Справа № 500/7398/21
04 січня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розміру 56 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без врахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку: половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи слідчим, старшим помічником прокурора та прокурором;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 % суддівської винагороди, визначеної у довідці Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 за № 01-17/69/2020, з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум та стажу роботи, який дає таке право: навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. Івана Франка - 01.09.1981 по 16.02.1986 - тривалість стажу 02 роки 02 місяці 23 дні; роботи слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області з 17.02.1986 по 31.07.1989 - тривалість стажу 03 роки 06 місяців 15 днів; роботи старшим помічником прокурора Миколаївського району з 01.08.1989 по 27.03.1990 - тривалість стажу 7 місяців 27 днів; роботи прокурором Перемишлянського району Львівської області з 28.03.1990 по 13.07.1993 - тривалість стажу 02 роки 09 місяців 16 днів; роботи суддею Тернопільського обласного суду з 21.07.1993 по 26.08.2001 - тривалість стажу 08 років 01 місяць 06 днів; роботи суддею апеляційного суду Тернопільської області - з 27.08.2001 по 28.12.2016 - тривалість стажу 15 років 04 місяці 02 дні, тобто 32 роки 06 місяців 29 днів стажу, із розрахунку 50 % + 24 % (12 х 2);
стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати на суму сплаченого судового збору 908,00 грн;
у відповідності до положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у встановлений судом строк з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про його виконання.
Позовні вимоги обґрунтовані неправильним визначенням органом Пенсійного фонду України під час проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача відсоткового значення, а саме застосовано 56 % замість 74 % суддівської винагороди, через не зарахування окремих періодів до стажу роботи. Так, відповідач зробив перерахунок довічного грошового утримання позивача (судді у відставці) враховуючи лише 23 роки суддівського стажу та без зарахування половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду роботи слідчим, старшим помічником прокурора та прокурором. Усього стаж роботи позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 32 роки 06 місяців 29 днів, що складає 74 % (50 % за 20 років стажу + 12 років стажу х 2) суддівської винагороди при обчисленні довічного грошового утримання судді.
Позивач посилається на положення частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992, чинної на день призначення його на посаду судді, яка визначала роботу, яка зараховується до стажу, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, статтю 1 Указу Президента України від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» в частині зарахування до стажу судді половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Також ОСОБА_1 вказує на судові рішення постановлені за його позовами щодо перерахунку довічного грошового утримання. Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 КАС України.
Відповідачем 24.11.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що суддівський стаж ОСОБА_1 становить 23 роки, що дає право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56 % суддівської винагороди судді (50 % + 2 % за кожний рік понад 20). Стаж роботи на посаді судді позивача визначався відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ. Згідно з вимогами вказаної норми відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду роботи слідчим, старшим помічником прокурора та прокурором. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також вважає, що відсутні підстави для встановлення судового контролю.
01.12.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повторно зазначає про судові рішення, постановлені щодо нього, які стосувалися визначення стажу роботи судді, що дає право на відставку, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання та наводить мотиви аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Вважає, що є підстави для встановлення судового контролю.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
21.01.2020 відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру суддівської винагороди, що склало 53064,99 грн (а.с.34).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2021, яке набрало законної сили 23.02.2021, у справі №500/4121/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки, виданої Тернопільським апеляційним судом №01-17/69/2020 від 04.03.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/69/2020 від 04.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с.10-13).
22.02.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 в розмірі 56 % суддівської винагороди працюючого судді, його розмір становить 110060,72 грн (а.с.35).
З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду до спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, включено лише період перебування ОСОБА_1 на посаді судді, що разом складає 23 роки.
Позивач вважає, що при розрахунку стажу, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, та обчисленні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не враховано половину періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду роботи слідчим, старшим помічником прокурора та прокурором.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VI), в редакції чинній до 28.03.2015, який прийнято та діяв на час роботи позивача суддею, також містив бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Так, до набрання чинності Законом №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995 передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в частині четвертій статті 43 Закону України «Про статус суддів» половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Таким чином, суд зазначає, що вказаними вище положеннями в сукупності було чітко передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією з цього питання, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 127/20301/17, від 22.05.2018 у справі № 490/1719/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17 та від 31.10.2019 №766/17221/16-а, від 15.01.2020 у справі №683/600/17, 24.03.2020 у справі №559/512/17 та від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а.
Судом встановлено, що органом Пенсійного фонду до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно такі періоди роботи:
з 21.07.1993 по 26.08.2001 на посаді судді Тернопільського обласного суду - 8 років 01 місяць 06 днів;
з 27.08.2001 по 28.12.2016 на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області - 15 років 04 місяці 02 дні (а.с.9, 21).
Усього 23 роки 05 місяців 08 днів.
Разом з тим, як вбачається з відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 10.08.1979, він з 01.09.1981 по 16.02.1986 навчався у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. Івана Франка.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 23 років (тобто дотримується умова не менше 10 років), то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується також половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 , проведеного Тернопільським апеляційним судом 28.05.2021 за №01-17/203/2021 (а.с.9), тривалість стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за цей період становить 2 роки 2 місяці 23 дні, тобто половина строку навчання.
Що стосується зарахування періоду роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , він
з 17.02.1986 по 01.03.1987 був стажистом на посаді слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області;
з 02.03.1987 по 31.07.1989 працював слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області;
з 01.08.1989 по 27.03.1990 працював старшим помічником прокурора Миколаївського району;
з 28.03.1990 по 13.07.1993 працював прокурором Перемишлянського району Львівської області року (а.с.8).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача не зараховано вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.
Як вказано вище, Закон №2862-ХІІ передбачав зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі Закон № 1789-XII, в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, в аспекті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, за змістом статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у статті 56 Закону №1789-XII, що стосується поняття «слідчий», то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.
За таких обставин посада «стажист слідчого» не охоплюється поняттям «слідчого», враховуючи аналогію за посадою прокурора, визначення якого міститься у статті 56 Закону №1789-XII, а тому підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає, зараховується лише час роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2019 у справах №607/5454/17 та №589/4735/16-а, від 20.11.2019 у справі №308/5911/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17, від 19.08.2021 у справі №369/2234/17.
Оскільки ОСОБА_1 з 17.02.1986 по 01.03.1987 працював стажистом на посаді слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області (1 рік 13 днів), то цей період не зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин, до спеціального стажу роботи позивача, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім роботи на посаді судді (23 роки 5 місяців 08 днів), належить враховувати половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 2 місяці 23 дні) та роботу на посадах слідчого, старшого помічника прокурора та прокурора (з 02.03.1987 по 13.07.1993 - 6 років 4 місяці 12 днів).
Таким чином, невключення до спеціального стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах слідчого, старшого помічника прокурора і прокурора, та врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді і, відповідно, визначення для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відсоткового значення 56 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є протиправним.
У спірному випадку відповідачем при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого залежить від правильного обчислення стажу роботи на посаді судді.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 % суддівської винагороди, визначеної в довідці Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 за № 01-17/69/2020, з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум та стажу роботи, який дає таке право: навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. Ів.Франка - 01.09.1981 по 16.02.1986 - тривалість стажу 02 роки 02 місяці 23 дні; роботи слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області з 17.02.1986 по 31.07.1989 - тривалість стажу 03 роки 06 місяців 15 днів; роботи старшим помічником прокурора Миколаївського району з 01.08.1989 по 27.03.1990 - тривалість стажу 7 місяців 27 днів; роботи прокурором Перемишлянського району Львівської області з 28.03.1990 по 13.07.1993 - тривалість стажу 02 роки 09 місяців 16 днів; роботи суддею Тернопільського обласного суду з 21.07.1993 по 26.08.2001 - тривалість стажу 08 років 01 місяць 06 днів; роботи суддею апеляційного суду Тернопільської області - з 27.08.2001 по 28.12.2016 - тривалість стажу 15 років 04 місяці 02 дні, тобто 32 років 06 місяців 29 днів стажу, із розрахунку 50 % + 24 % (12 х 2), то суд зауважує таке.
