79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.12.2021 Справа № 914/2367/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЧН"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скомекс-Україна"
про стягнення 22843,40 грн.
за участю представників:
від позивача не з?явився
від відповідача не з?явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "БЧН" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скомекс-Україна" про стягнення 22502,40 грн. При цьому, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 21253,5 грн. - основного боргу, 1211,9 грн. - інфляційних втрат та 378,00 грн. - 3% річних, що разом становить 22843,40 грн., а не 22502,40 грн.
Таким чином ціною позову у даній справі є 22843,40 грн., з яких 21253,50 грн. - основний борг, 1211,90 грн. - інфляційні втрати та 378,00 грн. - 3% річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Позивач та відповідач явку представників в судове засідання 16.12.2021р. для розгляду справи по суті не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
16.12.2021р. відповідачем подано клопотання (вх.№30349/21) про відкладення розгляду справи, оскільки у нього відсутні жодні дані та первинна документація, у зв?язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Скомекс-Україна" не може підтвердити чи спростувати факт наявності заборгованості.
Розглянувши подане клопотання суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, у відповідача було достатньо часу для подання обґрунтованого відзиву на позовну заяву. При цьому відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не долучено жодних доказів наявності певних обставин, які б могли свідчити про неможливість розгляду справи по суті 16.12.2021р.
Разом з тим, розглядаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом враховано те, що явка сторін в судове засідання 16.12.2021р. не визнавалася судом обов?язковою, а також те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
03.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЧН" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скомекс-Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.
Відповідно до пункту 5.2. договору, перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання сторонами відповідних накладних. Продавець несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця.
Згідно із пунктом 5.3. договору, передача товару продавцем і його приймання покупцем по асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу на 7 (сім) календарних днів з дати поставки.
Відповідно до пункту 9.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р., але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами зобов??язань за договором.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу товар відповідно до таких видаткових накладних: №РН-0000324 від 06.07.2020р. на суму 6001,20 грн., №РН-0000402 від 21.08.2020р. на суму 6876,00 грн. та №РН-0000458 від 21.09.2020р. на суму 8376,30 грн.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання з поставки товару на адресу відповідача він виконав у повному обсязі, однак відповідач порушив умови договору і не оплатив отриманий товар, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21253,50 грн.
У зв?язку з невиконанням договірних зобов?язань, позивач на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 1211,90 грн. - інфляційних втрат та 378,00 грн. - 3% річних.
Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 22843,40 грн., з яких 21253,50 грн. - основний борг, 1211,90 грн. - інфляційні втрати та 378,00 грн. - 3% річних.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЧН" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скомекс-Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.
Факт поставки відповідачу товару підтверджується такими видатковими накладними: №РН-0000324 від 06.07.2020р. на суму 6001,20 грн., №РН-0000402 від 21.08.2020р. на суму 6876,00 грн. та №РН-0000458 від 21.09.2020р. на суму 8376,30 грн.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до вказаних видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 21253,50 грн. При цьому доказів сплати вказаної заборгованості на суму 21253,50 грн. в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав, наявність вказаної заборгованості не спростував.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежно виконував свої зобов?язання за договором поставки, оскільки невчасно здійснював оплати за поставлений йому позивачем товар.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21253,50 грн. - основного боргу, 1211,90 грн. - інфляційних втрат та 378,00 грн. - 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4072 від 18.05.2021р. на суму 2270,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2270,00 грн. судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скомекс-Україна" (80023, Львівська область, Сокальський район, село Перетоки, вулиця Шевченка, будинок 86а, ідентифікаційний код 38991462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЧН" (79066, місто Львів, вулиця Вулецька, будинок 11-б, ідентифікаційний код 38958289) 21253,50 грн. - основного боргу, 1211,90 грн. - інфляційних втрат, 378,00 грн. - 3% річних та 2270,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.12.2021р.
Суддя Петрашко М.М.