ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
04 січня 2022 року Справа № 923/1331/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, м. Херсон, код ЄДРПОУ 21295057,
до: Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, м. Херсон, код ЄДРПОУ 39394259,
про стягнення 4227,08 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
08 жовтня 2021 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення 4227,08 грн надміру виплачених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст.ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року позовну заяв залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 05 листопада 2021 року суд прийняв позовну заяву Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1331/21, визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 05.11.2021 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана позивачем і відповідачем, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 42-43).
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Від сторін у справі жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що на обліку в Херсонському відділі обслуговування громадян Головного Управлінні Пенсійного фонду України в Херсонської області, перебуває громадянин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) який отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За твердженням позивача пенсію ОСОБА_1 було обчислено із заробітної плати за період з липня 1993 року по березень 1999 року згідно довідок від 08.02.2008 № 89/05-01, від 08.02.2208 № 90/05-01, від 05.02.2009 №40/05-01, наданих державною податковою інспекцією у місті Херсоні.
Головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи управління контрольно-перевірочної роботи Головного Управління Пенсійного Фонду в Херсонській області, було проведено перевірку відповідності даних первинних документів, даним довідок про заробітну плату 08.02.2008 № 89/05-01, від 08.02.2208 № 90/05-01, від 05.02.2009 № 40/05-01, виданих державною податковою інспекцією у місті Херсоні.
Позивач зазначає, що в ході перевірки достовірності даних первинних документів, на підставі яких було видано громадянину ОСОБА_1 зазначені вище довідки, за період роботи з 01.01.2017 по 30.06.2020 встановлено переплату пенсійних коштів у розмірі 4227,08 грн.
З метою повернення надмірно сплачених пенсійних коштів, позивач звернувся з відповідним листом до ОСОБА_1 , однак вищезазначений лист залишено ОСОБА_1 без відповіді та задоволення.
Також позивачем було направлено лист щодо погашення переплати до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, на який було отримано відповідь щодо відсутності підстав для виставлення переплати пенсійних коштів.
Отже, у зв'язку з неповернення відповідачем переплат пенсійних коштів у розмірі 4227,08 грн., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Звертаючись до Господарського суду Херсонської області з позовом, позивач зазначає, що Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, своїми діями, зокрема, видачею недостовірних документів, завдала Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області матеріальну шкоду в розмірі 4227,08 грн, яку повинна відшкодувати відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України та ч.1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Позивач стверджує, що внаслідок видачі відповідачем довідки з недостовірними даними, Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області нарахувало та виплатило фізичній особі надміру пенсію в розмірі 4227,08 грн.
Спір виник у зв'язку з відсутністю/наявністю підстав для стягнення з відповідача переплати пенсії.
Матеріали справи свідчать, що провідним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Борисенко Інною Павлівною , на підставі направлення від 15.05.2020 № 23-РГ виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, з дозволу голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та члена комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, проведено перевірку відповідності даних первинних документів даним довідки про заробітну плату 08.02.2008 № 89/05-01, від 08.02.2208 № 90/05-01, від 05.02.2009 № 40/05-01, виданих гр. ОСОБА_1 , за період з липня 1993 року по березень 1999 рік.
За результатами вказаної перевірки за №638/1-23 від 26.05.2020 складено відповідну довідку в якій зазначено, що при проведені перевірки було виявлено ряд розбіжностей.
Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у місті Херсоні (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) видано довідку від 08.02.2008 № 89/05-01 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за змістом якої загальна сума заробітної плати за період з липня 1993 року по серпень 1996 року склала 3618,18 грн.
Відповідно до довідки Державною податковою інспекцією у місті Херсоні (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) від 08.02.2208 № 90/05-01 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за змістом якої загальна сума заробітної плати за період з вересня 1996 року по грудень 1997 року склала - 6753,26 грн.
За довідкою від 05.02.2009 № 40/05-01 сума заробітної плати за період з січня 1998 року по березень 1999 року склала - 5936,46грн.
Як свідчать матеріали справи листом від 19.06.2020 №2100-0328-8/23857 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило позивача, що під час проведення перевірки документів, наданих ним для призначення (перерахунку) пенсії виявлено розбіжності, про що складено відповідну довідку. Також повідомлено, що в результаті проведеного перерахунку пенсії громадянину ОСОБА_1 виникла переплата пенсійних коштів за період з 01.10.2017 по 30.06.20 у розмірі 4227,08 грн.
Позивач повідомив відповідача про можливість добровільної сплати надмірно виплачених грошових коштів.
Згідно статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Як встановлено ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок).
Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 17 Порядку (в редакції, чинній на момент звернення за перерахунком пенсії) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Згідно пункту 38 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
а) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стажу;
б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;
в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 43 Порядку встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно наведених вище положень Порядку остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. Та саме на орган, який призначив пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів наданих заявником на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, а посадові особи відповідного органу не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії та достовірність наведених в них даних, проте зазначеного не зробили.
З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його (відповідача) поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.
Відповідно до ст. 80 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону станом на час подання заяви про перерахунок пенсії) заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.
Згідно з ст. 81 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно п. 38 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Саме на орган, який призначив пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при перерахунку пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, а посадові особи відповідного органу не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.
Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та відповідно у разі обґрунтованих сумнівів має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов'язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.
Зазначене свідчить про те, що позивач при здійсненні своїх повноважень при перерахунку відповідної пенсії, як уповноважений орган, у встановленому порядку мав право та обов'язок перевірити подані документи своєчасно, особливо якщо такі документи містять невідповідність та викликають сумнів.
З урахуванням цього, на момент подання заяви гр. ОСОБА_1 саме орган, який призначив пенсію, здійснював контрольні функції за дотриманням чинного законодавства при здійсненні її розрахунку і посадові особи не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість поданих документів, необхідних для обчислення пенсії, у тому числі спірної довідки.
В даній справі позивачем не доведено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме причинно-наслідкового зв'язку між видачею довідки із невірними даними та завданням шкоди у вигляді переплати пенсії, що виключає застосування до відповідача деліктної відповідальності.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 04.01.2022.
Суддя С.В. Нікітенко