Як зазначено вище період з 17.02.1986 по 31.07.1989 включає не лише роботу слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області, а й стажистом слідчого з 17.02.1986 по 01.03.1987, а тому зарахуванню до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає лише період з 02.03.1987 по 31.07.1989 - тривалість стажу 02 роки 06 місяців 02 дні.
Відтак наведене позивачем відсоткове значення суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначене невірно, бо враховано період роботи, який не підлягає до зарахування.
У спірному випадку суд зазначає, що неправильне обчислення відповідачем стажу роботи позивача, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призвело, до виплати щомісячного довічного грошового утримання позивачу в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.
Тому у спірному випадку з метою ефективного судового захисту порушених прав позивача, необхідність зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача з врахуванням стажу роботи, який дає таке право і який протиправно не був зарахований до стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді, та береться до уваги при визначенні розміру грошового утримання судді у відставці.
У той же час, суд звертає увагу на те, що відповідач не визнавав право позивача на зарахування до стажу робити певних періодів роботи (служби) позивача, у зв'язку з чим нарахування грошового утримання з врахуванням більшого стажу не проводив.
За наведених обставин, спору між позивачем та відповідачем, з приводу порядку нарахування грошового утримання позивачу (в тому числі його розміру) при більшому стажі роботи немає, спір виник саме через незарахування окремих періодів роботи позивача до спеціального стажу.
Відтак вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести позивачу перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці саме у розмірі 74 % від загального розміру суддівської винагороди є передчасною.
Враховуючи те, що визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці буде проводитись під час відповідного перерахунку на виконання цього рішення суду, в задоволенні позовних вимог що стосуються визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, а саме - 74 % від загального розміру суддівської винагороди діючого судді необхідно відмовити у зв'язку з їх передчасністю, а також враховуючи неправильний розрахунок такого відсоткового значення позивачем через помилково зарахування до спеціального стажу періоду роботи стажистом слідчого прокуратури. При цьому обчислення (розрахунок) спеціального стажу є повноваженням органів Пенсійного фонду, а відтак суд не уповноважений здійснювати такий розрахунок.
На такі обставини щодо передчасності позовних вимог була звернута увага Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.08.2021 у справі у подібних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог частково та визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розміру 56 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без врахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку: половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи слідчим прокуратури, старшим помічником прокурора та прокурором; а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 за № 01-17/69/2020, з урахуванням фактично виплачених сум та стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. Івана Франка з 01.09.1981 по 16.02.1986, роботи слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області з 02.03.1987 по 31.07.1989, роботи старшим помічником прокурора Миколаївського району з 01.08.1989 по 27.03.1990, роботи прокурором Перемишлянського району Львівської області з 28.03.1990 по 13.07.1993, роботи суддею Тернопільського обласного суду з 21.07.1993 по 26.08.2001, роботи суддею апеляційного суду Тернопільської області з 27.08.2001 по 28.12.2016.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у встановлений судом строк з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про його виконання, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що вказані положення КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.
Разом з тим, за приписами частини першої статті 382 КАС України встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у вигляді зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то відповідно до частини першої, третьої статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума судового збору у розмірі 454,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачена відповідно до квитанції від №22070 від 28.10.2021 (а.с.5).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розміру 56 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без врахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку: половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періодів роботи слідчим прокуратури, старшим помічником прокурора та прокурором.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 за № 01-17/69/2020 з урахуванням фактично виплачених сум та стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: половини строку навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. Ів.Франка з 01.09.1981 по 16.02.1986, роботи слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області з 02.03.1987 по 31.07.1989, роботи старшим помічником прокурора Миколаївського району з 01.08.1989 по 27.03.1990, роботи прокурором Перемишлянського району Львівської області з 28.03.1990 по 13.07.1993, роботи суддею Тернопільського обласного суду з 21.07.1993 по 26.08.2001, роботи суддею апеляційного суду Тернопільської області з 27.08.2001 по 28.12.2016.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири грн).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, Майдан Волі, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 04 січня 2022 року.
Суддя Чепенюк О.В.