Єдиний унікальний № 334/6701/21 Головуючий в 1 інст. Добрєв М.В.
Провадження №33/807/822/21 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
17 грудня 2021 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Федорова М.Д. розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Федорова М.Д. на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Згідно з постановою суду,28 серпня 2021 року інспектором УПП в Запорізькій області ДПП щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №043702 за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно з яким 28 серпня 2021 року о 10 год. 25 хв. ОСОБА_1 в м.Запоріжжі, по пр.Металургів, б.14, керував транспортним засобом «ЗАЗ (1103)», державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат: 0,76‰, тест №1166 та в медичному закладі ЗОНД, висновок №4445. Від керування транспортним засобом відсторонений, транспортний засіб припаркований без порушення ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат Федоров М.Д. просить постанову суду скасувати та закрити провадження в справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Працівниками поліції не було здійснено зупинку транспортного засобу і на момент прибуття екіпажу автомобіль ЗАЗ стояв припаркований біля узбіччя і двигун був вимкнений.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. З відеозаписів, наданих суду, факт керування транспортним засобом та його зупинки не вбачається.
Посилається на те, що єдиним джерелом, яке зазначає про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є рапорт співробітника поліції, який не може вважатися доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вважає, що вимога співробітника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння в даному випадку є незаконною, оскільки вона може бути заявлена виключно до водія. ОСОБА_1 водієм не був, транспортним засобом не керував і, відтак, не має обов'язку щодо проходження огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Федорова М.Д., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зі змісту ст.283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з'ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази.
Так, відповідно до п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В даному випадку об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб'єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність для водія транспортного засобу в цьому випадку настає за доведеністю одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Федоров М.Д. факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у день складання щодо останнього протоколу заперечували. При цьому ОСОБА_1 пояснив, що 27 серпня 2021 року він припаркував автомобіль навпроти б.14 по пр.Металургів в м.Запоріжжі, та залишив там особисті речі та інструмент для ремонту у квартирі товариша. Наступного дня 28 серпня 2021 року ОСОБА_1 з приятелем прийшли до автомобілю, щоб забрати інструмент, попутно придбали каву та сіли у автомобіль, щоб поспілкуватися. При цьому автомобіль не рухався, двигун не був заведений. В цей момент до машини підішли співробітники поліції та звинуватили ОСОБА_1 в тому, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. В подальшому ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, за результатами огляду було встановлено факт алкогольного сп'яніння.
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Федоров М.Д. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Сторона захисту стверджувала, що 28 серпня 2021 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та його не зупиняли працівники поліції, а тому в його діях відсутній склад вищевказаного адміністративного правопорушення.
Згідно з матеріалами справи, 28 серпня 2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 043702 про те, що 28 серпня 2021 року о 10 год. 25 хв. ОСОБА_1 в м. Запоріжжі, по пр.Металургів, б.14 керував транспортним засобом «ЗАЗ (1103)», державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат: 0,76‰, тест №1166 та в медичному закладі ЗОНД, висновок №4445. Від керування транспортним засобом відсторонений, транспортний засіб припаркований без порушення ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 у протоколі, останній з товаришем прийшов взяти інструмент, він пригостив кавою та вони присіли та під'їхала поліція.
При відтворенні під час апеляційного розгляду долученого до протоколу відеозапису встановлено, що цим записом зафіксовано припаркований на узбіччі автомобіль марки «ЗАЗ (1103)», державний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , та перебіг спілкування з останнім працівників поліції. А саме : працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пред'явити посвідчення водія та запропонував останньому пройти у встановленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 погодився. Також зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння як на місці, де був припаркований транспортний засіб, так і в медичному закладі, а також процедуру оформлення адміністративного матеріалу.
При цьому, ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом 28 серпня 2021 року та наполягав на тому, що лише забирав з автомобілю речі та сидів з товаришем пив каву.
На спростування вказаних доводів ОСОБА_1 в матеріалах справи достатніх доказів немає.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом відеозаписом не зафіксовано, свідків цього факту також не було.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які беззаперечно доводили б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Лише рапорт поліцейського, яким складено протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним і достатнім доказом зазначеного факту.
За вказаних обставин, неможна констатувати, що зібрані в справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушенням за ч.1ст.130 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
На викладене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у інкримінованому останньому правопорушенні.
З урахуванням зазначеного, постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника-адвоката Федорова М.Д. задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу та події правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 334/6701/21