Рішення від 04.01.2022 по справі 927/1080/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1080/21

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу №927/1080/21, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

за позовом: Акціонерного товариства "РВС Банк",

вул. Введенська, 29/58, м. Київ, 04071;

електронна адреса: office@rwsbanc.com.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боюр Постач",

вул.Партизанська,53, кв. 33, м. Чернігів, 14000:

про стягнення 340 154,76 грн;

представники сторін не викликались;

Позивач - Акціонерне товариство "РВС Банк" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боюр Постач" про стягнення 340 154,76 грн, а саме: 335 250 грн боргу, 3031,03 грн 30% річних, 1873,73 грн пені відповідно до договору про надання гарантії № Д 1709-18Г від 29.03.2018.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу на вказану позивачем у позовній заяві адресу: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4.

Вказана ухвала повернута відділенням зв'язку як неодеражана з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом перевірено адресу місця реєстрації відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей реєстру адресою місця реєстрації є АДРЕСА_1 .

Судом направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі на адресу місця реєстрації.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 1400053803360.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Таким чином, у зв'язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов'язків, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини рішення судом ухвалюється 04.01.2022.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сплачено Міністерству оборони України 335250 грн згідно з банківською гарантією № 1709-18Г від 03.04.2018 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/20403/20 від 08.09.2021. Відповідачу направлено регресну вимогу № 15731/21-БТ від 30.09.2021 про відшкодування протягом 5 робочих днів суми Гарантії на підставі п. 4.2 Договору про надання гарантії № Д-1709-18Г від 29.03.2018. Вимога відповідачем не виконана.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.

29.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "РВС БАНК" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боюр-Постач" (далі - Принципал) було укладено Договір про надання гарантії № Д-1709-18ГГ (далі - Договір про надання гарантії), відповідно до п. 1.1 якого, за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара Гарантію, за якою зобов'язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов Гарантії та цього Договору.

Відповідно до умов Договору про надання гарантії гарантія надається на забезпечення виконання умов договору на закупівлю: кухонного приладдя, товарів для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (3922) (одноразовий посуд) лот 1-4, Лот3. Столові прибори і тарілки одноразового використання (39222110-8) (ложки столові одноразові пластикові), що буде укладено згідно з витягом із протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України № 75/113/10 від 26.03.2018 (оголошення UA-2018-02-23-000945-с).

Бенефіціаром за даним Договором про надання гарантії є Міністерство оборони України.

Сума Гарантії складає 335250 грн. Гарантія вступає в силу з моменту видачі та строком дії до 01.02.2019 включно (п. 1.2. та п. 1.4. Договору про надання гарантії).

Згідно з п. 3.1. Договору про надання гарантії після належного виконання Принципалом вимоги п. 4.1 Договору, оригінал Гарантії передається Принципалу для подальшого передавання її Бенефіціару шляхом отримання оригіналу Гарантії у Банку Принципал підтверджує те, що він ознайомлений та згоден з її змістом.

Пунктом 4.1 Договору про надання гарантії передбачено, що принципал сплачує Банку комісію за надання Гарантії у розмірі 5028,75 грн без ПДВ, у день укладення цього Договору. Комісія нараховується у валюті Гарантії.

Відповідно до п. 4.2 Договору про надання гарантії якщо на вимогу Бенефіціара Банк виплачує кошти за Гарантією, Принципал зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання одержання повідомлення від Банку, але не пізніше дня закінчення строку Гарантії, повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати Банку, у валюті Гарантії. До повного такого відшкодування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту виконання Банком вимоги Бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунку Банку.

Згідно п. 4.4 Договору про надання гарантії Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (регрес) у розмірі суми Гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків).

Пунктом 4.5 Договору про надання гарантії Принципал зобов'язаний відшкодувати Банку витрати за Гарантією, враховуючи комісії, пов'язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв'язку (SWIFT, TELEX), комісії авізую чого банка та банка Бенефіціара, а також комісії пов'язані з переказом платежів за Гарантією.

Згідно п. 5.1 Договору про надання гарантії за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором, Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим Договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежить від Принципала (п. 5.3. Договору про надання гарантії).

Цей Договір є укладений з дня його підписання представниками Сторін та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами по цьому Договору (п. 6.1. Договору про надання гарантії).

22.01.2019 Беніфіціар звернувся до Банку з вимогою № 286/6/475 про перерахування Міністерству оборони України на підставі банківської гарантії грошові кошти в сумі 335250 грн.

Північний апеляційний господарський суд розглянув справу № 910/20403/20 за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення грошових коштів у розмірі 335250,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/20403/20 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/20403/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства «РВС-Банк» на користь Міністерства оборони України 335 250 грн суму банківської гарантії.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі № 910/20403/20 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/20403/20 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

З урахуванням встановлених у вказаній постанові суду обставин, а також на підставі наявних у цій справі документів, суд встановив, що 10.04.2018 за результатами процедури закупівлі між Міністерством оборони України (у тексті договору - замовник) та ТОВ «Боюр-Постач» (у тексті договору - постачальник) було укладено договір № 286/2/18/15 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (3922) (одноразовий посуд), а саме: лот 3 столові прибори і тарілки одноразового використання (39222110-8) (ложки столові одноразові пластикові) (товар), зазначений у специфікації, а Замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено ціну, кількість та строки постачання товару, яка передбачається специфікацією договору. Згідно п. 3 договору договірна ціна за ним становить 5 587 500, 00 грн.

З огляду на неналежне виконання постачальником зобов'язань за Договором від 10.04.2018 № 286/3/18/15 Міністерство оборони України звернулось до ПАТ "РВС БАНК" з вимогою від 22.01.2019 № 286/6/475 щодо перерахування коштів за гарантією № 1709-18Г від 03.04.2018 у сумі 335 250 грн.

Листом вих. № 139/19-БТ від 31.01.2019 банк відмовився перераховувати суму банківської гарантії у зв'язку з тим, що вимога бенефіціара була неналежно представлена, а також у вимозі не було вказано, які саме терміни постачання продукції порушені принципалом, кількість днів прострочення та кількість непоставленої продукції.

За результатами розгляду справи № 910/20103/20 Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки права та охоронювані законом інтереси Позивача за захистом якого звернулася прокуратура до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 335 250 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 910/20403/20 Банком сплачено на користь Бенефіціара (Міністерства оборони України) 335250 грн суми гарантії меморіальним ордером № 158 від 29.09.2021 з призначенням платежу "сплата за гарантією № 1709-18Г від 03.04.2018 згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 910/20403/20".

АТ "РВС БАНК" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боюр Постач" з регресною вимогою № 1573/21-БТ від 30.09.2021 про відшкодування Банку всіх витрат за Гарантією та сплату Банку, зокрема, 335250 грн грошових коштів за гарантією.

Вказана вимога була надіслана відповідачу 31.09.2021, що підтверджується накладною № 0100197204065 від 31.09.2021 та фіскальним чеком від 31.09.2021.

Відповідач залишив вимогу без виконання, відповіді на вимогу не надав.

Доказів сплати коштів у розмірі 335250 грн відповідач суду не надав.

Позивачем на підставі п. 4.2. Договору про надання гарантії нараховано та пред'явлено до стягнення 3031,03 грн 30% річних за період з 30.09.2021 по 11.10.2021 та 1873,73 грн пені за період з 30.09.2021 по 11.10.2021 на підставі п. 5.1. Договору про надання гарантії.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті вартості отриманого товару.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини першої ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пп. 9 п. 3 розділу І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Частинами першою, другою та третьою ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Згідно ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимоги про стягнення основної суми.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 910/20403/20 Беніфіціару за гарантією № 1709-18-Г від 03.04.2018 меморіальним ордером № 158 від 29.09.2021 сплачено 335250,00 грн.

Листом № 1573/21-БТ від 30.09.2021, позивач звернувся до відповідача з Регресною вимогою про виконання зобов'язання по Договору про надання гарантії в сумі 335250 грн грошових коштів.

Вказана вимога була надіслана відповідачу 31.09.2021, що підтверджується накладною № 0100197204065 від 31.09.2021 та фіскальним чеком від 31.09.2021.

Відповідно до трекінгу з сайту Укрпошти рекомендований лист № 0100197204065 не вручений відповідачу з відміткою відділення зв'язку, датованою 06.10.2021, "за закінченням терміну зберігання".

Проте сам по собі факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надіслав на офіційну адресу відповідача, не може вважатися поважною причиною невиконання дій, обумовлених таким поштовим відправленням, оскільки викликаний не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

За сталою судовою практикою, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, виконання відповідачем зобов'язання по відшкодуванню витрат банку, які сплачені за Банківською гарантією № 1709-18Г від 03.04.2018, з урахуванням п. 4.2 Договору про надання гарантії, повинно було здійснено у строк не пізніше 13.10.2021.

Відповідачем доказів відшкодування банку коштів, сплачених АТ "РВС БАНК" за Банківською гарантією № 1709-18Г від 03.04.2018 у розмірі 335 250 грн, суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 335 250 грн є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, 30 % річних.

Враховуючи порушення відповідачем строків відшкодування коштів, сплачених за Банківською гарантією № 1709-18Г від 03.04.2018, позивач нарахував та заявив до стягнення 30 % річних за період з 30.09.2021 по 11.10.2021 у сумі 3031,03 грн та 1873,73 грн пені за період з 30.09.2021 по 11.10.2021.

З урахуванням умов Договору про надання гарантії, а саме п. 4.2. та матеріалів справи суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.2. Договору банківської гарантії сторонами передбачено, що якщо на вимогу Бенефіціара Банк виплачує кошти за Гарантією, Принципал зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання одержання повідомлення від Банку, але не пізніше дня закінчення строку Гарантії, повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати Банку, у валюті Гарантії. До повного такого відшкодовування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту виконання Банком вимоги Бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунку Банку.

Таким чином, сторонами у Договорі банківської гарантії було передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу (відшкодування суми сплаченої банківської гарантії).

Перевіривши наданий розрахунок 30% річних, суд зазначає, що він здійснений вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 3031,03 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог по стягненню пені суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, датою отримання вимоги є 06.10.2021. Строк виконання зобов'язання - до 13.10.2021.

Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача виникло з 14.10.2021.

Оскільки позивачем визначено строк прострочення виконання грошового зобов'язання з 30.09.2021 по 11.10.2021, а суд, відповідно до ст. 14, 237 ГПК не може виходити за межі позовних вимог, позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 335250 грн основного боргу, 3031,03 грн 30% річних.

В решті вимог по стягненню 1873,73 грн пені позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в сумі 5074,21 грн покладається на відповідача.

В решті 25,11 грн судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «РВС Банк», код 39849797 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боюр Постач», код 41736146 про стягнення 340154,76 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боюр Постач», вул. Партизанська, 53, кв.33, м. Чернігів, 14000, код 41736146 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк», вул. Введенська, буд.29/58, м. Київ, 04071, код 39849797, 335250 грн основного боргу, 3031,03 грн 30% річних, 5074,21 грн судового збору.

3. В решті вимог по стягненню 1873,73 грн пені в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен