Справа № 523/4794/21
Провадження №2/523/3186/21
заочне
"08" грудня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
секретар судового засідання - Єпутатова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної основної відпустки, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної основної відпустки, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову посилається на те, що з 16.07.2018 позивач, працювала у відповідача, яка використовує найману працю, виконуючи обов'язки старшого продавця непродовольчих товарів в крамниці OGGI ТЦ «Сіті Центр» Котовський м. Одеса, на підставі укладеного між сторонами трудового договору б/н від 16.07.2018.
У період з 15.06.2019 по 05.07.2019 позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується копією листа непрацездатності серія АДЖ №709906 від 15.06.2019 виданого Одеським міським центром первинної медико-санітарної допомоги №28. У зв'язку з тим, що вона отримувала заробітну плату особисто, а не через банківську установу, у період хвороби вона не мала можливості отримати заробітну плату за травень місяць 2019 року, оскільки її виплата відбувається в приміщенні крамниці.
Після того, як позивач неодноразово в телефонному режимі та особисто 27.06.2019 зверталась до адміністратора та керівництва крамниці з проханням повідомити їй дати отримання заробітної плати за травень місяць 2019 року, нею було отримано відповідь, що вказана заробітна плата отримана адміністратором крамниці ОСОБА_3 , яка розписалась замість неї у відомості з отримання заробітної плати, та її грошові кошти зберігаються у сейфі в крамниці. При особистому зверненні позивача до адміністратора крамниці про виплату їй коштів, остання відмовилась видати заробітну плату посилаючись на те, що ОСОБА_1 нібито вчинено привласнення грошей з крамниці та під час з'ясування всіх обставин події видача їй заробітної плати призупинено.
05.07.2019 ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), про що було видано наказ №16НЕR-00003-16H-00006 від 05.07.2019 про припинення трудового договору за підписом керівника підприємства ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до даного наказу їй встановлено виплатити компенсацію за 24 календарні дні невикористаної щорічної відпустки. В той же день в приміщенні крамниці OGGI ТЦ Котовський м. Одеса позивач була ознайомлена із вказаним наказом та отримано трудову книжку на її ім'я із відповідними записами. На усне звернення позивача до керівництва крамниці щодо виплати їй заборгованості по заробітній платі за травень місяць 2019 року та за період роботи з 01.06.2019 по 14.06.2019, суми компенсації за невикористані дні щорічної основної відпусти та коштів за листом непрацездатності їй повідомили, що всі нараховані кошти при звільненні працівника з неї утримано за результатами перевірки недостачі товарів в крамниці.
З будь-якими документами щодо результатів проведеної перевірки недостачі товарів в крамниці або з розпорядженням власника щодо відрахування із заробітної плати заподіяної шкоди підприємству та визначеною сумою відрахування позивач ознайомлений не був та копій відповідних документів з цього питання не отримувала.
Таким чином, при звільненні не виплачено позивачу нараховані кошти на загальну суму 8888,10 грн., а саме: заробітну плату за травень місяць 2019 року, з відрахуванням авансу у розмірі 1000,00 грн., у розмірі - 2359,26 грн.; заробітну плату за першу половину червня місяця 2019 року - 1866,26 грн.; компенсацію за 24 дні невикористаної щорічної основної відпустки - 3243,60 грн.; матеріальне забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 1419 грн.
На неодноразові усні звернення позивача до керівництва крамниці щодо виплати їй вказаних коштів, їй відмовляли у їх виплаті вказуючи, що всі кошти пішли на погашення заборгованості за нібито виявлену недостачу товарів в крамниці.
У зв'язку з чим, позивач вимушена звернутися до суду.
В судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися судом. В матеріалах справи наявні письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області. Відповідач заяв, клопотання та відзиву суду не надавав.
Суд розглядає справу відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Судом встановлено:
16.07.2018 між ОСОБА_1 , працівником, та ФОП ОСОБА_2 , яка використовує найману працю, був укладений письмово трудовий договір без номеру, на підставі якого був виданий наказ (розпорядження) №16Н00000007-16Н-00006 від 16.07.2018 про прийняття на роботу та повідомлення про прийняття працівника на роботу. Відповідно до вказаного трудового договору вид діяльності (професія) позивача визначено - продавець непродовольчих товарів.
У період з 15.06.2019 по 05.07.2019 позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується копією листом непрацездатності серія АДЖ №709906 від 15.06.2019 виданого Одеським міським центром первинної медико-санітарної допомоги №28 та записами у медичній книзі.
05.07.2019 позивачем, в приміщенні крамниці де вона працювала, було подано заяву про звільнення її з посади старшого продавця непродовольчих товарів з 05.07.2019 за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. Вказана заява була погоджено з керівництвом, яке не заперечувало проти формулювання звільнення позивача.
Відповідно до Наказу №16НЕR-00003-16H-00006 від 05.07.2019 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади старшого продавця непродовольчих товарів за п.1 ст. 36 КЗпП України та встановлено їй виплату компенсації за 24 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
У відповідності до п. 3 трудового договору б/н від 16.07.2018, - «фізична особа зобов'язується оплачувати працю Працівника у розмірі 3723 грн не менше ніж мін. з/п по Україні. Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.». Пунктом 11 та 13 даного трудового договору визначено, що заробітна плата працівника підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством про прибутковий податок з громадян; підстав для пільг з оподаткування та інших пільг немає.
Мінімальна заробітна плата у 2019 році становить - 4173 грн.
Утримання із заробітної плати складає: ставка податку оподаткування доходів - 18% щодо нарахованої суми та ставка військового збору - 1,5%.
Рахунок ПДФО: 4173*18% = 751, 14 грн.
Рахунок військового збору: 4173*1,5% = 62,60 грн.
Утримання із заробітної плати складає: 751,14 грн. + 62,60 грн. = 813,74 грн.
До виплати працівнику: 4173 грн. - 813,74 грн. = 3359,26 грн.
Оскільки за травень місяць 2019 року позивачем отримано аванс у сумі 1000 грн., різниця у виплаті заробітної плати за травень місяць складає: 3359,26 грн. - 1000 грн. = 2359,26 грн.
В червні місяці 2019 року позивач перебувала на лікарняному з 15.06.2019, тому кількість її робочих днів в червні місяці 2019 року складає 10 робочих днів, а загальна кількість робочих днів у червні місяці складає 18 роб. днів, тому оплата одного робочого дня становить: 3359,26 грн. /18 робочих днів = 186,62 грн.
До виплати працівнику: 186,62 грн. * 10 робочих днів = 1866,26 грн.
Таким чином, Відповідач не виплатила позивачу при звільненні заробітну плату за травень місяць 2019 року (з відрахуванням виплаченого авансу у сумі 1000 грн.) - 2359,26 грн., та за червень місяця 2019 року за 10 робочих днів у сумі - 1866,26 грн., а разом невиплачена сума заробітної плати при звільненні позивача складає 4225,52 грн.
Оскільки позивач працювала з 16.07.2018, а звільнена 05.07.2019, то період розрахунку середньої заробітної плати для обчислюється компенсації за невикористані дні відпустки береться період з 01.08.2018 по 01.07.2019.
Відповідно до ст. 73 КЗпП України з 01.08.2018 по 31.12.2018 кількість святкових і неробочих днів становить - 3 дні, з 01.01.2019 по 01.07.2019 становить - 8 днів.
Календарних днів у період з 01.08.2018 по 01.07.2019 становить - 334 кал.дн. - 11 святкових = 323 кал.дн.
У період з 01.08.2018 по 31.12.2018 сумарна заробітна плата складає - 3723 (мінімальна заробітна плата у 2018 році)*5 (місяців) = 18615 грн., з 01.01.2019 по 01.07.2019 сумарна заробітна плата складає - 4173 (мінімальна заробітна плата у 2019 році)*6 (місяців) = 25038 грн.
Розрахунок середньої заробітної плати становить: 18615 грн. + 25038 грн. / 323 кал.дні = 135,15 грн.
Отже, сума компенсації за невикористані дні відпустки складає: 135,15 грн. * 24 кал.дні = 3243,60 грн., яку повинна була виплатити відповідач при звільненні позивачу.
Середньоденна заробітна плата (за період з 01.08.2018 по 01.07.2019) була вирахувана при визначені розміру компенсації за невикористану відпусту, яка складає 135,15 грн.
Отже, витрати кошти за листом непрацездатності складає: 135,15 грн. * 21 кал.дні * 50% = 1419 грн.
Заробітна плата позивача за травень-червень 2019 року складала 4173+4173 = 8346 грн., кількість робочих днів у травні 2019 року становить - 22, у червні 2019 року - 18, тому середньомісячна заробітна плата за один робочий день становить 208,65 грн.
Кількість робочих днів за період з 06 червня 2019 року по день подачі позовної заяви 15 березня 2021 року становить 429 робочих днів, що складає 208,65 * 429 (роб.дні) = 89 510, 80 грн.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року (№ 6-2807цс16) та у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (№6-195цс14) про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком. При цьому слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
В трудовому договорі б/н від 16.07.2018 в п. 6 встановлено, що «тривалість щорічної оплачуваної відпустки не може бути менш як 24 календарні дні». Крім того, відповідно до наказу про звільнення позивача за №16НЕR-00003-16H-00006 від 05.07.2019, встановлено виплатити їй компенсацію за 24 календарні дні невикористаної щорічної відпустки, тим самим Відповідач визнав наявність виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Як вбачається з листа Одеського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області за №06/4436 від 05.12.2019, відповідач в порушення вимог законодавства стосовно нарахування та виплати соціальних внесків до органів соціального страхування не було направлено лист непрацездатності разом із заявою-розрахунком для виплати позивачу матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 16 календарних днів непрацездатності. Як наслідок, позивач не отримала матеріальне забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 1081,20 грн.
Відповідно до ст. 45 Конституції України, - право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У статті 47 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, передбачені договором тощо, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Згідно із ст. 25 вказаного Закону, забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю платою, крім випадків, передбачених законодавством.
У відповідності до ст. 253 КЗпП України, - особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно із ст. 255 КЗпП України, - види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковими державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядок листок непрацездатності (ч.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Судовий захист стосовно виконання вимог закону при розгляді справ про оплату праці є важливою гарантією конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Користуючись своїм правом вибору, позивач вважає за необхідним подати дану позовну заяву за місцем проживання позивача.
Згідно із ч.2 ст.233 КЗпП України - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачем доведено наявність у неї права на отримання зазначених у позові грошових коштів.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної основної відпустки, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) невиплачену заробітну плату за травень-червень місяць 2019 року у сумі 4225 гривень 50 копійок, компенсаційні витрати за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 3243 гривень 60 копійок та допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 1419 гривень, а разом 8888 гривень 10 копійок.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06 червня 2019 року по день подачі позовної заяви 15 березня 2021 року, у розмірі 89510 гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суду м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя