вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8695/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича стальна компанія", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Торг", м. Кам'янське
про стягнення 48 427,65 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича стальна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Торг" 48427,65 грн, з яких: 11400,28 грн - заборгованість з орендної плати, 29034,26 грн - сума боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 5506,39 грн - пеня, 615,21 грн - 3% річних, 1871,51 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати за користування нерухомим майном та з відшкодування експлуатаційних витрат на утримання об'єкта оренди відповідно до договору оренди № 1 від 01.01.2021.
Ухвалою суд від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
Про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи відповідач повідомлявся відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 02.11.2021, до якого відділенням поштового зв'язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення, а саме "за закінченням терміну зберігання".
За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв'язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Правила надання послуг поштового зв'язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).
Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (п. 94 Правил).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.
У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення (п. 116 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).
За таких обставин можна дійти висновку, що неможливість вручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а неподання ним до суду відзиву не можна визнати таким, що обумовлене поважним причинами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича стальна компанія" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метиз Торг" (далі - орендар, відповідач) укладений договір оренди № 1 від 01.01.2021 (далі - договір).
В порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове, на строк 12 місяців, платне користування наступне майно: частину виробничого будинку літ. Г-2, будівлі та споруди, площею 356 кв.м, за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вул. Героїв Сталінграда (проспект Хмельницького Богдана), буд. 156г (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що передавання в оренду майна оформлюється відповідним актом приймання-передавання.
Цей договір, укладений на строк 11 місяців, вступає в силу 1 січня 2021 року та діє до 31 рудня 2021 року включно (п. 2.1 договору).
За змістом пункту 2.2 договору його сторони визначили, що датою початку використання орендованого майна орендарем є дата підписання сторонами акта (актів) приймання-передавання майна.
Відповідно до пункту 3.1 договору розмір орендної плати за календарний місяць за користуванням майном за цим договором за домовленістю сторін становить 17800,00 грн, у тому числі ПДВ 2966,67 грн.
За умовами пункту 3.3 договору орендар попередньо сплачує орендну плату орендодавцеві шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок орендодавця за кожен поточний календарний місяць користування орендованим майном до 10 числа поточного місяця.
Орендар зобов'язується після підписання цього договору та до моменту підписання акта приймання-передачі об'єкту оренди сплатити орендодавцю попередньою оплатою орендну плату за перший місяць оренди та гарантійний внесок у розмірі 100% місячної орендної плати, який може бути використаний як оплата за останній місяць оренди (пп. 3.3.1 договору).
Згідно з пунктом 3.5 договору сторони щомісяця підписують акт виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 3.7 договору передбачено, що крім орендної плати, зазначеної у пункті 3.1 цього договору, орендар компенсує орендодавцеві витрати, пов'язані із забезпеченням орендованого майна, які він має у зв'язку з діяльністю орендаря (компенсація за комунальні послуги - електро-, водо-, газопостачання, водовідведення, вивіз сміття тощо).
Орендар зобов'язаний нести всі експлуатаційні витрати, які стосуються утримання об'єкту оренди на підставі відповідних договорів, укладених орендодавцем або іншими особами із спеціальними організаціями. До таких витрат, зокрема, але не обмежуючись, належать: витрати на електроенергію, включаючи освітлення території, постачання води та водовідведення, опалення, вивезення твердих побутових відходів, прибирання, благоустрою, утримання прилеглої території та вивезення сміття з прилеглої території, витрати з обслуговування обладнання та лічильників, витрати з утримання вузлів обліку електроенергії, трансформаторів, підстанції та кабельних ліній, витрати на послуги із забезпечення внутрішньо об'єктного режиму в об'єкті оренди та прилеглої до нього території та витрати на послуги із забезпечення збереження цілісності об'єкта оренди та інші.
Розмір компенсації таких витрат розраховується згідно тарифів підприємств - постачальників комунальних послуг та складеного орендодавцем у довільній формі розрахунку споживання орендарем зазначених послуг.
Оплата комунальних та інших послуг, а також компенсація експлуатаційних витрат орендодавця здійснюється орендарем згідно виставлених рахунків-фактур до 10 числа поточного місяця.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що орендар за згодою орендодавця має право самостійно укладати прямі договори з підприємствами - постачальниками комунальних послуг та енергоносіїв. У цьому випадку, коли орендар самостійно, за згодою орендодавця, уклав прямі договори з підприємствами - постачальниками комунальних послуг та енергоносіїв, орендар оплачує вартість таких послуг та енергоносіїв безпосередньо на рахунки підприємств - постачальників.
Згідно з пунктом 6.1 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.
За умовами пункту 7.1 договору цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.п. 2.1, 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 (п. 7.2 договору).
У період користування об'єктом оренди відповідачу (орендарю) для оплати послуг за договором позивачем (орендодавцем) були виставлені наступні рахунки:
- № ВСК-00000258 від 01.04.2021 на суму 17800,14 грн за оренду приміщення за квітень 2021 року, який частково оплачений відповідачем за платіжним дорученням № 127 від 31.05.2021 на суму 10000,00 грн; визначений позивачем залишок боргу становить 7800,14 грн (17800,14 - 10000,00 = 7800,14) (а.с. 21, 22);
- № ВСКА-0000016 від 01.05.2021 на суму 17800,14 грн за оренду приміщення за травень 2021 року, який частково оплачений відповідачем за платіжними дорученнями № 145 від 02.07.2021 на суму 10000,00 грн та № 164 від 20.08.2021 на суму 4200,00 грн (а.с. 25 - 27); визначений позивачем залишок боргу становить 3600,14 грн (17800,14 - 10000,00 - 4200,00 = 3600,14);
- № ВСК-00000160 від 28.02.2021 на суму 7262,40 грн за відшкодування комунальних послуг (опалення) за лютий 2021 року, в рахунок часткової оплати якого позивачем зараховано платіж відповідача за платіжним дорученням № 166 від 26.08.2021 на суму 5800,00 грн; залишок боргу становить 1462,40 грн (7262,40-5800,00 = 1462,40) (а.с. 23, 24);
- № ВСК-00000201 від 28.02.2021 на суму 2033,32 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.) за лютий 2021 року (а.с. 28);
- № ВСК-00000229 від 31.03.2021 на суму 7048,80 грн за відшкодування комунальних послуг (опалення) за березень 2021 року (а.с. 30);
- № ВСК-00000277 від 31.03.2021 на суму 4211,86 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.) за березень 2021 року (а.с. 31);
- № ВСК-0000012 від 30.04.2021 на суму 7378,60 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.) за березень 2021 року (а.с. 29);
- № ВСК-0000018 від 31.05.2021 на суму 6899,28 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.) та утримання прилеглої території за травень 2021 року (а.с. 32).
Відтак за відповідачем, після здійснення ним часткових оплат, позивач обліковує заборгованість з орендної плати за період квітень - травень 2021 року в сумі 11400,28 грн (7800,14+3600,14 = 11400,28) та з відшкодування комунальних й інших послуг за період лютий - травень 2021 року в сумі 29034,26 грн (1462,40+2033,32+7048,80+4211,86+7378,60+6899,28 = 29034,26).
Утім слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до договору в частині збільшення розміру орендної плати з 17800,00 грн до 17800,14 грн, що відповідно впливає на визначення підсумкової суми заборгованості з орендної плати, а саме зменшення її на 0,28 грн.
Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду з цим позовом .
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням відповідачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати послуг оренди та відшкодування комунальних й інших послуг у межах укладеного сторонами договору оренди № 1 від 01.01.2021.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
За змістом частини першої - третьої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пунктів 3.3, 3.7 договору відповідач, з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строку, мав оплатити орендну плату та вартість комунальних й інших послуг за лютий 2021 року не пізніше 10.02.2021; за березень 2021 року - не пізніше 10.03.2021; за квітень 2021 року - не пізніше 12.04.2021; за травень 2021 року - не пізніше 10.05.2021.
Відповідач факту користування об'єктом оренди протягом лютого - травня 2021 року не спростував, що зобов'язує його сплатити позивачу орендну плату та відшкодувати експлуатаційні витрати, пов'язані з утримання об'єкта оренди (комунальні та інші послуги).
Передбачені пунктами 3.3, 3.7 договору строки сплати орендної плати та відшкодування комунальних й інших послуг є такими, що настали.
Доказів повної сплати орендної оплати за квітень - травень 2021 року та відшкодування комунальних й інших послуг за лютий - травень 2021 року відповідач суду не надав.
Тож заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування комунальних й інших послуг за лютий - травень 2021 року у сумі 29034,26 грн є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за квітень - травень 2021 року підлягають зменшенню з 11400,28 грн до 11400,00 грн (11400,28 - 0,28 = 11400,00) з урахуванням узгодженого сторонами в договорі розміру орендної плати - 17800,00 грн на місяць.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Заявлена позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 5506,39 грн розрахована за загальний період з 05.03.2021 по 21.10.2021 із сум заборгованостей за кожним виставленим рахунком на оплату послуг оренди та на відшкодування комунальних й інших послуг з урахуванням здійснених часткових оплат та виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Досліджуючи питання правомірності застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором, судом береться до уваги таке.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливості сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Сторонами у договорі не було погоджено відповідальності орендаря за порушення строків сплати орендної плати та відшкодування комунальних й інших платежів у вигляді пені з визначенням її розміру, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині позову є безпідставними.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 615,21 грн розраховані за загальний період з 11.04.2021 та за певну кількість днів щодо заборгованості за кожним із рахунків, що фактично закінчується у кожному випадку 28.10.2021.
Перевіркою розрахунку 3% річних судом виявлено помилку у початковій даті нарахування 3% річних за прострочення оплати послуг оренди за квітень 2021 року, а саме - не враховано вимоги статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строку, а також помилково взято базою нарахування 3% річних суми заборгованості з орендної плати за квітень і травень 2021 року в розмірах 7800,14 грн замість 7800,00 грн та 3600,14 грн замість 3600,00 грн.
Проте, після здійсненого судом перерахунку, з урахуванням використаного позивачем методу розрахунку щодо прострочки у календарних днях, а не на певну дату та меж позовних вимог, підстав для зменшення розміру 3% річних судом не встановлено, оскільки заявлена позивачем сума 615,21 грн перебуває в межах здійсненого судом перерахунку.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 1871,51 грн розраховані за загальний період з березня по вересень 2021 року із заборгованості за кожним виставленим рахунком на оплату оренди та комунальних й інших послуг з урахуванням здійснених часткових оплат.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.
Перевіркою наданого розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилки у визначенні бази нарахування на заборгованість з орендної плати за квітень та травень 2021 року (взято 7800,14 грн замість 7800,00 грн та 3600,14 грн замість 3600,00 грн), а також встановлено арифметичну неточність розрахунку.
За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог інфляційні втрати підлягають зменшенню та будуть становити 1268,52 грн, з яких:
257,40 грн - із заборгованості в сумі 7800,00 грн за період із квітня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,3% (за рахунком № ВСК-00000258 від 01.04.2021 на суму 17800,14 грн за оренду приміщення за квітень 2021 року);
93,60 грн - із заборгованості в сумі 3600,00 грн за період із травня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,6% (за рахунком № ВСКА-00000016 від 01.05.2021 на суму 17800,14 грн за оренду приміщення за травень 2021 року);
73,10 грн, розрахованих позивачем (із 74,58 грн можливих до стягнення) із заборгованості в сумі 1462,4 грн за період із березня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 105,1% (за рахунком № ВСК-00000160 від 28.02.2021 на суму 7262,40 грн за відшкодування комунальних послуг (опалення));
101,64 грн, розрахованих позивачем (із 103,70 грн можливих до стягнення) із заборгованості в сумі 2033,32 грн за період із березня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 105,1% (за рахунком № ВСК-00000201 від 28.02.2021 на суму 2033,32 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.));
232,59 грн, розрахованих позивачем (із 232,61 грн можливих до стягнення) із заборгованості в сумі 7048,80 грн за період із квітня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,3% (за рахунком № ВСК-00000229 від 31.03.2021 на суму 7048,80 грн за відшкодування комунальних послуг (опалення));
138,98 грн, розрахованих позивачем (із 138,99 грн можливих до стягнення) із заборгованості в сумі 4211,86 грн за період із квітня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,3% (за рахунком № ВСК-00000277 від 31.03.2021 на суму 4211,86 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.));
191,84 грн із заборгованості в сумі 7378,60 грн за період із травня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,6% (за рахунком № ВСК-0000012 від 30.04.2021 на суму 7378,60 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.));
179,37 грн, розрахованих позивачем (із 179,38 грн можливих до стягнення) із заборгованості в сумі 6899,28 грн за період із травня по вересень 2021 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,6% (за рахунком № ВСК-0000018 від 31.05.2021 на суму 6899,28 грн за відшкодування комунальних послуг (актив. електр.) та утримання прилеглої території).
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 42317,99 грн, з яких: 11400,00 грн - сума боргу з орендної плати, 29034,26 грн - сума боргу з відшкодування комунальних та інших платежів (експлуатаційних витрат); 615,21 грн - 3% річних, 1268,52 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 1983,62 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (42317,99х2270,00/48427,65 = 1983,62).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича стальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Торг" про стягнення 48427,65 грн, з яких: 11400,28 грн - заборгованість з орендної плати, 29034,26 грн - заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат, 5506,39 грн - пеня, 615,21 грн - 3% річних, 1871,51 грн - інфляційні втрати, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Торг" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Республіканська, буд. 9А, офіс 410; ідентифікаційний код 39677375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича стальна компанія" (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 21; ідентифікаційний код 42273525) заборгованість з орендної плати в сумі 11400,00 грн, заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат у сумі 29034,26 грн, 3% річних у сумі 615,21 грн, інфляційні втрати в сумі 1268,52 грн, судовий збір у сумі 1983,62 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.01.2022.
Суддя І.І. Колісник