про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/9781/21
04 січня 2022 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баранюк А.З., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
29 грудня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя про визнання бездіяльності протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
У відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Щодо звільнення позивача від сплати судового збору як споживача, то зазначає, що Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Однак, позивач звернувся до суду з підстав нерозгляду його запиту відповідачем, а тому суд не погоджується з доводами позивача, що у спірних правовідносинах він є споживачем та звільняється від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того, позивач у позовній заяві просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Також, позивач долучає відомості про доходи з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік.
Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, згідно з частинами першою, другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження, встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою (виключним правом) відповідного суду.
З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд вважає, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Суд також враховує те, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, тому у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 640/20109/19 зазначив: "Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява №73547/01)".
У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.
У даному випадку позивачем до заяви про звільнення від сплати судового збору додані лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік. Такі відомості містять виключно інформацію, що наявна в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, яка підтверджує відсутність у позивача лише оподатковуваних доходів за цей період.
Так, у відповідності до пункту 2 розділу І Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, Державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З вказаного вбачається, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників не охоплюють виплати, які не підлягають оподаткуванню. Отож, такі відомості самі по собі не є достатнім доказом майнового стану особи.
Доказів відсутності інших джерел доходів за попередній рік (інформації про розмір пенсійних та інших соціальних виплат і допомог), та, відповідно, скрутного майнового стану, що зумовили неможливість сплати судового збору, в матеріалах позовної заяви немає, що свідчить про необґрунтованість указаного клопотання. При цьому суд повинен враховувати майновий стан сторони в цілому, а не лише відсутність окремих джерел доходу, в даному випадку тих, що підлягають оподаткуванню.
Обов'язок сплатити судовий збір має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно, застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Крім того, невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту. Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Норма, що передбачає повноваження суду на звільнення особи від сплати судового збору не є імперативною, це є правом, а не обов'язком суду. Водночас сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно норм пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" 15 грудня 2020 року № 1082-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн. 00 коп.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, таким чином, позивачу слід сплатити 908,00 грн. судового збору та подати докази такої доплати.
За подання адміністративного позову до Тернопільського окружного адміністративного суду судовий збір слід сплачувати за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA678999980313101206084019751, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Також у відповідності до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач у позовній заяві вказує, що надходження від нього (запит) від 30.09.2021 відповідач одержав на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1
Проте, в порушення вимог ч.4 ст.161 КАС України позивачем додано до позовної заяви надходження (запит) від 30.09.2021, який був надісланий на інші електронні адреси, а не на 05408102@mail.gov.ua.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 908,00 грн на належний рахунок та подання до суду належних доказів такої сплати або подання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору згідно до закону (докази відсутності інших джерел доходів за попередній рік (інформації про розмір пенсійних та інших соціальних виплат і допомог) та відповідного клопотання; подання до суду копії надходження (запиту) від 30.09.2021, який був надісланий на електронну адресу 05408102@mail.gov.ua.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Роз'яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Баранюк А.З.