25 листопада 2021 року м. Рівне №460/12924/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати додаткової пенсії не в повному розмірі відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 07.04.2021 та зобов'язання нарахувати та виплатити таку пенсію у відповідному розмірі.
Ухвалою судді Гудими Н.С. від 20.09.2021 відкрито провадження в справі №460/12924/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року №1, та у зв'язку із перебуванням судді Гудими Н.С. у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/12924/21, за результатами якого справа надійшла до провадження судді Друзенко Н.В. і прийнята нею за ухвалою від 24.11.2021.
За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером по інвалідності, що перебуває на обліку у відповідача, та має право на доплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. При цьому, позивач отримувала основну державну пенсію по інвалідності у розмірі значно нижчому, ніж той, який передбачений у статті 54 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії. З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку відмовився провести відповідні донарахування пенсійних виплат, просить покласти на нього такий обов'язок в судовому порядку.
Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Свої заперечення проти вимог позивача обґрунтовує тим, що закони про Державний бюджет України на 2008-2010 роки наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розмір соціальних виплат (гарантій), що обчислюються з розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених відповідно статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 22 травня 2008 року здійснювалися в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996, №530 від 28.05.2008 та №654 від 16.07.2008. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийняті постанови "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011 та "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011. Вказані постанови Уряду були чинними й підлягали застосуванню, зокрема, впродовж 2014 року. Відтак, на переконання відповідача, позивачу правомірно виплачувалася основна державна пенсія по інвалідності у розмірі, визначеному Урядом. За наведеного, відповідач просив в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), інвалідом ІІІ групи та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач вважає, що відповідачем незаконно проводяться нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі значно нижчому, ніж той, який передбачений у статті 54 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 - згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), в усіх випадках розміри державної пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної і додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 04.06.2011 (який набрав чинності 19.06.2011) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
З метою реалізації вказаних положень закону постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 були визначені мінімальні розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статями 50, 54 Закону №796-XII, з 1 січня 2016 року здійснювалися у відповідності до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.
Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" №79-VIII від 28.12.2014, пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнанні неконституційними.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статями 50, 54 Закону № 796-XII.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу з 1 січня 2016 року основну державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.
Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених відповідними статтями Закону №796-XII, з 1 січня 2016 року висловлена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 по справі № 619/2262/17, від 19.06.2018 по справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 по справі №303/6762/16-а.
Покликання позивача на рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 як на підставу для відновлення виплати з 17.07.2018 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 50, 54 Закону №796-XII, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як слідує зі змісту вказаного рішення Конституційного Суду України, норми статей 50, 54 Закону №796-XII не були предметом розгляду відповідного конституційного подання. Тобто, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 правозастосування статей 50, 54 Закону №796-XII, жодним чином не змінилося.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов не підлягає до задоволення.
З врахуванням викладеного, підстав для присудження відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судових витрат не має.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 25 листопада 2021 року
Суддя Н.В. Друзенко