Справа № 500/7108/21
04 січня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 05.10.2021 №285897.
Позов обґрунтовано тим, що 06.08.2021 працівниками Управління проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача, яким перевозився подільний вантаж (35 рулонів сітки для паркану), при якому тричі проводилося зважування транспортного засобу та було встановлено перевищення дозволених параметрів на другу на одичну вісь (при першому та третьому зважуванні навантаження на другу одиничну вісь склало 11,850 т, при другому - 12,350 т), за що й було притягнуто підприємця до відповідальності, враховуючи показник другого зважування. Параметри загальної дозволеної ваги транспортного засобу з вантажем (загальна маса становила 37,250 т) були дотримані.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без наявності складу правопорушення та без дотримання передбаченої процедури габаритно-вагового контролю і розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Мотиви позову зводяться до таких аргументів позивача: під час габаритно-вагового контролю на прохання водія не надано документи на законність використання зважувального обладнання та повідомлено про відсутність таких документів; при проведенні трьох зважувань із різними показниками відповідач протиправно «обрав» найбільш вигідний для нього показник другого зважування і застосував штраф за найвищим критерієм; після виявлення перевищення на одну вісь працівники Укртрансбезпеки не вживали заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу; штраф застосовано за перевищення вагових норм без відповідного дозволу при перевезенні подільного вантажу, при тому що законом не передбачено видання такого дозволу на проїзд; в оскаржуваній постанові не вказано конкретної норми закону, яка порушена; підприємця позбавлено можливості брати участь у розгляді справи, оскільки її розгляд проведено 05.10.2021 без повідомлення позивача.
У позовній заяві позивач наводить положення Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III); звертає увагу на абзац третій пункту 22.5 Правил дорожнього руху, яким заборонено рух транспортних засобів у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами із перевищенням вагових параметрів, тобто не передбачена видача спеціальних дозволів, що виключає відповідальність застосовану до нього; вказує на порушення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, (далі - Порядок №1567) через неповідомлення його про розгляд справи 05.10.2021, при тому, що він бажав надати пояснення і з'ясувати обставини справи, і з'явився до Управління 14.09.2021, коли й було його запрошено для розгляду справи, який не відбувся.
Одночасно з позовною заявою позивач заявив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано у відповідача крім матеріалів, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова, такі докази: належним чином засвідчені копії роздруківки із зважувального обладнання про всі проведені зважування 06.08.2021, копії трьох чеків зважування по трьох зважуваннях транспортного засобу позивача.
19.11.2021 до суду надійшов відзив на позов (а.с.36-50), у якому відповідач проти позову заперечив, навівши такі спростування. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу на одиночну вісь, яке склало 12,350 т, що на 12,27 % перевищує нормативно визначені 11 т, та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень. Матеріали перевірки оформлені належним чином та містять належні докази допущеного правопорушення.
Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Стосовно доводів позивача про проведення трьох зважувань транспортного засобу вказує, що габаритно-ваговий контроль 06.08.2021 на а/д М-30, 280 км, Хмельницької області, здійснювався за участі працівника ДП «Хмельницький облавтодор» за допомогою їх зважувального обладнання. Транспортний засіб RENO д/н НОМЕР_1 був зважений один раз, на підставі талону (чека) зважування №07217 від 06.08.2021 були оформлені всі матеріали габаритно-вагового контролю та винесена оскаржувана постанова №285897 від 05.10.2021. Габаритно-ваговий контроль здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат та свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, у зв'язку з чим є придатними до застосування.
Також відповідач вважає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. В даному випадку, навіть присутність ФОП ОСОБА_1 на розгляді справи про порушення не змінила б рішення суб'єкта владних повноважень щодо винесення оскаржуваної постанови.
Щодо незатримання транспортного засобу, то це не є повноваженням та компетенцією відповідача, обов'язок вжиття заходів із затримання транспортного засобу покладений на відповідні підрозділи Національної поліції.
Також відповідач звертає увагу на вказані у позовній заяві обставини щодо пропозиції працівників Укртрансбезпеки водію транспортного засобу оплати 10,0 тис.грн без складання матеріалів перевірки і штрафу 17,0 тис.грн, та вказує за наявності таких водій мав би звернувся до компетентних органів, тим більше, що на місці здійснення габаритно-вагового контролю були присутні працівники поліції.
З огляду на безпідставність та необгрунтованість аргументів ФОП ОСОБА_1 , відповідач просить відмовити у позові повністю.
02.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.70-75), у якій звернута увага на ті ж обставини, що й у позовній заяві, та додатково наведено такі аргументи: складені за результатами габаритно-вагового контролю документи не містять відомостей про зважувальне обладнання, що не дозволяє достовірно встановити, який саме ваговий комплекс був використаний для зважування автомобіля. У довідці про перевищення габаритно-вагових параметрів про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.08.2021 №0059624 передбачено зазначення інформації про габаритно-ваговий комплекс «Найменування, розташування пункту габаритно-вагового контролю». Однак у цій графі відсутня інформація про найменування, модель, серійний номер габаритно-вагового контролю тощо. Це свідчить про те, що відповідач міг долучити свідоцтво про повірку на будь-яке габаритно-вагове обладнання, яке повірене, однак це не означає, що саме це обладнання було використане при зважуванні, оскільки у пункті 1 довідки він не зазначив жодних ідентифікуючих даних обладнання.
Відповідач на свій лад перекручує фактичні обставини справи та зазначає, що було одне зважування. Однак у відповіді від 15.11.2021 №385 ДП «Хмельницький облавтодор» повідомило, що чеки зважування без порушень не зберігаються.
Законодавство передбачає обов'язкову участь у габаритно-ваговому контролі працівників Укртрансбезпеки та працівників Національної поліції. Працівники Укртрансбезпеки перевіряють вагові параметри, а працівники Національної поліції, у разі встановлення факту перевищення, затримують транспортний засіб на підставі 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення до приведення вагових параметрів у відповідність.
Також закон не передбачає отримання дозволу на перевезення подільних вантажів. Чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням вагових параметрів, не передбачена, то на перевізника не може бути накладений штраф відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ за відсутність такого дозволу.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює діяльність з надання послуг вантажним автомобільним транспортом (а.с.23-24).
06.08.2021 інспекторами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Хмельницька область) в рамках здійснення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки, на а/д М-30 км 280, перевірено транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM HR420-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), з напівпричепом марки TITAN SREAM, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), що належить та використовується в своїй діяльності автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 , при наданні послуг з перевезення вантажу, на підставі товарно-транспортної накладної №б/н від 05.08.2021, по маршруту: м. Дніпро, Дніпропетровська область - смт. Лужани, Кіцманський р-н, Чернівецька область.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №б/н від 05.08.2021 та накладної на відпуск товару перевозився вантаж: дріт сталевий з цинковим покриттям у мотках, 35 рулонів, загальною вагою 21,971 т (а.с.15-16).
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку № 004000 від 02.08.2021 та графіка проведення рейдових перевірок Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки в період з 04.08.2021 по 08.08.2021 (а.с.51-52).
Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM HR420-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки TITAN SREAM, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі талону (роздруківки) зважування №07217 від 06.08.2021 зафіксовано перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на другу одиночну вісь, а саме - 12,350 т, при нормативно визначених 11 т та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.
За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспекторами Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Хмельницька область) складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0059624 від 06.08.2021 (а.с.55) та акт №0051781 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06.08.2021 (а.с.56), на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 562,95 євро (а.с.57).
Також за результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №293630 від 06.08.2021 (а.с.53). В акті зазначено, що автомобілем марки RENAULT PREMIUM HR420-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом марки TITAN SREAM, реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно з товарно-транспортною накладною №б/н від 05.08.2021 здійснювалось надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень - навантаження на одиночну вісь - 12,350 т, при дозволеному 11 т, чим порушено вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Актом констатовано, що перевізником допущено порушення, відповідальність за яке передбачене абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Усі вказані вище документи, складені за результатами проведення габаритно-вагового контролю 06.08.2021, підписані крім осіб, які їх склали, водієм ОСОБА_2 . Жодних зауважень, заперечень, недоліків при здійсненні контролю чи оформленні його результатів водієм не зазначено.
В подальшому 03.09.2021 Управлінням повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке відбудеться 14.09.2021 з 10.00 год, на який запрошувався підприємець (а.с.60).
За результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, заступником начальника Управління 05.10.2021 прийнято постанову №285897 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ФОП ОСОБА_1 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн (а.с.61).
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, підприємець звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 цього Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Отже, з огляду на викладене, Управління під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (абзац другий пункту 16 Порядку №1567).
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина друга статті 48 Закону № 2344-III).
Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 15 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до підпунктів 2, 4, 6 пункту 2 Порядку № 879:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;
вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку №879).
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункт 21 Порядку №879).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Судом встановлено, що проведення рейдової перевірки 06.08.2021 відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства, відповідачем правомірно при здійсненні габаритно-вагового контролю у спірному випадку визначалася належність транспортного засобу позивачу до великовагових та/або великогабаритних, перевірялась наявність документів (дозволів) на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.
Суть порушення, встановленого рейдовою перевіркою у спірному випадку, полягає у перевищенні підприємцем нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на одиночну вісь 12,350 т, при нормативно визначених 11 т, та відсутність у водія відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.
З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.08.2021 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 37,250 т, а осьові навантаження склали:
перша одиночна вісь - 7,7 т (при нормативно допустимих 11 т);
друга одиночна вісь - 12,350 т (при нормативно допустимих 11 т);
третя строєна вісь 17,200 т (5,350 т + 6,250 т + 5,600 т) (при нормативно допустимих 22 т).
У спірному випадку за результатами габаритно-вагового контролю, за даними відповідача, фактичне навантаження на другу одиничну вісь складало 12,350 т, що на 1,350 т перевищує допустиме значення або на 12,27 %.
Відповідно до цих результатів вагові параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.
Надаючи оцінку мотивам, наведеним позивачем у позовній заяві, суд зазначає таке.
Стосовно того, що не надавалися документи водію на зважувальне обладнання, то суд зауважує, що про такі обставини сам водій не зазначив у жодному документі, які ним підписувався 06.08.2021 за результатами габаритно-вагового контролю.
З матеріалів справи вбачається, що зважування транспортного засобу позивача у пункті габаритно-вагового контролю здійснювалося за допомогою ваги пересувної автомобільної типу CHEKLODE FREEWE1GH Зав.№008234, виробник «CENTRAL WEIGHING», Англія. Відповідно до копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/1846 від 27.07.2021, наданого відповідачем, остання повірка ваг була здійснена 27.07.2021 (свідоцтво чинне до 27.07.2022). Повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного тавра державного повірителя по експлуатації ваг (а.с.63).
З долученої до матеріалів справи відповідачем копії сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А №004666 №UA-MI/l-2195-2007, виданого 21.07.2007 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, слідує, що міжповірочиий інтервал для вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH» встановлено не більше 1 року, а також засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH» зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки під номером У 2570-07 (а.с.64).
Отже, станом на 06.08.2021 (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) засіб вимірювальної техніки відповідав загальним технічним вимогами державних стандартів.
При цьому судом не встановлено, що при перевірці/зважуванні транспортного засобу у водія позивача виникла потреби пересвідчитися у тому, чи відповідає згаданий засіб вимірювальної техніки державним стандартам і йому було у цьому відмовлено. Ні водій, ні підприємець не зверталися зі скаргами щодо відмови працівників Управління надати документи щодо зважувального обладнання, яке використовувалося при здійсненні габаритно-вагового контролю, про це водій не зазначив у документах, які ним підписувалися 06.08.2021 за результатами габаритно-вагового контролю.
Як зазначено вище, форма акта перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена додатком 3 до Порядку №1567.
Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207.
Форма акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлена Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422.
Затверджені форми актів та довідки не передбачають внесення до них відомостей про обладнання, яким здійснювався точний габаритно-ваговий контроль, ні акти, ні довідка не містить графи для заповнення інформації про марку, модель та заводський номер вимірювально-габаритного обладнання. Тому посилання позивача на відсутність у вказаних документах відомостей про вимірювально-зважувальне обладнання є необґрунтованими та до уваги не приймаються. У довідці про перевищення габаритно-вагових параметрів про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.08.2021 №0059624 у графі, на яку вказує позивач: «Найменування, розташування пункту габаритно-вагового контролю», не передбачено зазначення саме інформації про найменування, модель, серійний номер обладнання, як помилково вважає позивач.
Стосовно проведення трьох зважувань під час здійснення габаритно-вагового контролю, то суд допускає такі обставини. У підпункті 12 пункту 2 Порядку №879 зазначено: повторне вимірювання і зважування - це будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в'їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики. Тобто вимоги вказаного Порядку допускають можливість проведення більш як одного зважування через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання.
Позивач, який не був присутній на зважуванні, бо таке проводилося за участі водія ОСОБА_2 , наполягає на тому, що по результатах двох зважувань (першого і третього) показники перевищення навантаження на другу одиночну вісь вказували на перевищення на 0,850 т (загальна вага на другу одиночну вісь становила 11,850 т) та вказує, що такі обставини може підтвердити водій як свідок. При другому зважуванні загальна вага на другу одиничну вісь становила 12,350 т. Відповідач такі обставини заперечує.
З цього приводу суд зазначає, по перше, що позивач клопотання про виклик ОСОБА_2 як свідка до суду не подавав, як і клопотання про розгляд справи за участю сторін, а, навпаки, одночасно з позовом подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. По друге, суд знову ж звертає увагу, що в жодному документі, складеному 06.08.2021 за результатами габаритно-вагового контролю: довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, водій ОСОБА_2 , підписуючи кожен з них, не написав будь-яких заперечень, незгоди чи то навіть відмови від їх підписання через недостовірність відомостей, внесених до них, на чому у цій справі наполягає позивач. Суд зазначає, що за своєю правовою природою акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб'єктом владних повноважень порушення вимог законодавства суб'єктами, щодо яких або щодо власності яких здійснювалася перевірка, та документом, на підставі зафіксованих даних в якому приймається відповідне рішення, а тому водій мав можливість внести до нього свої зауваження, які б бралися до увагу при з'ясуванні обставин справи та оцінці доказів.
У цій справі судом встановлено факт перевищення транспортним засобом позивача вагових параметрів на другу одиночну вісь, що підтверджується єдиним наданим сторонами талоном (чеком) зважування №07217 від 06.08.2021. Відтак в цій частині суд вважає доводи позивача необґрунтованими.
Разом з тим, суд зауважує, що такі обставини про можливе проведення трьох зважувань та врахування найвищого показника мали бути перевірені первинно суб'єктом владних повноважень при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Справа про порушення розглядалася в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (Тернопільська область), а не за місцем виявлення порушення (Хмельницька область), проте в межах одного територіального органу, тому орган державного контролю мав можливість достеменно з'ясувати обставини проведеного заходу 06.08.2021 за участю спеціалістів та інспекторів, які брали в ньому участь. Проте через розгляд такої справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 05.10.2021 без повідомлення підприємця, останній не мав змоги висловити свої пояснення та довести до відома відомі йому обставини рейдової перевірки.
У будь-якому випадку результати зважування чи то 11,850 т, чи 12,350 т вказували на перевищення допустимого значення 11 т. Проте у першому випадку таке перевищення складає 7,72 %, а в другому - 12,27 %, що у разі застосування відповідальності впливає на розмір штрафної санкції.
Стосовно мотивації підприємця про те, що чинне законодавства не передбачає видачу дозволу на подільний вантаж, то суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні вимоги встановлені у частині другій статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, норми якої наведені вище.
Виходячи з аналізу норм пункту 4 Правил № 30, пункту 22.5 Правил дорожнього руху (які також наведені вище), можна дійти висновку, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Одночасно законодавцем встановлено заборону можливості допуску транспортних засобів, що перевозять подільний вантаж для участі в дорожньому русі, якщо такі транспортні засоби мають перевищення зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху параметрів.
В контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 803/1540/16.
У спірному випадку повна маса транспортного засобу підприємця не перевищувала допустиму вагу, проте навантаження на другу одиничну вісь перевищувало нормативно допустиме значення.
Судом не встановлено, що позивач (водій позивача) відповідно до пункту 23 Порядку № 879 після зважування привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто перевищення габаритно-вагових параметрів не було усунуто перевізником.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 Правил перевезення водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.
Перевищення навантаження на вісь під час руху автомобіля, що перевозить подільний вантаж, у разі його зміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні наслідки переміщення подільного вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема подільного вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, не створюючи небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху.
Стосовно того, що при перевезенні подільного вантажу законодавством не передбачено отримання дозволу, то суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 879 дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Суд погоджується з доводами позивача, що оскільки згідно з абзацом 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху встановлено заборону допуску великовагових транспортних засобів, що перевозять подільний вантаж для участі в дорожньому русі (якщо такі транспортні засоби мають перевищення зазначених у цьому ж пункті параметрів), то відповідно за таких умов й дозвіл на рух не може видаватися.
Разом з тим, при забороні руху на автомобільній дорозі з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т при перевезенні подільного вантажу, водій позивача 06.08.2021 здійснював таке перевезення, і після габаритно-вагового контролю не привів такі параметри у відповідність, а тому має нести відповідальність не лише у вигляді плати за проїзд великоваговим транспортним засобом, а у вигляді адміністративного-господарської санкції.
У цьому випадку плата за проїзд є компенсацією руйнування автомобільних доріг України. Натомість, така плата не звільняє особу від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо дотримання вимог допустимих граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами та заборони руху у разі їх недотримання при перевезенні подільного вантажу.
Відповідальність перевізників, яка передбачена абзацами 14-16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, це є санкція за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що визначається в залежності від показника перевищення дозволених габаритів: від 5 відсотків до 10 відсотків включно, понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків, та понад 20 відсотків.
На користь такого висновку свідчать зміни внесені до Закону №2344-ІІІ Законом України від 03.06.2021 № 1534-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», чинних з 01.10.2021. Законодавцем деталізовано диспозицію норм абзаців 14-16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ. Так, абзаци 14-16 викладено в такій редакції:
"перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм, суд приходить до висновку, що підприємець як перевізник має нести відповідальність за таке порушення.
Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування, перевозячи подільний вантаж, що призвело до нерівномірного розподілу вантажу та до перевищення навантаження на вісь, при забороні руху за таких умов, визначеній у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, не звільняє позивача як перевізника від відповідальності, передбаченої абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», установленої за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Позивач долучив до матеріалів справи судову практику, зокрема, постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16. Проте ця постанова не містить жодних правових висновків стосовно того, що якщо дозвіл на рух подільного вантажу не видається, то перевізник сплачує лише плату за проїзд та не несе відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Верховний Суд констатував обставини і висновки, які зробив суд першої і апеляційної інстанції, та зазначив, що суд як першої, так і апеляційної інстанцій, задовольняючи позов дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, судові рішення в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2016 скасовано, справу направлено в наведеній частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема, Верховний Суд зазначив таке: « 58. Стосовно оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, №021251, № 021252, № 021271, № 021268, № 021269, № 021270 від 23 червня 2016 року, позивач у касаційній скарзі вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивів визнання цих постанов неправомірними.
59. Так, наведеними постановами застосовано до позивача адміністративно-господарські санкції, за порушення, за яке абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність, тобто надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, а саме дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними Уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
60. На думку позивача, транспортні засоби, які зважувались є контейнеровозами, а для них встановлені Правилами дорожнього руху інші параметри ваги, тому при повторному зважуванні навантаження на осі не перевищувало норми.
61. Суд апеляційної інстанції вказав, що транспортні засоби позивача являються контейнеровозами, а тому у відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху до них застосовуються зовсім інші нормативні вагові параметри, ніж зазначені ОСОБА_2 в актах, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що постанови від 23 червня 2016 року № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, № 021251, № 021252 та від 07 липня 2016 року № 021271, № 021268, № 021269, № 021270 підлягають скасуванню.
62. Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних постанов з підстав, що при зважуванні транспортних засобів, належних позивачу, під час проведення рейдової перевірки 31 травня 2016 року, документи складено інспектором Бліновою Л. П. відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач не довів суду, що вантаж перевозився в контейнерах, для того, щоб застосувати вагові параметри встановлені Правилами дорожнього руху для контейнерів. При цьому, чеки зважування свідчать, що позивачем порушені нормативно допустимі параметри ваги.
63. Крім цього, суд першої інстанції встановив, що позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а постанови від 23 червня 2016 року та від 07 липня 2016 року скасуванню.
64. Слід зауважити, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах сипучі вантажі без тари (пункт 17.2 Наказу).
65. Як встановлено судами, позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза.
66. Однак результати зважування транспортних засобів чітко засвідчують нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню, що унеможливлюється при виконанні перевезень в контейнерах.
67. В свою чергу, у відзиві на касаційну скаргу інспектором ОСОБА_2 вказано, що відповідно до наданих водіями товаро-транспортними накладними перевезенню підлягав розподільний вантаж - кукурудза, який вантажовідправником наданий автоперевізнику для перевезення у спосіб - насипом, без тари, не в контейнері.
68. Враховуючи наведене, суд як першої, так і апеляційної інстанцій, дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23 червня 2016 року № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, № 021251, № 021252 та від 07 липня 2016 року № 021271, № 021268, № 021269, № 021270».
Отже, Верховний Суд лише констатував мотиви прийнятого рішення судом першої інстанції: якщо дозвіл на рух подільного вантажу не видається, то може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, але самостійно такого висновку не висловив.
Щодо доводів позивача стосовно недотримання відповідачем вимог Порядку № 879 в частині незаборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритно-вагових норм, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 22 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку статті 265-2 наділені виключно органи Національної поліції України.
З наведеного вбачається, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Також суд критично оцінює наведені позивачем у позовній заяві обставини щодо пропозиції працівників Укртрансбезпеки водію транспортного засобу оплати 10,0 тис.грн без складання матеріалів перевірки і штрафу 17,0 тис.грн. Жодних належних і допустимих доказів на їх підтвердження підприємець не надав суду, а за їх наявності водій та підприємець мали б звернутися до компетентних органів з відповідними заявами.
Щодо посилань позивача на недотримання відповідачем порядку повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, суд зауважує таке.
Відповідно до абзацу першого пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідно до пункту 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до абзацу першого пункту 29 Порядку копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом з повідомленням.
Отже, розгляд справи про порушення за відсутності суб'єкта господарювання чи його уповноваженої особи можливий лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Судом встановлено, що Управлінням було призначено розгляд справи про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт на 14.09.2021 з 10.00 год, про що направлено позивачу відповідне повідомлення рекомендованим листом (а.с.60).
Позивач у позові стверджує, що на вказану дату прибув до Управління, проте через відсутність керівника (заступника) Управління розгляд справи, як його повідомили працівники відповідача, перенесено на інший день.
Такі обставини не спростовані відповідачем та підтверджуються датою винесення оскаржуваної постанови в інший день, а саме 05.10.2021.
Разом з тим, Управлінням не надано до суду жодних доказів повідомлення підприємця-перевізника про розгляд справи на цю дату 05.10.2021, а з відзиву вбачається, що таке повідомлення не направлялося. Відповідач вказує, що Порядок №1567 не містить вимоги щодо здійснення повторного виклику на розгляд справи про порушення. Окрім того, така можливість обмежена недостатністю коштів на оплату поштових відправлень.
Такі пояснення суд оцінює критично, оскільки відповідно до наведених пунктів 26, 27 Порядку №1567 Управління зобов'язане у будь-якому випадку повідомити суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення. При цьому визначено альтернативний порядок такого повідомлення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, а тому відповідач з огляду на обмеження фінансування (як він вказує) міг 14.09.2021 повідомити ФОП ОСОБА_1 про дату розгляду справи під розписку.
Лише у разі неявки суб'єкта господарювання чи його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без його участі, а у спірному випадку відповідач розглянув справу про порушення без повідомлення позивача про її розгляд.
Позивач стверджує про незабезпечення його права приймати участь в розгляді справи та вказує, що прибувши 14.09.2021 до Управління вимагав проведення повноцінного розгляду справи та з'ясовування усіх обставин проведеного габаритно-вагового контролю.
Отже, оскільки відповідачем не представлено належного доказу про повідомлення суб'єкта господарювання в установлений спосіб про час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт на 05.10.2021, тому правових підстав вважати його повідомленим в суду не має.
Аналізуючи положення Порядку №1567 та оцінюючи обставини справи, суд зазначає, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в розглядуваному випадку, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Порядку №1567 містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації посадовими особами Укртрансбезпеки, її територіальних органів наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
За загальним правилом процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані йому права, які передбачені пунктом 26 Порядку №1567, що, на думку суду, не має форми незначних процедурних порушень з огляду також на положення частини другої статті 2 КАС України, то це є беззаперечною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв на не підставі та не у спосіб, що визначені законами України, без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому наявні правові підстави для визнання оскаржуваної постанови від 05.10.2021 протиправною та скасування.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 21.10.2021 (а.с.27). Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (територіальний орган якої є відповідачем у справі), судовий збір у розмірі 908,00 грн.
У зв'язку із перебуванням судді Чепенюк О.В. у період з 20.12.2021 по 31.12.2021 включно у щорічній відпустці, рішення у цій справі ухвалене у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасування постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05 жовтня 2021 року №285897.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, місто Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вулиця Тролейбусна, 12, місто Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код юридичної особи Державної служби України з питань безпеки на транспорті в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39816845).
Повний текст рішення складено та підписано 04 січня 2022 року.
Суддя Чепенюк О.В.