ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.01.2022Справа № 910/16744/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 9155,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 901,21 грн 3% річних за користування чужими коштами, 5442,33 грн інфляційних втрат, 2811,46 грн пені за договором №АІ/0698597 у зв'язку із ліквідацією ПрАТ "СК Україна" на підставі положень статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Також у позовній заяві позивач заявив клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.10.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16744/21, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 25.10.2021 позивач отримав - 02.11.2021, відповідач - 01.11.2021.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, жодних клопотань до суду не надходило.
30.11.2021 позивач подав відповідь на відзив.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2015 у справі № 500/396/15-п встановлено, що 10.01.2015 ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожні обставини, не вибрав безпечну швидкість та скоїв зіткнення з автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів; ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн на користь держави.
Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна») на підставі полісу №АІ/0698597.
Відповідно до експертного дослідження ПНВП «Екод» № 2 від 16.01.2015 про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження, матеріальний збиток власника транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,6, склав 9986,00 грн.
08.06.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та ФОП Шияном Д.С. (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, в порядку та на умовах якого цедент відступив цесіонарію на підставі ст.512-519 ЦК України, усі права вимоги, що виникла у цедента у зв'язку із фактом настання ДТП за участю автомобіля «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 , застрахованого згідно полісу №АІ/0698597 в ПрАТ «СК «Україна» у сумі 11 245,83 грн.
Відповідно до п.1.2 договору цесіонарій зайняв місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, які виникла в результаті ДТП, у т.ч. права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або МТСБУ в передбачених законом випадках.
30.06.2015 між ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-06/2015, у відповідності до пункту 1.1. якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, у т.ч. що виникли у клієнта з договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0698597 (п.6 Додатку № 1 до договору).
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 593 549,30 грн.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є відповідно до п.6 додатку № 1 до договору (страхувальник за полісом №АІ/0698597, винна в ДТП особа) - ОСОБА_3 ; страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; розмір переданого права вимоги 11 245,83 грн.
ПрАТ "СК "Україна" в порушення умов договору (полісу) №АІ/0698597 не здійснило виплату грошового зобов'язання.
З матеріалів справи судами встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".
ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою (уточненою заявою) про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" за договорами факторингу на загальну суму 4 944 765,41 грн, в тому числі і за договором № 5/30-06/2015 на суму 11245,83 грн розмір завданого збитку, 901,21 грн 3% річних, 5442,33 грн розмір інфляційних втрат, 2811,46 грн пені, що ґрунтуються на невиконаних ПрАТ "СК "Україна" зобов'язаннях з виплати страхового відшкодування потерпілим за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій просило визнати грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" та включити грошові вимоги у вказаному розмірі до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі, за договором № 5/30-06/2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
У зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 19.08.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування за полісом №АІ/0698597 у сумі 20400,83 грн.
За результатом прийнятого рішення МТСБУ 05.09.2019 виплатив позивачу 11245,83 грн як відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.01.2015 за участю транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_2 .
Посилаючись на часткове виконання МТСБУ зобов'язання за полісом №АІ/0698597 та невиконання вимог перед ТОВ "Маркс.Капітал" на суму 9155,00 грн, з яких: 901,21 грн. 3% річних, 5442,33 грн інфляційних втрат, 2811,46 грн пені позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення вказаних сум боргу з відповідача у судовому порядку.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
У разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (згідно наведеного вище скорочення - Закон № 1961-IV) та Законом про банкрутство.
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.
Правомірність покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання (страхового відшкодування) на МТСБУ узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 по справі №910/14293/19, відповідно до якої обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
У спірних правовідносинах ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі, за договором № 5/30-06/2015 від 30.06.2015 в частині сплати 11245,83 грн розмір завданого збитку, 901,21 грн 3% річних, 5442,33 грн інфляційних втрат, 2811,46 грн пені, що узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-06/2015 від 30.06.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, встановлено, що непогашеними залишаються вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" першої черги на суму 9547674,57 грн, четвертої черги на суму 3916198,78 грн., шостої черги на суму 1835120,95 грн, загальна сума 15298994,30 грн.
Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3 % річних, інфляційних втрат, пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, що залишились непогашеними після ліквідації боржника, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Маркс.Капітал" до МТСБУ про стягнення 901,21 грн 3% річних за користування чужими коштами, 5442,33 грн інфляційних втрат, 2811,46 грн пені по договору №АІ/0698597 у зв'язку із ліквідацією ПрАТ "СК Україна".
Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 надано правовий висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням; право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
Оскільки ліквідація страховика відбулась за ухвалою суду 17.07.2019, що є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах, звернення з позовом у даній справі № 910/16744/21 до МТСБУ 13.10.2021 (згідно дати поштового відправлення, яким надіслано позов до Господарського суду міста Києва ) є таким, що реалізовано в межах такого строку, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
Водночас, спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік щодо вимоги про стягнення пені, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сплив та про її застосування заявлено відповідачем у справі.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою вказаної норми встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на річний строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення неустойки, позивач міг скористатись своїм правом на звернення до суду з вимогами до відповідача про стягнення пені у розмірі 2811,46 грн. до 17.07.2020.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення пені 13.10.2021, тобто з порушенням річного строку позовної давності.
Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 2811,46 грн пені судом не задовольняються у зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення з вимогою про її стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, встановлених судом обставин та стверджувань позивача не спростував.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені судом обставини, за відсутності доказів оплати заявленої до стягнення суми коштів, у т.ч. станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 901,21 грн 3% річних, 5442,33 грн інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- ордер серія ВІ № 1033616 від 23.02.2021, виданого ТОВ «Маркс.Капітал.» адвокату Терзі О.С. на підставі договору про надання правової допомоги № 11/2020 від 26.10.2020 на представлення інтересів в Господарському суді міста Києва;
- копію договору про надання професійної правничої допомоги № 11/2020 від 26.10.2020, укладеного між ТОВ «Маркс.Капітал» та адвокатом Терзі О.С.;
- копію додаткової угоди № 1 від 26.10.2020 до договору № 11/2020, за умовами якої клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правничу допомогу;
- копію Акту надання послуг від 07.10.2021 до договору № 11/2020 із Детальним описом робіт (наданих послуг) до Акту, всього на суму 5000,00 грн.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За умовами п. 2 додаткової угоди №1 від 26.10.2020 до договору № 11/2020 визначено, що розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого адвокатом часу та складності опрацьованих адвокатом справ. Обсяг наданих послуг та їх вартість визначається Актом виконаних робіт (наданих послуг).
Гонорар сплачується на підставі Акту виконаних робіт за результатами надання професійної правничої допомоги у відповідності до п.3.3 договору (п.3 додаткової угоди №1 від 26.10.2020 до договору № 11/2020).
Відповідно до п.3.3 договору встановлено, що оплата гонорару здійснюється шляхом його перерахування на поточний рахунок адвоката не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного Акту виконаних робіт, в якому вказано обсяг наданої адвокатом професійної правничої допомоги та розмір гонорару.
Відповідно до підписаного сторонами Акту надання послуг від 07.10.2021 визначено вартість послуг 5000,00 грн із детальним переліком наданих послуг.
Судом враховано, що доказів оплати наданих послуг позивачем до позову не надано.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 5000,00 грн, судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем заперечень на клопотання позивача про розподіл цих витрат та заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, до суду не подано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/16744/21, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3464,52 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, м.Полтава, вул.Колективна 10, код 37686922) 901 (дев'ятсот одну тисячу) грн 21 коп 3% річних за користування чужими коштами, 5442 (п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн 33 коп інфляційних втрат, 1572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) грн 83 коп витрат по сплаті судового збору, 3464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 52 коп витрат на правову допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак