про залишення позовної заяви без розгляду
06 грудня 2021 р. Справа № 414/2408/21
Провадження № 2-о/414/329/2021
Кремінський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Костроба Ю.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник - адвокат Шахбаз'ян Денис Ігорович, заінтересована особа Кремінська міська рада (місцезнаходження: 92905, Луганська область, м. Кремінна, пр-т. Дружби, 13, код ЄДРПОУ 31757011), про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,
установив:
заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шахбаз'ян Денис Ігорович, заінтересована особа Кремінська міська рада, звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з заявою про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з недоотриманої пенсії у сумі 61704.47 гривень, за період з 01.09.2018 року по 30.04.2019 року у Управлінні пенсійного фонду України в місті Лисичанськ Луганської області. Заявник прийняла спадщину за заповітом, посвідченим 13.12.2011 року за р. № 1293. Крім ОСОБА_1 19.11.2020 року заяву на відкриття спадщини подав син померлого ОСОБА_3 . Державний нотаріус 23 березня 2021 року відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на недоотриману пенсію після смерті на підставі того, що за будинковою книгою встановлено, що разом з померлим був постійно зареєстрований за однією адресою його син ОСОБА_4 , який спадщину прийняв фактично та відносно якого немає відомостей чи має він право на обов'язкову частку у спадщині с порядку ст. 1241 Цивільного кодексу України, а отже неможливо встановити коло його спадкоємців та визначити частку спадкоємиці за заповітом. ОСОБА_4 у 2001 році виїхав з міста Кіровськ до Російської Федерації та встановити місце його постійного проживання та перебування не вбачається можливим, оскільки родинні зв'язки з померлим батьком він не підтримував та фактично з ним не проживав. Заявник має довідку видану ПП «ВОСТОК» м. Кіровська від 19.02.2021 року яка підтверджує, що на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вона фактично проживала з померлим чоловіком одноособово, доглядала його, вела спільне господарство та справила поховання. З огляду на це у заявника немає можливості оформити спадщину у інший спосіб, тому звертається за захистом своїх прав до суду та просить визнати за нею факт одноособового спільного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 жовтня 2021 року ухвалою судді Кремінського районного суду Луганської області було відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
Інших процесуальних дій не вчинялося.
Заявник в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив справу розглянути за його та заявниці відсутності, вимоги підтримав.
Заінтересована особа в судове засідання представника не надіслала, надала заяву про відсутність заперечень з приводу заявлених вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Як вбачається зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 березня 2021 року, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла спадкоємиця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Разом з тим, за будинковою книгою встановлено, що разом зі спадкодавцем був зареєстрований його син ОСОБА_4 , який спадщину прийняв фактично та відносно якого відсутні відомості чи має він право на обов'язкову частку у спадщині. Стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні відомості про відсутність у них права на обов'язкову частку на спадщину. З цих відстав заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав (а.с. 9).
В зазначеній вище постанові нотаріусом не ставиться під сумнів факт спільного проживання заявника та спадкодавця ОСОБА_2 , як і не ставиться під сумнів факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_2 . Нотаріусом констатовано факт прийняття спадщини трьома спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Разом з тим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заінтересованими особами в даному провадженні не залучені.
Статтею 318 ЦПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Викладені в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, обставини та вимоги у виді встановлення факту одноособового спільного проживання заявника та спадкодавця фактично направленні на позбавлення одного зі спадкоємців права на спадщину в порядку окремого провадження, що саме по собі свідчить про наявність спору про право, а саме спору про право на спадщину.
Суд звертає увагу на ту обставину, що нотаріусом було роз'яснено право заявнику на звернення до суду за захистом її спадкових прав, проте такі права повинні захищатися в позовному провадженні, а не в окремому провадженні шляхом встановлення фактів, не передбачених переліком статті 315 ЦПК України та які, самі по собі, не можуть бути захищені обраним заявником шляхом.
Мотиви суду узгоджуються з постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), зі змісту якої у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Суд повинен встановити, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірили, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов'язки цих осіб. Встановлення такого факту впливатиме також на права й обов'язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). У § 36 рішення у справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі наявний спір про право, а саме право на спадщину та розгляд справи в окремому провадженні може привести до позбавлення одного зі спадкоємців спадщини в залежності від результатів розгляду, а тому заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, з зазначеним у ній формулюваннями та вимогами необхідно залишити без розгляду.
Суд вважає за можливе роз'яснити заявнику її право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 13, 258-261, 315, 318, 353-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шахбаз?ян Денис Ігорович, заінтересована особа Кремінська міська рада, про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику її право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу, а у разі подання апеляційної скарги відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.Ю. Костроба