04 січня 2022 року м. Рівне №460/8485/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення №172850011242 від 21.05.2021 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 2) зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 06.04.2021 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є постраждалою від Чорнобильської катастрофи (3 категорії). В період з 24.05.1986 року по 01.09.1989 року проживала та була зареєстрована в с. Бережниця Дубровицького району Рівненської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Досягнувши 56 років, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, відповідачем було відмолено у призначенні позивачу пенсії з огляду на відсутність документів, які підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 24.05.1986 року по 01.09.1989 року. Позивач вважає таке рішення протиправним та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивач звернувся до Пенсійного органу 18.05.2021 року. Головним управлінням було розглянуто заяву позивача та долучені до заяви документи та 18.05.2021 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність документів, які б підтверджували факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Згідно із копією диплому НОМЕР_1 ОСОБА_1 навчалася в Ірпінському індустріальному технікумі з 01.09.1984 по 24.04.1987 (м. Ірпінь - чиста зона). Відповідно до копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 заповненої 20.07.1983 позивач з 13.06.1986 (наказ № 178-к від 13.06.1986) по 22.09.1986 (наказ № 279-к від 22.09.1986) проходила практику на Сарненському заводі ДСМ (3 категорія). З 01.06.1987 по 01.01.1993 позивач працювала у ВАТ "Берестовецький спеціалізований кар'єр", юридична адреса с. Берестовець, Костопільського району Рівненської області, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, враховуючи положення ст.55 Закону №796-XII, немає підстав для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 4 роки як потерпілій від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, оскільки документами не підтверджено період проживання на території третьої зони забруднення. У разі відсутності змін у законодавстві, Позивач матиме право на пенсійну виплату з 06.04.2025. З огляду на наведене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
23 червня 2021 року позовна заява надійшла до суду.
30 червня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18 серпня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
01 грудня 2021 року позивачем подано до суду заяву.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 10 березня 2000 року.
В 2021 році позивачу виповнилося 56 років.
18 травня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
21 травня 2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172850011242 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На обґрунтування відмови відповідач зазначив, що документами не підтверджено період проживання позивача з 24.05.1986 по 01.09.1989 в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно з дипломом та даними трудової книжки за час проживання в 3 зоні наявне навчання та робота поза межами зони гарантованого добровільного відселення. Страховий стаж позивача становить 33 роки 06 місяців 07 днів. Згідно зазначеного рішення позивач матиме право на пенсійну виплату з 06.04.2025 року.
Зазначене рішення було надіслано позивачу разом з листом від 04 червня 2021 року №1700-0213-8/23811.
Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 24.05.1986 по 01.09.1989 року була зареєстрована та проживала в с. Бережниця Дубровицького району Рівненської області, що підтверджується довідкою Бережницької сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 09.12.2016 №1290.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , в період з 13.06.1986 року по 22.09.1986 року позивач проходила практику в Сарненському заводі ДСМ (записи №5,6).
Згідно з копією диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 навчалася в Ірпінському індустріальному технікумі з 01.09.1984 по 26.04.1987.
Статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз ст.55 зазначеного Закону свідчить, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.
Так, спір між позивачем та відповідачем у даній ситуації виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та відповідно права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. У Законі № 796 зазначено про постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, але Закон містить застереження, що за умови, що особа станом на 01.01.1993 - прожила не менше 3-х років у цій зоні, то пенсійний вік знижується на три роки.
Позивач відповідно до посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_4 від 10.03.2000, віднесена до 3 категорії. Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років. Посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення його статусу потерпілої особи відповідач суду не надав.
Тому питання проживання позивачем три роки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
Крім того, суд погоджується із доводами позивача, про те що відповідно до довідки №1290 від 09.12.2016, виданої Бережницькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області підтверджується факт проживання ОСОБА_1 у селі Бережниця Дубровицього району Рівненської області з 24.05.1986 по 01.09.1989 року.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" с. Бережниця Дубровицького району Рівненської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Отже суд приходить до висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положенням статті 55 Закону №796-ХІІ.
Пунктом 10 Порядку встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Системний аналіз положень ст.ст. 9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ст.65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Тобто, підсумовуючи вищенаведене, суд ще раз наголошує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом від 28.02.1991 № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі №751/2738/17.
Як встановлено судом, на час звернення позивача до суду дане посвідчення серії ОСОБА_1 не скасовано, не визнано недійсним, отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону № 796-ХІІ.
Також суд зазначає, що доводи відповідача стосовно неможливості проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення через навчання в м.Ірпінь та роботі в с. Берестовець Костопільського району Рівненської області спростовуються довідкою органу місцевого самоврядування про період проживання позивача на території с. Бережниця. Ще суд зауважує, що навчання та робота у зазначених населених пунктах жодним чином не унеможливлювала проживання позивача у с. Бережниця. Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Щодо дати з якої позивачу слід призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Заяву про призначення пенсії позивачем було подано 18 травня 2021 року.
05 квітня 2021 року позивачу виповнилося 56 років.
А тому, з врахуванням вимог ст.45 Закону №1058, позивачу слід призначити пенсію з 06 квітня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 908 відповідно до квитанції від 17 червня 2021 року № 0.0.2165158502.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №172850011242 від 21 травня 2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 06 квітня 2021 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 04 січня 2022 року
Суддя Т.О. Комшелюк