ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.01.2022Справа № 910/15166/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПОЛІС ЮА"
про стягнення 75 979,04 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАПОЛІС ЮА» про стягнення заборгованості у розмірі 75 979,04 грн, з яких 50 672,99 грн основного боргу, 7 600,95 грн 15% штрафу, 3 198,65 грн 3% річних, 6533,22 грн інфляційного збільшення, 7 982,95 грн пені, що виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором №1522/17 від 27.06.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.09.2021 позов залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.
05.10.2021 позивач подав заяву про усунення недоліків позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.10.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15166/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.
Судом встановлено належне повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.10.2021 позивач отримав поштовим відправленням № 0105481304160 - 18.10.2021, відповідач - 03.11.2021 (поштове відправлення № 0105481304179).
20.12.2021 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та продовження строку для надання відзиву на позов у зв'язку із тим, що про судове провадження у даній справі він дізнався 17.12.2021 з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень.
24.12.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив визнати причини неподання відзиву на позовну заяву у встановлений строк поважними, залучити відзив на позовну заяву до розгляду, повідомив, що визнає заявлені вимоги, здійснив часткову оплату боргу у сумі 7500,00 грн за платіжним дорученням № 299 від 23.12.2021, та заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.
Враховуючи положення ст. 113, 119, 165 ГПК України та надані відповідачем пояснення щодо причин пропуску встановленого процесуального строку для надання відзиву на позов, право на доступ до правосуддя, суд визнає вказані відповідачем причини строку поважними та долучає поданий відзив на позовну заяву до розгляду.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27.06.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІАПОЛІС ЮА» (далі - розповсюджувач) було укладено договір № 1522/17 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва (далі - договір), за умовами.1.1 якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 № 37/6253, з наступними змінами і доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
Згідно п. 5.2.3. договору розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
У п. 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього договору.
У відповідності до п. 6.3 договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.
Відповідно до п. 6.8, плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.
Згідно п. 7.2 договору, підприємство має право застосовувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500,00 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Цей договір припиняється внаслідок: скасування (припинення) усіх дозволів, наданих розповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; непереоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством (8.2. договору).
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору між сторонами були підписані Адресні програми на пріоритет:
- № 22 від 27.06.2019 на розташування 2 рекламних засобів: «Конструкція на даху будинку» №72869-19 по вул.Басейна, 23/52 у Печерському районі міста Києва на строк з 21.06.2019 по 20.09.2019 з оплатою плати 757,44 грн без ПДВ на місяць; «Конструкція на даху будинку» № 72865-19 по вул.Госпітальна, 2 у Печерському районі міста Києва на строк з 21.06.2019 по 20.09.2019 2019 з оплатою плати 757,44 грн без ПДВ на місяць;
- № 24 від 27.06.2019 на розташування рекламного засобу «Банер, панно на фасаді будинку (будівлі)» №72670-19 по просп..Миколи Бажана, 9-з у Дарницькому районі міста Києва на строк з 06.06.2019 по 05.09.2019 з оплатою 90 846,00 грн без ПДВ на місяць;
- № 25 від 27.06.2019 на розташування рекламного засобу «Банер, панно на фасаді будинку (будівлі)» №72675-19 по просп. Героїв Сталінграду, 35 в Оболонському районі міста Києва на строк з 06.06.2019 по 05.09.2019 з оплатою 111 240,00 грн без ПДВ на місяць.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати рахунків № 196783 від 27.06.2019 на суму 22 862,99 грн та № 196779 від 27.06.2019 на суму 27 810,00 грн за розміщення рекламних засобів № №72869-19 за період з 06.06.2019 по 30.06.2019, № 72865-19 з 21.06.2019 по 30.06.2019, № 72869-19 з 21.06.2019 по 30.06.2019, № 72675-19 з 06.06.2019 по 30.06.2019 не виконав, у звязку із чим у нього виникла заборгованість у сумі 50 672,99 грн. Також за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7 600,95 грн 15% штрафу, 3 198,65 грн 3% річних, 6533,22 грн інфляційного збільшення, 7 982,95 грн пені.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заявлені вимоги у повному обсязі, повідомив про часткову оплату боргу у сумі 7500,00 грн.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про рекламу» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 1522/17 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва від 27.06.2019, відповідно до якого відповідачу надано право тимчасового користування для розміщення рекламних засобів.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За користування місцем для розміщення рекламних засобів № №72869-19 за період з 06.06.2019 по 30.06.2019, № 72865-19 з 21.06.2019 по 30.06.2019, № 72869-19 з 21.06.2019 по 30.06.2019, № 72675-19 з 06.06.2019 по 30.06.2019 позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунки № 196783 від 27.06.2019 на суму 22 862,99 грн та № 196779 від 27.06.2019 на суму 27 810,00 грн, всього у сумі 50 672,99 грн.
Пунктом 6.8 договору визначено, що плата за право користування тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.
З підстав невиконання зобов'язання відповідача щодо оплати вказаної плати, незадоволення вимог про погашення боргу у добровільному порядку за претензією № 196-2888/Кр від 02.12.2020, позивач звернувся з позовом до суду у даній справі про стягнення з відповідача 50 672,99 грн. основної заборгованості.
З наданих документів судом встановлено, що у процесі розгляду справи відповідач за платіжним дорученням № 299 від 23.12.2021 перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 7500,00 грн в якості оплати боргу по договору № 1522/17 від 27.06.2019, тобто здійснив погашення заявленої до стягнення суми основного боргу після звернення позивачем до суду з даним позовом (14.09.2021 згідно штемпеля канцелярії Господарського суду міста Києва) та відкриття провадження у справі ухвалою суду від 11.10.2021.
Відповідно до ч. 1 ст 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі за відсутністю предмета спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи, що кошти в розмірі 7500,00 грн сплачені відповідачем після звернення позивача до суду із позовом у цій справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення 7500,00 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
Доказів оплати відповідачем решти 43 172,99 грн основного боргу, у т.ч. у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.
Враховуючи вказані обставини та визнання відповідачем наявності невиконання зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 43 172,99 грн основного боргу, що залишився не сплаченим.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7 600,95 грн 15% штрафу, 3 198,65 грн 3% річних, 6533,22 грн інфляційного збільшення, 7 982,95 грн пені.
Пунктом 7.2 договору визначено, що підприємство має право застосовувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500,00 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.
Крім того, пунктом 7.3. договору передбачено, що підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, нараховані на суму боргу та встановив, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлені 7 600,95 грн 15% штрафу та 7 982,95 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3198,65 грн. та інфляційні втрати у сумі 6533,22 грн грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем підстав звільнення від обов'язку своєчасного виконання зобов'язання зі сплати заявленої до стягнення суми не доведено.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 7500,00 грн основного боргу, задоволення позову в частині стягнення 43172,99 грн основного боргу, 7 600,95 грн 15% штрафу, 3 198,65 грн 3% річних, 6533,22 грн інфляційного збільшення, 7 982,95 грн пені.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Розглянувши викладене у відзиві клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання судового рішення повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Питання щодо надання розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Відповідач при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для розстрочення його виконання.
Надана відповідачем на підтвердження скрутного матеріального становища фінансова звітність станом на 31.12.2020 не є доказами важкого фінансового стану чи відсутності у останнього грошових коштів станом на час розгляду поданого клопотання про розстрочення виконання рішення суду (грудень 2021).
Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед відповідачем не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, фінансові складнощі не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ відповідача є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочення виконання відповідачем не надано.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/15166/21.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 229, 233, 236 - 240, 248-252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 7500,00 грн основного боргу за відсутністю предмета спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПОЛІС ЮА" (01011, м.Київ, Печерський узвіз 15 кв. 40, код 42529932) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м.Київ, БОРИЧІВ УЗВІЗ, 8, код 26199714) 43172 (сорок три тисячі сто сімдесят дві) грн 99 коп основного боргу, 7 600 (сім тисяч шістсот) грн 95 коп 15% штрафу, 3 198 (три тисячі сто дев'яносто вісім) грн 65 коп 3% річних, 6533 (шість тисяч п'ятсот тридцять три) грн 22 коп інфляційних втрат, 7 982 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 95 коп пені та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак