Справа № 175/4340/21
Провадження № 2/175/1278/21
(з а о ч н е)
23 грудня 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Сайгак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,5 кв.м.; визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,041 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача ОСОБА_1 за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_3 надала суду заяву в якій просила суд розглянути справу без участі сторони позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи(а.с.50).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим поверненням, що повернулося у зв'язку з відсутністю адресата за адресою (а.с.13), оголошенням про виклик до суду на офіційному сайті «Судова влада»(а.с.49), відзив на позовну заяву не подав, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими сторонами доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Встановлено, що рішенням Виконкому Ювілейної селищної ради народних депутатів №82 від 18 червня 1997 року ОСОБА_2 було передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку для садівництва і дачного будівництва в садовому товаристві за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське у садовому товаристві «Стіновик»(а.с.7).
Відповідно до справи по відведенню (передачі) земельної ділянки в приватну власність на виконання вищезазначеного рішення було видано акт встановлення меж земельної ділянки від 23 лютого 1998 року, згідно якого ОСОБА_2 було встановлено в натурі земельну ділянку площею 0,041 га для ведення садівництва, із них: 0,034 га садів та 0,007 під двором, будівлями та іншими угіддями(а.с.11-12).
22 серпня 2002 року ОСОБА_2 було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Дн №034000(а.с.8).
Право власності на дачний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований відповідно до технічного паспорту (а.с.16-22) у 1980 році, зареєстровано 28 червня 2005 року , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (а.с.15).
Також 22 серпня 2002 року ОСОБА_2 було видано довіреність на ім'я ОСОБА_4 , згідно якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 подарувати належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,041 га надану для ведення садівництва, яка розташована на території садового товариства «Стіновик» Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області - ОСОБА_1 (а.с.15).
З цього часу ОСОБА_1 постійно, відкрито та добросовісно користується дачним будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ОСОБА_2 , здійснює поточний ремонт будинку, оплату членських внесків до садового товариства та комунальних послуг, що підтверджується наданими квитанціями(а.с.27-33).
За весь час користування земельною ділянкою та будинком ОСОБА_5 жодного разу не з'являвся та на зв'язок з позивачем не виходив, однак на теперішній час строк дії довіреності виданої ОСОБА_2 для здійснення дарування земельної ділянки розташованої на території садового товариства «Стіновик» Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області закінчився, що унеможливлює ОСОБА_1 здійснити укладення зазначеного договору та позбавляє останнього вільно користуватись та розпоряджатись майном яке перебуває у його фактичному володінні, та зумовлює звернення останнього до суду з зазначеним позовом.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», враховуючи положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01 січня 2001 року.
Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №5 від 07 лютого 2014 року, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. Окрім цього, Верховним Судом України в узагальненні та аналізі розгляду деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ за 2013 рік «Набувальна давність (ст. 344 ЦК України)», зазначено, що для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство). Таким чином, оскільки розходження в розумінні поняття «добросовісність» при застосуванні ст. 344 ЦК України спричиняє певні труднощі, це питання потребує роз'яснення.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з попереднім власником спірного домоволодіння ОСОБА_2 в жодні договірні відносини не вступав. Позивач почав постійно користуватися земельною ділянкою та садовим(дачним) будинком з 2002 року. З того часу та по теперішній день ОСОБА_1 підтримує домоволодіння у належному стані, проводить поточні та капітальні ремонти будинку, сплачує всі комунальну послуги та постійно добросовісно і відкрито для усіх сусідів користується спірним майном.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вищевикладені обставини підтверджуються наявними на руках у позивача оригіналами вищевказаних правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Позивач у договірні відносини з відповідачем не вступав, хоча добросовісно, але без згоди власника, заволодів та користується майном, дбає про технічний стан будинку. На сьогоднішній день право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним державним актом на право власності на землю та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися домоволодінням та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне визнати право власності за ОСОБА_1 за набувальною давністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 344 ЦК України, Роз'ясненнями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,5 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,041 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Озерянська Ж.М.