20 грудня 2021 року Справа № 160/16196/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання необґрунтованим та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
10 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради, в якій позивач просить суд:
- визнати необґрунтованим та скасувати п. 3 рішення Петриківської селищної ради, ЄДРПОУ 04339698, від 14 липня 2021 за №211-7/VІІ в частині;
- зобов'язати Петриківську селищну раду, ЄДРПОУ 04339698, повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням актуальної стадії конкурентної процедури, та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 1,7 га розташованої в межах Петриківської селищної територіальної громади, з урахуванням вимог ст. ст. 118, 136,137 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що п. 3 рішення Петриківської селищної ради, ЄДРПОУ 04339698, від 14 липня 2021 за №211-7/VІІ в частині є протиправним, оскільки у ньому не наведені належні підстави для відмови, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а отже, включення земельної ділянки до переліку без фактичного оголошення процедури земельних торгів або аукціону не свідчить про неможливість розпоряджатись відповідною земельною ділянкою.
24.11.2021 року Петриківською селищною радою до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказаного відповідач зазначив, що згідно з наявної інформації з Публічної кадастрової карти на відповідній земельній ділянці з кадастровим номером 1223783400:02:002:3861 наявний дозвіл, виданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, номер викопіювання НВ - 1205886182018, дата викопіювання від 05.03.2018 року, на загальну площу 2,0 га. Стаття 118 Земельного кодексу України містить перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Отже, зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 1223783400:02:002:3861 у відповідності до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України не може бути передана у власність чи користуванням іншим особам, окрім тієї яка отримала попередній дозвіл на розробку проекту землеустрою. В той же час, згідно клопотання ОСОБА_1 від 18.05.2021 року, заявник подав клопотання на розробку проекту землеустрою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сільські, селищні, міські ради не наділені повноваженнями щодо надання дозволів на розробку проекту землеустрою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами у відповідності до статті 121 Земельного кодексу України. Отже, заявником подано клопотання не у відповідності до Земельного кодексу України і задоволенню не підлягає. Надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою, селищна рада перевищила б власні повноваження та положення статей Земельного кодексу України.
На думку відповідача, позивачем невірно обрано спосіб захисту прав, а саме зобов'язання селищну раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтованою площею 1,7 га, розташованої в межах Петриківської селищної територіальної громади. Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необгрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання. Належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов'язання повторно розглянути заяву позивача.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 13.09.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 15.09.2021 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 виданим 15 червня 2015 року управлінням персоналу військової частини НОМЕР_2 .
18 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача, Петриківської селищної ради, з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 1,7 га розташованої в межах Петриківської селищної територіальної громади. До заяви додавались копія паспорта, та графічний матеріал із зображенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
Рішенням Петриківської селищної ради від 14 липня 2021 №211-7/УІІ п. 3 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах Петриківської селищної територіальної громади. Згідно додатку № 2 до вищезазначеного рішення, відмова мотивована тим, що земельна ділянка, яка знаходиться за межами населенного пункту с. Чаплинка, площею 1,7 га, включена до переліку земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
На підставі частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.
Відповідно до пункту "в" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною шостою та сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Так, судом установлено, що п. 3 рішення Петриківської селищної ради від 14 липня 2021 за №211-7/VІІ, який оскаржується, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв'язку із тим, що така ділянка включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які планується виставити на земельні торги (аукціон).
Водночас, відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як передбачено частинами першою - третьою статті 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Разом із тим, відповідно до частини 3 статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Відтак, приписи статті 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №815/3059/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №823/1120/16, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19. Ця правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 січня 2020 року у справі №620/1058/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №819/1976/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №815/7279/16, від 13 квітня 2021 року у справі №818/1470/18, від 29 жовтня 2021 року у справі №340/1039/20.
Однак, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження факту включення земельної ділянки, на яку претендує позивачка, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу їх на земельних торгах.
Більше того, у відзиві на позовну заяву йдеться про те, що Петриківською селищною радою, не приймалось рішення про включення земельної ділянки з кадастровим номером 1223783400:02:002:3861 до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.
Таким чином, в ході судового розгляду установлено, що відповідачем 14 липня 2021 року безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому п. 3 рішення Петриківської селищної ради, ЄДРПОУ 04339698, від 14 липня 2021 за №211-7/VІІ в частині слід визнати протиправним та скасувати.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач у повній мірі дослідив правовий статус земельної ділянки, щодо якої позивачем подана заява. Зокрема, наявність або відсутність у інших осіб права користування нею. Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України. Суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не здійснення відповідачем перевірки, не надання оцінки та не встановлення усіх обставин при вирішенні питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №814/1959/17.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання Петриківської селищної ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Решта доводів сторін не спростовує висновків суду, встановлених під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання необґрунтованим та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати необґрунтованим та скасувати п. 3 рішення Петриківської селищної ради, ЄДРПОУ 04339698, від 14 липня 2021 за №211-7/VІІ в частині.
Зобов'язати Петриківську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2020 року №366 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223783400:02:002:3861 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,7 га розташованої в межах Петриківської селищної територіальної громади.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник