Відповідачем умов Договору та обґрунтованість стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до підп. 14.1.178. пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Частиною 185.1 ст. 185 ПК України (розділ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ) визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач позов визнав частково, з наведених вище підстав.
З матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що Відповідач, всупереч умов Договору, не поставив Позивачеві обумовлений Товар.
Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строку виконання зобов'язань за Договором, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 % від ціни Договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної суми Договору.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 101 920,00 грн. пені за період з 31.10.2020 по 30.04.2021 та 7% штрафу - 7 840,00 грн. за порушення строків поставки товару.
На думку суду, Позивач невірно застосовує пункт 7.2 Договору до правовідносин сторін.
Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що Відповідач товар Позивачеві не поставив взагалі, тому до правовідносин сторін не може застосовуватись відповідальність за порушення строків поставки.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення пені та штрафу за порушення строку поставки.
Крім того, Позивач просить стягнути штраф у розмірі 25% від ціни Договору в розмірі 28 000,00грн. на підставі п. 7.6 Договору.
У разі одностороннього розірвання Договору з підстав невиконання (відмови від виконання) Постачальником взятих на себе зобов'язань за Договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 25% від ціни Договору протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання договору (п. 7.6 договору).
Про розірвання Договору Позивач повідомив Відповідачеві листом № 16/4/3163 від 13.08.2021, що не заперечується Відповідачем.
Стягнення штрафу за невиконання договірних зобов'язань, Відповідач заперечує, трактуючи Договір таким чином, що право розірвання Договору надано саме Постачальнику, а не Замовнику.
Однак, суд не погоджується з такою позицією Відповідача, виходячи зі змісту зазначено пункту, в контексті умов Договору в цілому. Так, розірвання Договору на умовах п. 7.6 Договору не вигідне саме Постачальнику (Відповідачеві), а неможливість розірвання Договору за цих умов Замовником (Позивачем) спричинить негативні наслідки саме для Замовника. На думку суду, п. 7.6. Договору надає право Замовникові на розірвання Договору з підстав невиконання (відмови від виконання) Постачальником взятих на себе зобов'язань за Договором.
За таких обставин, виходячи з п. 10.1 Договору, яким передбачено дію інших (не бюджетних) зобов'язань до повного їх виконання, не поставки Товару Відповідачем, а також заяви Позивача про розірвання Договору, суд вважає обґрунтованою вимогу про сплату 25 % штрафу.
Вирішуючи питання нарахування штрафних санкцій за Договором, суд не приймає заперечення Відповідача, про безпідставність включення до бази нарахування податку на додану вартість, оскільки наведені Відповідачем постанови Верховного Суду з цього питання стосувалися орендних відносин, у яких дійсно відсутня така складова як додана вартість. Однак, предметом спірних відносин виступає товар, вартість якого визначена з урахуванням ПДВ.
З огляду на викладене, штраф у розмірі 25% від ціни Договору має розраховуватись від ціни Договору з урахування ПДВ, тобто з суми 112 000,00 грн. що становить 28 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належить штраф у розмірі 28 000,00 грн., решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Крім заперечення позову, Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, мотивуючи тим, що вони надмірні, порівняно з порушеннями Відповідача та сумою Договору.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.
Зважаючи на обставини справи, те, що Відповідач не поставив обумовлений Договором Товар, не пояснюючи суду причин порушення договірних зобов'язань, що не відповідає договірним умовам, що навіть суттєві штрафні санкції на які погодився Відповідач, не стали пересторогою для нього від порушення договірних зобов'язань, суд не вважає обставини наведені Відповідачем у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій винятковими, та такими, що дають підстави для зменшення стягуваних штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ДОРС" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, прос-т Поштовий, буд. 1; код ЄДРПОУ 40907909) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 24/1; код ЄДРПОУ 33240845) 28 000,00 грн. - штрафу, 461,38 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 04.01.2022
Суддя С.Г. Юзіков